Блог

Олексій Голобуцький: Путін роззявив пащу на цілу Європу - і лиш трошки надгриз Донбас

Чекає реакції Європи і США

11147

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.

Кремль висував ультиматум США і НАТО майже щодо цілої Європи («віддайте її нам під контроль») – а відкусив лише малесенький шматочок ОРДЛО. Геть неспівмірні слова і дії. Острах «світового наглядача» виявився сильнішим за пафос.

Якщо образно, то Путін діє як жирний нахабний щур, але в якого ще не відбито інстинкт самозбереження. Голосно і демонстративно виставив ультиматум НАТО, зібрав 100, 130, 150, 190 тисяч військ на кордонах України, перетяг до окупованого Криму ядерну зброю, проводить навчання з носіями ядерних боєголовок – але увесь цей розмах лише задля введення військ на клаптик ОРДЛО.

Однак претензії і погрози і далі озвучують того ж космічного розміру: про визнання «ЛДНР» в «кордонах згідно конституцій» терористичних угруповань і можливе продовження наступу на Україну «залежно від ситуації».

Плюс черговий абсолютно невиконуваний ультиматум Україні, ніж попередня вимога до НАТО звільнити для Росії Європу: оскільки Росія вже відкрито напала на Україну – ми маємо негайно визнати себе нейтральними і позбутись всілякої зброї. Якраз те, що варто робити під прицілами російських танків. Ну і, звісно, визнати Крим російським, а «ЛДНР» незалежними. Після цього Путін знов нервово завмер в очікуванні, звідки і який тапок прилетить.

Прилетіло вже припинення сертифікації «Північного потоку-2» («українська криза показала, що ЄС надто сильно залежить від російського газу» - голова Єврокомісії; «вже фактично було визнано, що €11 млрд було витрачено на «ПП-2» дарма» - ЗМІ), санкції щодо банків (але поки не «Сбербанка»), санкції щодо суверенного боргу Росії (деталі поки невідомі), санкції щодо чергової порції наближених до Путіна осіб, обмеження доступу до ринків ЄС. Але вже готують наступну порцію тапок.

До речі, санкцій особисто щодо Путіна поки немає – це і Байден, і Боррель зауважили окремо (хоча польський віцепрем’єр Качинський вже вимагає цього). Тобто, Путін поки не в статусі Каддафі. Однак держак від лопати вже тихенько лежить десь збоку.

Це не порожній пафос: якщо Путіна вже визнали тим, хто зруйнував повоєнну систему європейської безпеки («більше немає правил по стабільності й безпеці в Європі» - глава МЗС Франції), цілим до своєї нори йому вже не повернутись.