Блог

Вадим Трюхан: Китайсько-російський альянс: бажане за дійсне

Щойно опублікована спільна китайсько-російська заява з гучною назвою "про деякі питання глобального управління в сучасних умовах". Ухвалена вона за результатами візиту до Піднебесної міністра закордонних справ РФ Сєргєя Лаврова.

3651

Вадим Трюхан

юрист-міжнародник

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.

На перший погляд, остаточне оформлення китайсько-російського альянсу. Така собі своєрідна євразійська вісь 2.0. Проте це лише на перший погляд. І ось чому.

Перше. Альянси, а тим більш союзницькі домовленості зазвичай оформлюються першими особами держав. окрім звічайно якихось тіньових поділів світу, які 82 роки тому оформлювали Рібентроп і Молотов. Відповідно, у цьому випадку не йдеться ні про які гучні прориви на двосторонньому рівні між Москвою і Пекіном. Адже підписи під заявою зробили міністри закордонних справ, далеко не перші особи у своїх державах.

Друге. Сама спільна заява містить аж … 4 (чотири!) пункти. Навіть у попередньому документі, - Декларації Російської Федерації та Китайської Народної Респубіки про підвищення ролі міжнародного права, ухваленій 25 червня 2016 році, і чинність якої сторони підтвердили в тексті нинішньої заяви, - їх було аж 10 (десять). Складається враження, що “гора народила мишу”. Іншими словами, російські та китайські дипломати змогли вийти на куций документ, завдання якого зберегти обличчя обох делегацій, і не дати приводів зовнішнім оглядачам, в першу чергу з-за океану, глузувати з беззмістовного вояжа одного з найвідданіших слуг Путіна до Китаю.

Третє. Російські ЗМІ переможно розповсюджують чергову качку, ставлячи акцент на тому, що мовляв “Китай та Росія запропонували провести саміт держав, які є постійними членами Ради Безпеки ООН”. Це не відповідає дійсності. У спільній заяві дійсно є згадка про таку ідею. Але, якщо мовою оригіналу, сторони зазначають, що його скликання є “особо востребовано”, адже обставини не прості, - “пандемія, світова політична турбулентність” тощо. А в дипломатії, як відомо, кожна деталь, як казав колись Річард Холбрук, має значення. Ні дат, ні місця, ні порядку денного. Лиш гола ініціатива.

Так що ніякого альянсу немає і в помині. А те, що бажане деякі російські ЗМІ видають за дійсне, не має жодного значення. Та й не потрібні Китаю ніякі альянси. Потужність і амбіції Піднебесної такі, що сенсу пов"язувати себе путами токсичних потенційних союзників їм не потрібні.