Петро Олещук: Київські вибори. Хто як висувався

Хоча формально висунення кандидатів – найважливіший етап виборчої кампанії, останнім часом у сучасній Україні він почав відходити на другий план. Приміром, дуже обмежена у часі виборча кампанія по місцевим виборам не відповідає реальній протяжності передвиборчих змагань. І хоча формально кандидати у мери великих міст висуваються лише зараз, однак реально їхні прізвища були відомі не один місяць тому. Тому партійні конференції, які масово зараз відбувають по всій Україні, лише закріплюють стан справ, якій склався уже досить давно. Відповідно, самі партійні конференції за цих умов стають приводом нагадати про себе, запустити «інформаційну хвилю», оприлюднити ключові програмові тези. Це все відобразилося на стилістиці партійних конференцій, які проходили увесь минулий тиждень.

Звісно, свої вимоги наклала і ситуація пандемії коронавірусу, тому трендом цих партійних висунень було «свіже повітря» та соціальна дистанція для делегатів та гостей. Однак, навіть і за таких умов дехто зумів провести досить масштабні партійні заходи. Приклад – висунення чинного міського голови В. Кличка на конференції «УДАРУ». Це висунення пафосом та масштабністю, мабуть, було покликане показати, «хто головний». Тут було все: і чимало учасників, і купа партійних прапорів, і навіть «червона доріжка», якою і проходили до трибуни виступаючі.

Своя специфіка була у конференцій загальнонаціональних політичних партій. Приміром, «Європейська солідарність», що претендує не лише на локальне, але й на загальнонаціональне лідерство. Загалом, естетика дійства була подібна до «УДАРу», різниця лише у масштабі. Ну і у відсутності власного кандидата у мери. Тому, фактично, це все перетворилося на бенефіс самого лідера політичної сили П. Порошенка, чия дружина очолила список до Київради. Зрозуміло, що мета цього дійства стосувалася не стільки локальних виборів, скільки необхідності нагадати про себе виборцям.

Загалом, у звичному форматі пройшла конференція київської «Батьківщини». Вона характеризувалася «віртуальною» присутністю лідера партії Ю. Тимошенко, що «дивилася» на присутніх з екранів. Очевидно, партія не могла не нагадати про свого лідера, котра, власне, і є основним «мотором» партійного рейтингу, але фізична присутність Юлії Володимирівни була унеможливлена нещодавньою хворобою. Загалом, все пройшло у традиційному форматі, без особливого пафосу, але і згідно до визначених раніше «традицій».

Неоднозначно увійде в історію партійна конференція «Слуги народу». Загалом, вона відбувалася приблизно у такому самому форматі як і заходи основних конкурентів. Теж відкрите повітря, сцена. Водночас, неоднозначну реакцію викликало місце проведення – внутрішній двір КНУ ім. Т. Шевченка. Це одразу дозволило опонентам правлячої партії виступити з обвинуваченнями у використанні освітніх закладів для забороненої політичної агітації. У відповідь на це в СН казали, що все це проводилося у вихідний, поза приміщенням університету та без присутності студентів. Але у будь-якому випадку, саме ця тема виявилася найбільш обговорюваною. Сама ж конференція проходила за активної участі як кандидата від партії на посаду міського голови І. Верещук, так і самого президента В. Зеленського.

Ну і найбільш оригінальне серед конкурентів висунення продемонстрував лідер власної політичної сили А. Пальчевський. Відмовившись від «пафосних» заходів, обмежившись стихійним «висуненням» під час ординарної зустрічі з мешканцями подвір’я на Київський оболоні. Таким чином, висунення пройшло максимально «просто» та навіть без начебто такого звичних атрибутів як сцена, трибуна тощо. Очевидно, це має демонструвати близькість до громадян.

Найбільш же загадкове висунення відбулося з боку політичної сили «Сила і честь». З одного боку, були повідомлення про проведення конференції, але інформації про неї – обмаль. Єдине, що опублікували на партійному сайті, це фотографія першої п’ятірки. Більше фото або відеоматеріалів вони не надали. Тож про формат ми можемо лише здогадуватися.