Оленка Клочко: Чому саме Польща найактивніше допомагає Україні у час війни

 Я у Польщі вже майже півроку. Відтоді, коли українці ще не були біженцями, а я була просто студенткою з України. Я спостерігала за тим, яке ставлення було до нас восени 2021 року, яким воно стало у лютому 2022 року і як змінювалося до квітня. Воно і зараз змінюється, але про це - згодом.

У поляків є кілька аксіом - можна називати їх стереотипами, - які зумовлюють загальне ставлення польського населення до війни в Україні.

Поляки ніколи не забудуть Росії знищення та поділ Речі Посполитої, придушення повстань, зрадницький договір Молотова-Рібентропа, смерть президента Качінського та багато іншого.

Україні поляки ніколи не забудуть Волинську різню, ОУН, УПА та Бандеру.

Попри різні погляди на історію, Польща завжди підтримувала Україну у її боротьбі проти Росії та у становленні української державності. Причин кілька - ось найпростіші, без економічних схем, соціальних потреб, теорій змов, криміналу, глобалізації та екології.

Геополітичні. Польща зацікавлена у тому, аби між нею та РФ була незалежна держава (зараз модно казати цинічне слово "буферна"), бажано, аби ця країна була сильною та дружньою Польщі. Сильною - аби не дати пройти Росії, дружньою - аби не ворожою.

Покровительські. Польща як один із наймолодших членів ЄС є одночасно й найамбітнішим із них. І не дарма. Поляки, наприклад, дуже пишаються тим, що вони є єдиною країною, яка після вступу до ЄС і інтеграції своєї економіки у європейську не просіла за економічними показниками, а ще й вийшла в плюс. Це було дійсно безпрецедентно - шана польським економістам. З точки зору репутації для Польщі важливо надати допомогу слабшій, менш розвиненій, менш цивілізованій, менш освідченій країні.

Ціннісні. Українці і поляки протягом історії завжди боролися проти Росії, а ворог мого ворога - мій друг. Також поляки, які змінили свою країну на теренах Революції Солідарності, визнають українців, які виборюють свої права на свободу на Майданах, братами за духом.

Зараз Польща - безперечно, найбільший друг України та країна, яка робить, чи не найбільше з усіх наших партнерів для підтримки української армії та українського населення. Саме Польща допомагає нам зброєю, закликає західних лідерів до рішучих дій щодо воєнної допомоги українцям та більших і більших економічних санкцій. Польща надає свою територію для транспортування гуманітарки та озброєння з інших країн Європи. І саме Польща не пропускає через свої кордони вантажівки в Білорусь та Росію. Саме Польща стала країною, яка прийняла на себе найбільший потік біженців. І не лише прийняла, а й робить усе для їхнього подальшого добробуту: розселяє, харчує, надає соціальну допомогу, сприяє безкоштовним переміщенням та дбає про безліч інших часто індивідуальних потреб.

Польща зараз відклала у шухляду свої історичні непорозуміння з українцями і допомагає нам з загальнолюдських міркувань, адже справжній друг пізнається в біді. Не допомагати українцям зараз - це справжній злочин, адже люди гинуть, втрачають своїх рідних, помешкання, усе своє життя і залишаються ні з чим. Українці потерпають від лиха, з яким увесь світ залишив нас наодинці, і своєю боротьбою ставлять живий щит для усього цивілізованого світу.

Втім не лише гуманістичними та альтруїстичними мотивами керується Польща у своїх заявах та закликах про військову допомогу Україні. І за це їй не можна докорити. Важливий мотив - це власна безпека. Більше озброєння для України означає більші масштаби війни один на один України та РФ. Чим довше Україна зможе протиставляти путінській армії якісне озброєння, техніку та людей, тим сильніше ворога Польщі та усього цивілізованого світу нищитимуть руками українців. Адже у той момент, коли Україна не зможе боротися, Європа залишиться віч-на-віч з РФ. І першою лінією фронту стане саме Польща.

Поляки, як і українці, мають трагічну історію повну зрад, втрат та крові. Вони добре пам'ятають пакт Молотова-Рібентропа, коли за мовчазною згодою СРСР їхню землю захопили фашисти, а Британія та Франція пасивно чекали та спостерігали, як фашисти нищили Польщу та вбивали поляків, хоча мали домовленості про підтримку одне одного у разі війни, як вони за мовчазною згодою віддали частину Чехословаччини Гітлеру (хоча це і не прямо про Польщу, але тенденція така сама). Польща усе це пам'ятає, і розуміє, що попри усі договори і гарантії, вона і зараз у XXI сторіччі може залишитися знову одна. Партнери можуть їй не допомогти так само як тоді, і як зараз Україні, просто з міркувань вже власної безпеки. Саме тому Польщі конче потрібно, аби саме українці зупинили Путіна. Адже вони знають, що якщо Україна програє, поляків Путін також не щадитиме.

Так міркують пересічні громадяни у Польщі, які трохи розуміються на сучасній геополітичній ситуації та історії. Поляки знають ще зі школи, так само, як і українці, що Путін - це ворог, і зустрітися з ним віч-на-віч точно не хочуть.

Так міркують громадяни Польщі, але попри це кожного дня з щирим серцем допомагають українським біженцям, простим людям, які втратили житло, їжу, одяг, своє нормальне повсякденне життя, дають їм шанс пережити жахи війни, дають комфорт та безпеку та можливість розпочати нове життя в нових реаліях, або повернутися згодом додому.