Volodymyr Manko: Червоні лінії для Зеленського

Путін не проти, але висуває свої умови – говорити будемо про загальні питання двосторонніх відносин, які, як він каже, фактично зруйновано, зокрема про російську мову і російську церкву в Україні, але не про Крим і Донбас. Постає також питання де саме має відбутись ця зустріч. Зеленський кличе Путіна на український Донбас, а той хоче, щоб президент України прихав в Москву. 

На цьому тлі п’ятий президент Петро Порошенко, як лідер “Європейської Солідарності” і всього патріотичного сектору, озвучив п’ять пропозицій для Зеленського, а також означив п’ять червоних ліній, переступ яких вважатиметься капітуляцією і зрадою. 

Пропозиція перша. Це копітка щоденна робота над зміцненням міжнародної коаліції на підтримку України і узгодження своїх дій з партнерами. Це той базис для протидії агресору, який заклав у свій час Порошенко. На цьому базисі приймались і досі приймаються санкції проти Росії. Саме міцна проукраїнська позиція ключових світових акторів змусила Путіна зупинитись там, де сьогодні знаходиться лінія розмежування. 

Пропозиція друга. Підтримка чинних переговорних майданчиків, а не створювання нових. В цьому контексті зустріч тет-а-тет з Путін якраз і створить новий майданчик і може зруйнувати як нормандський формат, так і мінський. Залишиться лише один формат – московський. Західні партнери вирішать, що вони вже не потрібні і ми втратимо їх підтримку. Замість того, щоб послаблювати міжнародні майданчики різними пропозиціями щодо нових іноді дивних форматів, слід додавати “цементу” до того, що вже є. 

Не можуть не турбувати й заяви представників влади щодо виходу з мінських угод. Це буде фатальною помилкою. Так, ці угоди не є ідеальними для України, бо, особливо друга їх версія, укладались у складний час, коли росіяни демонстрували особливу агресивність на театрі бойових дій. Але ще у 2016 році тодішнім президентом Порошенком була запропонована логіка виконання мінських угод – спочатку безпека, а потім політика. Тобто спочатку Росія виводить свою воєнщину з Донбасу, а потім Україна проводить вибори. Цю позицію в ТКГ і Нормандії слід обстоювати, як би важко не було. А вихід з угод звісно був би легким кроком, але наслідками стане звинувачення України у війні, накладення на Україну санкцій і зняття їх з Росії, справжнього агресора. 

Пропозиція третя. Розгортання миротворців ООН на окупованій частині Донбасу. Ось коли може настати справжній режим тиші і надовго. Миротворці нададуть новий поштовх у імплементації мінських угод і прискорять завершення війни й повернення територій – те, що обіцяв Зеленський на виборах 2019. 

Пропозиція четверта. Підсилення ролі США у процесі. З приходом Байдена в Білий Дім для України з’явився шанс для ширшого залучення нашого головного стратегічного партнера до спільного тиску на Росію і допомоги Україні, зокрема воєнної. На порядку денному має стояти питання поставок систем ППО “Петріот” та гелікоптерів “Апач” українській армії. Байден є справжнім другом України і допомагати він буде, але для цього треба зробити ряд кроків з боку української влади. Слід закрити кримінальні провадження, де фігурує Байден, а також позбутись впливу одіозних олігархів, які відмивали в Америці кошти, виведені з України. Але з цим чомусь проблеми. 

Пропозиція п’ята. Розробка стратегії вступу в НАТО. Після двох років зволікань Зеленський схоже таки збагнув, що членство в Альянсі конче необхідно для безпеки країни, але два роки його президенства втрачено. Зараз слід зробити все можливе, щоб на саміті НАТО 14 червня отримати ПДЧ. З цією метою українська дипломатія має працювати в режимі 24\7. 

Порошенко озвучив червоні лінії, переступити які українській владі не дозволить патріотична громадськість, як це вже було восени 2019. Це: неприпустимість ревізії євроатлантичного курсу, закріпленого в Конституції; жодних поступок в питаннях ідентичності, тобто мови, віри, світогляду; вибори в ОРДЛО лише після виведення російських військ і передачі кордону Україні; жодних компромісів по Криму, в тому числі щодо постачання води, яку ми залюбки дамо, але лише після виходу Росії з Криму; жодних пробачень Путіну за його злочинні дії.