Вадим Трюхан: Фокінізація державної політики - загроза Українській державі

На перший погляд, ініціатива Банкової “порадитися” з народом з найбілш чутливих питань, які стосуються подальшої розбудови Української держави, нічого, окрім захоплення, викликати не має. Проте є три “але”.

Перше але. Така ініціатива мала б відповідати чинному законодавству України. Варіанти два. Перший - проведення референдуму, результати якого були б обов'язковими до імплементації, для чого давно пора б вже ухвалити відповідний Закон. Другий - проведення соціологічного опитування силами репутаційно авторитетної і водночас нейтральної соліологічної служби за державний кошт. Адже ініціатива президентська, тому про якихось спонсорів вести мову не доводиться, адже все має бути транспарентно і чисто, без жодних ознак корупції. У нашому ж випадку про жоден з цих варіантів не йдеться. Маємо черговий гібрид. Гібридний референдум або гібридне соціологічне опитування. Наслідки якого до того ж абсолютно не передбачувані для країни.

Друге але. Для того, щоб народ усвідомлено зміг порадити Президенту що робити, треба виконати як мінімум дві передумови. Перша - роз'яснити йому які є варіанти рішення і чому. Друга - дати йому час на те, щоб він міг обдумати варіанти відповідей, а головне, -  наслідки від їхнього впровадження. Ні того, ні іншого президентська ініціатива не передбачає. Адже до 25 жовтня залишилось всього 10 днів. До речі, це менше аніж від моменту оголошення російськими окупантами рішення про проведення референдуму в Криму і Севастополі до дня голосування. Більше того, навіть сьогодні зміст трьох з п'яти питань ще не відомий широкому загалу.

І третє але, найважливіше. “Радитися” з народом треба вчасно, а не тоді, коли він, цей народ, занятий іншим, - думає над тим, кому довірити свою долю на наступних 5 років у власних громадах. А то виглядає якось з душком. Ніби Президент Зеленський намагається своєю активністю врятувати власну ж недопартію “Слуга народу”, яка опинилася перед загрозою гучного провалу на місцевих виборах. І то в переважній більшості громад, від Заходу до Сходу країни.

А висновок з цієї історії напрошується один. Президент може звільнити когось із займаної посади у двох випадках, - 1) коли йому особисто чи комусь впливовому з його оточення та чи інша фігура не подобаєтья або 2) коли на нього надавить вулиця. А загалом він оточений дилетантами або перевертнями чи пенсіонерами з минулої епохи. І зрозуміло, що від такого оточення чогось доброго чекати не доводиться. Лиш ідеї на кшалт цього гібридного всенародного референдуму, ой ні “простого опитування”, як висловився один з найближчих соратників нашого гаранта Конституції, агітаційні поїздки за бюджетні кошти регіонами України з наспіх зляпаними стратегіями розвитку областей,  перерізання стрічок, відосики тощо ваги Президенту, а тим більше державі Україна не додають а ні на йоту. 

Насправді ж “фокінізація” кадрової політики - це загроза Українській державі. І то більш серйозна, ніж від агресії путінської Росії чи навіть COVID-19.