Оленка Клочко: Хто веде диверсійну роботу проти України?

З початку війни велика кількість проблем була вирішена в суспільстві водночас. Війна змусила людей переглянути свої пріоритети. Завдяки цьому нам вдалося вистояти та чинити опір ворогу. До того ж була надана значна допомога й бізнесу і простим людям. Багато важливих рішень було зроблено для спрощення та покращення життя людей у цей важкий час. Можновладці на місцях (за поодиноким виключенням) самоорганізувалися, зуміли відсунути в бік особисту зацікавленість та самовіддано почали допомагати  країні, або хоча б не заважати. Але минув рік, фронт визначився у своїх межах, а глибокий тил тепер наражений лише на рідкісні ракетні удари, котрі частіше за все відбивають наші захисники. Люди пристосувалися та стали звикати до такого життя –  це не добре і не погано, це просто факт і реальність. Однак почали з’являтися тривожні сигнали.

Може весіннє роздратування так впливає на законодавців, але ті ініціативи, з якими вони виступають, трохи лякають. От, наприклад, деякі новини минулого тижня:

У Раді розглядають можливість вручення повісток військовозобов’язаними через месенджери.

Проблеми утиску строковиків з питань звільнення в запас,  заробітної плати та інше.

Повернення податкових перевірок та штрафів для бізнесу.

Виселення священників з Києво-Печерської лаври.

Зміст новин начебто різний, проте є дещо спільне.

Історія з полюванням на людей для вручення повісток дуже дивна. На теренах Інтернету можна знайти багато публікацій та статей, які з не самої позитивної сторони висвітлюють проведення мобілізації. Кожна така новина вносить краплю негативу, який люди направляють вже на свій розсуд: або на уклонистів, або на владу з її жорстокими методами. Однак єдину думку суспільства висловити важко. Виникає мовчазне протиріччя, коли люди намагаються не піднімати тему, аби уникнути конфлікту чи можливого переслідування за «не таке» ставлення до проблеми. Вистачає історій як навіть менша новина могла внести розлад всередині родини - годі й  казати про чужих одне одному людей. Мабуть, для поменшання соціальної напруженості була запропонована ініціатива з розсилкою повісток в месенджерах.  Які юридичні підстави будуть для її законності - інше питання, але те, що нові відео перестануть з’являтися та зайву напруженість з воєнкоматів буде знято – це точно.

Не відходячи, як то кажуть, далеко від каси, можна розглянути проблеми не лише мобілізованих, але і строковиків. Виявляється, як пишуть, деякі депутати, до них звертаються з сотнями скарг про проблеми зі звільненням в запас, із виплатою грошового забезпечення, а також з відпустками та загалом ставленням до строковиків. Вони часто утискаються у своїх правах порівняно з контрактниками, добровольцями та навіть мобілізованими. Авжеж, можна поміркувати про причини такого ставлення, але, мені здається, що це не призведе ні до чого хорошого. Звісно, простіше тримати на службі строковика з окладом у 700-1000 грн., замість повноцінного військовослужбовця за контрактом із грошовим забезпеченням у декілька разів більше. Просто хотілося б зазначити, що це, хоча й не великий, проте існуючий прошарок суспільства, що утискається, а далі виникає нова напруженість.

Тема армії дуже чутлива, і скоріш за все, випадки несправедливості будуть розглянуті на найвищому рівні з прийняттям відповідних мір. А що ж стосовно бізнесу? А конкретно - малого? Який залишається одним з найменш захищених шарів суспільства. За нього нема кому вступитися, що також лишає відбиток. От і введення податкових перевірок бізнесу та штрафи, а також повернення до старої системи оподаткування під час воєнного стану навряд чи позитивно відіб’ється на існуванні деяких організацій. Зараз багато виробництв і так існують «всупереч», ніби уособлюючи собою усю Україну, яка бореться з російською агресією. Вони так само, як і Україна потребують допомоги до самої перемоги! І так само не повинно бути ніяких вимог: ви або допомагаєте, або ні.

Ще можна сказати декілька слів і про вірян. У країні, у якій кожного дня мільйони людей, незалежно від віросповідання, звертаються до Бога з молитвами, як за себе, рідних, так і за країну, почалися утиски та гоніння певної категорії. Тут знову нема єдиної точки зору, перші - щиро намагаються відстояти свою віру, інші ж впевнені, що УПЦ МП - прямий ставленик москви і його необхідно позбутися. Правда у людей своя, але те,  що конфлікт знову розділяє людей – це точно. Тут можна бути проти чи за -  це зовсім неважливо, а важливо те, що чим більше буде слабких місць на тілі нашої країни, значних і не дуже, тим більш уразлива вона буде. А напруженість обов’язково виллється в щось небезпечне. Залишається лише питання «коли?»