Рубрики
МЕНЮ
0
Журналіст, редактор, лінгвіст, волонтер
Українка у Польщі
Щаслива дівчинка з інвалідністю через порушення голосовимови
Авторка блогу "Українська з Оленкою Клочко"
Працювала журналістом у виданнях "Гіпотеза", "Коментарі", "Коментарі. Харків"
Отримала вищу освіту за напрямком "Прикладна лінгвістика", а також "Видавнича справа та редагування" у Харкові
Здобуваю післядипломну освіту у Польщі в Університеті Адама Міцкевича за напрямком "Журналістика та соціальні комунікації" (докторантура)
Займаюся проєктами із вивчення соціальних комунікацій, розвитку та впливу сучасних медіа
13 березня у Верховній Раді був зареєстрований Проєкт Закону «Про інститут реєстрованих партнерств». Він передбачає легалізацію одностатевих союзів в Україні, а також визнання на території України зареєстрованих в інших країнах одностатевих партнерств і шлюбів.
Це серйозний крок, який з одного боку наближає нас до стандартів європейського життя, до рівних прав для усіх громадян, проте з іншого боку багато людей розглядають поширення ЛГБТ+ ідеології як ознаку аморальності та загрозу українській сім’ї та родині. Тема традиційних цінностей в країнах колишнього СРСР дуже делікатна, і будь-які випади у її бік сприймаються гостро. Проте в нашому суспільстві існує шар людей, яким важливо, незалежно від їх орієнтації відчувати себе повноцінними громадянами та жити без щоденного тиску.
Так що там з самим документом?
Так документом пропонується, щоб реєстрацію одностатевого партнерства міг здійснювати будь-який орган державної реєстрації актів цивільного стану - на підставі заяви двох чоловіків або двох жінок. Запропонована законодавча ініціатива пропонує фактично повністю прирівняти в Україні союз ЛГБТ+ партнерів до шлюбу і сім’ї. Навіть всиновлення дітей дозволяється одним з учасників одностатевого партнерства.
Таким чином зазначений законопроєкт фактично легалізує одностатеві «шлюби» в Україні. При цьому слово «шлюб» не використовується лише з однієї причини: Конституція у статті 51 прямо визначає шлюб виключно як союз чоловіка і жінки. Тобто ніби й шлюб, а ніби не зовсім він.
Що до статистики?
Згідно з даними соціологічного опитування National Democratic Institute та Київського міжнародного інституту соціології 56% українців підтримують запровадження цивільних партнерств для ЛГБТ+ людей, і лише 24% виступає проти.
А що на офіційному рівні? Як там у можновладців?
Ще у 2015 році були затверджені положення про те, що ухвалити законопроєкт про партнерства до 2017 року. Але цей проект навіть не був розроблений і зобов’язання перенесли на 2021-2023 роки.
Але з 2016 року в Україні триває національна кампанія «Не вирізайте сім’ю в Україні!» Одна з основних вимог - не допустити легалізації одностатевих партнерств чи «шлюбів» в Україні. В рамках цієї кампанії 100 місцевих рад всіх рівних проголосували звернення до всіх центральних органів влади з відповідними вимогами. Також по всій країні була розгорнута масштабна кампанія вуличних заходів «Всі разом за сім’ю!», до якої долучилися 65 міст і понад 250 000 учасників. Її прихильники вважають, що одностатеві партнерства - це шлях до одностатевих шлюбів і проникненню гендерної ідеології у школи. А як слід, на думку учасників, травмування психіки дітей.
Виникає супереч, через яку перші позбавлені своїх прав, а другі змушені бути схильні до впливу на їх принципи та погляди.
З одного боку громадяни та громадянки України позбавлені права на офіційне оформлення стосунків. Проблема яких загострилася після початку війни. Так мовити – люди захищають країну, але вона ще не визнає їх родину, та не може її захистити. Одностатеві пари не можуть ухвалити рішення щодо лікування свого партнера, коли для цього потрібно рішення родини, та не можуть розпоряджатися його чи її тілом, якщо він чи вона загинули.
З іншого боку люди, які хочуть відгородити свою родину від впливу зовні на національну ідентичність, традиції та сімейні цінності. Люди, які вважають авторів законопроєкту № 9103 як ворогів інституту сім’ї в Україні. Що їхні дії складають загрозу національній безпеці України. Оскільки під час війни в нашій країні вони вчинили акт, який катастрофічно підриває довіру до органів влади й провокує великий суспільний конфлікт.
Люди створюють петиції стосовно ЛГБТ+ проблем, як за, так і проти. Деякі вже перевищили 25 тис. підписів та попадуть на стіл до президента. Але його рішення все одно залишить велику кількість незадоволених цивільних та військових громадян України.
Це та інші питання, як то до церкви та мови. Чому усі ці питання досі не були вирішені? Чому все це відбувається в найважчі часи для країни? Чім весь час займалося наше керівництво? І кому адресувати ці питання?
Новости партнеров
Другие материалы автора
Новости