Кулагін Олексій: Післямова професійного свята будівельної галузі: виклики перед забудовниками та необхідні зміни

Стан  війни майже в усіх місцях та в усіх  економіках світу є форс-мажором. В такому стані найрозумніше скерувати всі дії  на збереження активів та безпеку особистого життя, якщо нічого більш системного та розумнішого не запропоновано державою. Постійні загрози ракетних атак та воєнні дії, практично зупинили всі галузі економіки, не виключення й будівельна галузь. Ринок первинної нерухомості майже не функціонує.  Звісно, деякий рух на реєстрацією договорів купівлі-продажу на вторинному ринку відбувається, але на стан державної економіки це не впливає.

Будівельний товар має довгий ( до трьох років) термін створення. Нерухомість (котеджі, квартири) - це не дешевий родинний актив на декілька поколінь. Набуття такого активу передує доходна професійна діяльність, створення сім’ї, яка з урахуванням побажань та власних можливостей обрала безпечне місце для виховання своїх дітей та онуків.              

Ринком рухає попит, саме професійна діяльність громадян забезпечує  платоспроможний попит на об’єкти нерухомості, створюючи  можливості розвитку будівельної галузі.

Стан невизначеності руйнує життєві цінності, адже в світі людей все залежить від людей, від того як вони створюють собі законодавчі умови, а потім їх  виконують, від того, як обрана нами  влада використовує загальнодержавні інструменти керування економікою задля життєзабезпечення нації в кризових станах, що інколи виникають у нашому житті.

Наразі платоспроможний попит громадян на об’єкти нерухомості відсутній, як і  відсутні умови  довгострокового планування життєвих поліпшень, відсутні гарантії безпеки життя, відсутні навіть  гарантії на власний розсуд планувати та розпоряджатись особистим життям , відсутні гарантії стабільної трудової зайнятості, а з цим і гарантії  стабільного прибутку.

Виходячи із історичної логіки загальнодержавних кризових ситуацій, держава повинна була б запропонувати бізнесу та громадянам беззаставні, безвідсоткові кредити під закінчення раніше розпочатого, та початок  виробництва необхідного, в такому б разі виробничі цикли не переривались би, скорочення штату не відбулось би.  Завдяки поліпшенню фінансового стану підприємств відбулося б зростання  платоспроможності населення ,а національні виробничі сили навіть в умовах війни залишилось би за місцем трудової зайнятості.

Ми розуміємо, що влада своєчасно не використала основного інструмента управління державою, не скерувала фінансово банківську систему України  на забезпечення роботи промислових галузей за рахунок безвідсоткового кредитування, бізнесу та споживчих кредитів населенню, що майже відразу, на початку російської агресії  призвело до скорочення обсягів промислового виробництва на 82%.

Адже зараз, в умовах повномасштабної війни, бізнес-компанії, які до 24 лютого вели активну професійну діяльність, проаналізувавши всі ризики та наявні перспективи, звели свою активність на мінімум. Оскільки без засобів виробництва, в умовах відсутності виробничих сил та стабільного фінансування це недоречно та навіть неможливо. Починати те, що не зможеш закінчити є проявом дурного тону, та некомпетентності.

Держава має підтримати будівельний бізнес у військовий час, адже саме     саме будівельна галузь має важливу місію – відновити міста та інфраструктуру нашої держави. Тож оскільки держава (або влада) - це набір інструментів, то використання інструментів щодо керування державою не залежить від ведення військового або мирного стану чи часу. Принципи керування із залученням  державних інструментів завжди незмінні , а процес керування є безперервним.

Наприклад - влада зобов’язана використовувати національну валюту для фінансування ефективної діяльності всіх господарських  галузей щоб насамперед забезпечити стовідсоткову зайнятість  національних виробничих сил та завантаження  всіх існуючих засобів виробництва.  Саме такими діями можливо зберегти доходи працюючих громадян щоб  надати їм можливості  фізичного життєзабезпечення, яке без сталого продовження  трудової діяльності неможливо.

Під час другої світової війни в США, Англії, та державах гітлерівської коаліції, для пом’якшення кризових наслідків, а саме виключення звертання виробництва та скорочення штатів , щоб не залишити  громадян без коштів на існування,  були застосовані беззаставні безвідсоткові кредити бізнесу та споживчі кредити населенню, що дозволило проводити  воєнні дії та займатись накопиченням необхідного для життя громадян зрештою такі міри допомогли добути Перемогу, зберегти нації та державність багатьом державам Європи. Навіть в переможеній Германії, завдяки ефективному використанню інструментів державного управління, національна валюта повернулась на довоєнний рівень протягом семи місяців після підписання капітуляції, це не аби який приклад ефективності державного управління.  

