Блог

Вадим Трюхан: Навальний за гратами - це вирок Путіну

Повернення Олексія Навального в Росію виглядало як самогубство. І лиш затяті оптимісти могли помріяти про те, що нинішня Путінська держава залишить його у спокої. Не по пацанячи. Адже в підворотнях Пітера образ ніхто не пробачав ніколи. Той, хто є загрозою, знищується. Не вдалося фізично й одразу, пробують політично і ментально.

0

comments3229

Вадим Трюхан

юрист-міжнародник

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово. 


Можна довго і детально аналізувати те, чому саме Владімір Путін і його суд пішли на те, що намалювали Олексію Навальному вирок у вигляді 2 років і 8 місяців за гратами. Проте сенсу це не має жодного. Тюрма, так тюрма. Шлях Мандели мабуть нікого і нічому в Росії не навчив.

 

Важливіше спрогнозувати наслідки, до яких призведе таке, вочевидь незаконне, навіть якщо читати російське закондавство, рішення Кремля. А вони будуть для Росії багаторівневими.

 

По-перше. Протести продовжаться. Навряд чи вони стануть такими ж масовими, як це було неодноразово в Україні, Грузії, Киргизії чи в будь-якій іншій країні, в якій відбувалися різного роду революції за останні 10 років. Не дарма ж 20 років росіянам з кожного чайника і кожної праски про-Кремлівські пропагандисти промивали мізки. Люди залякані, розгублені, зневірені, а в переважній своїй більшості ще й апатичні. Проте просто так ця безпрецедентна кризова ситуація сама не розсмокчеться. Все таки є шанс на те, що в окремих регіонах народ своє слово скаже. І не обов'язково в Москві чи Пітері, Росія насправді дійсно велика, географічно, країна. І потенційних лідерів нової хвилі, хай поки що й маловідомих широкому загалу, там вистачає.

 

Друге. Кремль буде серйозно затягувати гайки. Єдиний спосіб умовному кооперативу “Озеро” утриматися при владі - вбити в зародку процес створення масштабного антипутінського руху, паростки якого проглядаються протягом останніх двох тижнів. Тому посадок буде ще багато. За надуманими справами, по бєспрєдєлу, в порушення і власного законодавства і міжнародного. Проте пересаджати всіх сміливців навряд чи вийде. Все таки поки що не Північна Корея, хоча й прямує до такої моделі держави на всіх парах останні роки.

 

Третє. Захід відреагує. Не так мляво, як реагував раніше. Більш консолідовано і сильно. Будуть і персональні санкції, можливо навіть щось типу “Списку Навального”. Не виключено, що нарешті з'являться й секторальні обмеження, зокрема щодо енергоносіїв, технологій, фінансового сектора тощо. Проте Кремль буде стверджувати, що Захд втручається у внутрішні справи, діє незаконно і не гуманно. На жодні поступки у короткостороковій перспективі ніхто не піде. Проте шкода від дій Заходу буде колосальна, в тому числі постраждають й уразливі групи населення, причому в першу чергу.

 

Проте “Холодна війна 2.0” довго не буде продовжуватися. Не співмірні ресурси. Не та структура світової, в тому числі й російської, економіки, не аж наскільки контролює Кремль всі інформаційні ресурси, і не безмежне терпіння мільйонів людей, які подивилися фільм про "Палац Путіна" й спостерігають за цим “судовим”, з дозволу сказати, процесом над Олексієм Навальним, який умудрився вижити, коли мав був померти від “Новічка”, за вказівкою зверху.

 

Так що попереду Росію чекають смутні часи. Тієї Росії, якою її сконструював Путін під себе і своїх друзів, скоро не буде. Адже люди в балаклавах - це не той контингент, який веде держави в майбутнє. І самого Путіна в Кремлі теж скоро не буде. Питання лиш в тому, як він здасть владу, коли, і яку ціну при цьому заплатить Росія.

 

І на останок. Можна скільки завгодно критикувати Олексія Навального за його “Крим не бутерброд” тощо. Проте не поважати його за його готовність піти на плаху заради того, щоб розбудити від летаргічного сну росіян, в який їх занурив Владімір Путін, не можна. І ні. Гірше при ньому, якщо  він стане наступним лідером Росії, хоча це далеко й не факт, точно не буде. А за те, щоб стало краще, мусимо ще поборотись. І то в будь-якому випадку, незважаючи на те, хто стане наступним Президентом в тій державі, яка окупувала понад 7% території України в результаті геополітичних ігор нинішного господаря Кремля.



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!