Вадим Трюхан: Вибори завершились. Слава виборам!

І проблема не у виборцях. Хоча хотілося би, звичайно, щоб громадяни України проявляли більше відповідальності і ходили на вибори, незважаючи ні на що, і робили вибір мізками, а не керуючись емоціями, навіяними пропагандою з телеканалів, які належать декільком олігархам.

Ключова проблема - політична еліта. Ті люди, які, великою мірою, долею випадку опинилися у владі виявилися не гідними тієї ноші, яку їм вручив український народ. І мова не лише про “слуг народа” і особисто Володимира Зеленського. Частина вини лежить на всіх тих, хто сидів у владних кабінетах протягом всіх майже 30 років незалежності України.

Але посипати голову попелом не варто. Треба діяти. Вибори завершилися, будуть інші. При цьому коли вони відбудуться достеменно не знає ніхто. Адже в Україні, а особливо за її межами, достатньо політичних гравців, які як зацікавлені у дочасних парламентських і навіть президентських виборах вже завтра, так і достатньо тих, хто мріє про консервацію нинішнього status quo, ще як мінімум на 3,5 роки.

То що ж має зробити нинішня влада, щоб через існуючі демократичні процедури українці не втратили Україну? А загроза така є, і вона висока, як ніколи раніше.

По-перше, забезпечити внесення змін до Виборчого кодекса, запровадивши електронне голосування. Таким чином можна буде заохотити до участі у виборах мільйони виборців, які перебувають за кордоном, або не за місцем реєстрації. А це, як правило, найбільш активні прогресивні люди, зацікавлені в розвитку власної держави.

По-друге, знизити прохідний бар'єр до символічного 1%. І то на всіх виборах. В умовах відсутності ідеологічних політичних партій цей крок дасть надію політично активним небайдужим громадянам на їхнє створення, а виборців спонукає до голосування за них. Адже аксіома “голосую за переможця” стане вже не актуальною. 

По-третє, внести зміни до Закону про політичні партії, передбачивши, зокрема зобов'язання створення партійних організацій не лише у ⅔ областей, а й у ⅔ районів областей, ведення політичної діяльності у міжвиборчий період і звітування за неї, а також заборону на участь у виборах створених або ребрендованих за рік до виборів політичних партій. А крім того, варто провести тотальну перевірку зареєстрованих понад 350 партій і ліквідувати ті, які існують лише на папері.

По-четверте, заборонити політичну рекламу будь-якого виду. Вона має бути ліквідована, як клас і залишитись лише у спеціально виділених місцях, встановленого зразка і у рівних пропорціях для всіх політичних гравців, які брали участь у минулих виборах, або задекларували такий намір щодо наступних. Виборці мають робити вибір, відштовхуючись від дій політичних партій у міжвиборчий період і програм, які вони декларують. Домінування олігархічних політичних проектів у публічному просторі не припустиме.

По-п'яте, фінансування партій і окремих політиків має стати абсолютно прозорим і лімітованим по обсягу з одного джерела. Виявлення випадків порушення фінансової дисципліни повинно вести до негайного зняття з виборів. Історії з ГОшками під рекламні компанії, які створюються пачками, мають відійти у минуле на завжди.

І наостанок. “Плач Ярославни” у соціальних мережах у виконанні сотень і тисяч експертів і політичних лузерів, які звинувачують український народ в тому, що країна отримала по результатах місцевих виборів не доречний.

Не виборці винні в тому, що країна фактично скочується до рівня місцевого феодалізму, із загрозою поновлення сепаратистських рухів в окремих регіонах.

Винна держава і ті, хто нею керують.