За роки Другої світової війни рівень промислово - товарного виробництва в США зріс в п’ять раз, а доходи населення в три рази, що спричинило зростання обсягів  житлового та промислового будівництва, виріс попит на ринку приватного автотранспорту, легкої промисловості  та машинобудування. За рахунок беззаставних , безвідсоткових кредитів в національній валюті була модернізована велика кількість промислових галузей, що значно збільшило вже в мирні часи конкурентоспроможність США на світових ринках.

Під час світової фінансово-банківської кризи 2008 року, в США запровадили беззаставні, безвідсоткові кредити бізнесу та населенню , за фактом протягом десяти років  ставка по банківським позикам була 0%  річних  та була збільшена до 0,25% річних тільки у лютому 2018 року. За час кризи  США значно поліпшили стан багатьох галузей національного виробництва і це не дивно тому що влада правильно використовувала основний інструмент державного управління – національну валюту .

Гроші – це монополія держави на розвиток. Доступність народу та бізнесу  використання грошей – це єдиний засіб забезпечення рівності прав та свобод громадян. Гроші- каталізатор активності спільноти . Гроші- умовний еквівалент реальних активів держави. Єдина функція грошей –стовідсоткове завантаження національних виробничих сил , чим більше паперових грошей перетворюється громадянами держави в реальні активи, тим міцніша національна валюта, а з нею  нація та  влада.

Все інше маячня базік, що задля самих себе намагаються з грошей (які є лише умовним еквівалентом реального)  зробити товар, для того щоб умовне стало дорожче реального. Умовне не може мати додаткової вартості , не може бути дорожче реального , не може бути товаром, це звичайні хрестоматійні поняття в економіці та фінансах все інше брехня нав’язана  ворогами Української нації.  

Найлогічніше та найдієвіше у стані війни – це переведення економіки у військовий стан із введенням статусу військовослужбовців та відповідальності за цим статусом через відповідні галузеві структури.

Коли всі керівники будуть командирами , тобто будівельні компанії стануть  будбатами, промислові – мехбатами, побутові, транспортні  та логістичні компанії- інтендантами, то це значно  укріпить дисципліну та відповідальність в усіх галузях, керованість забезпечить економічне зростання , або збільшення життєздатності економіки  саме завдяки  безвідсотковому , беззаставному кредитуванню військової економіки з введенням таких мір підприємства швидко  закінчать розпочате раніше та задля зростання обороноздатності розпочнуть виробництво необхідного.

Такі дії – звичайна історична практика і навіть вигадувати щось немає сенсу .

Тим більш, що попереду нас всіх чекає відбудова України. І на цьому шляху необхідні будуть певні продукти та технології, втілення яких можливе тільки за умови фінансування.

Україна не використовує механізмів економічної підтримки бізнесу та населення, а навпаки  влада, маючи свою економіку, свою національну валюту та інші інструменти  користується виключно чужим.  Використовує лише нерезидентську відсоткову фінансову допомогу  та нерезидентські кредити, підтримка західних партнерів - це дуже важливо і вчасно , але є народ України, його бажання, інтереси , які потрібно підтримувати, збільшуючи його можливості щодо прояву своєї позиції..

В існуючому законодавчому полі, та практиці його використання,  ФБСУ з 2014 року працює на вимивання обігових коштів підприємств та накопичень громадян, хоча єдина місія ФБСУ –фінансування розвитку виробництва задля поліпшення стану життя громадян та їх згуртованості на виконання загальнодержавних програм розвитку. Виконання цих функцій є не побажанням , а є єдиним обов’язком ФБСУ та НБУ, саме для виконання такої місії ці установи були створені. Держава повинна встановити контроль за використанням національної валюти в інтересах громадян.

Без вирішення питань щодо повернення державі права розпоряджатись та скеровувати ФБСУ, та її регулятора НБУ ми нікуди не зрушимо, крім як до краю боргової ями, в якої наразі намагаються поховати  наш суверенітет.

В таких реалиях ми й тримаємо кожен свій фронт на шляху до перемоги!