Бала Віталій: «Вівторок – подумай разів сорок»

Сьогодні, хочу запропонувати для обговорення і вже не перший раз, інформаційну політику в Україні під час війни.

Напевно вже всі зауважили, а хто ще ні, то незабаром це зафіксує, що в інформаційному просторі почали багато говорити про так званих хороших росіян, про російську мову, про доречність чи недоречність критики влади, про російські наративи.

Секретар РНБО України Олексій Данілов, бідкається, що росія намагається ніби створити у перспективі проросійський політичний проект, а зараз різні експерти, навіть назвав їх «актори-розвідники», чомусь не сказавши прямо, що мова про Арестовича та іншого роду аферисти просувають в Україні російською мовою російський порядок денний.

Ще з самого початку російського широкомасштабного вторгнення в Україну, коли чинна влада вирішила монополізувати інформпростір країні і для виконання цієї задачі створила так званий єдиний телемарафон, було зрозуміло, що мова йде про цензуру і про унеможливлення критики влади за її дії.

Але, крім цього, влада «створила» на цьому телемарафоні телевізійні інформаційні «бульбашки», які кожного дня «надувала» і робила все більшими і більшими.

Однією з таких «бульбашок» і був згаданий вже Арестович, який обіймав якусь супер посаду позаштатного радника цілого офісу президента України.

Одним словом, чинна влада беручи на роботу чи співпрацюючи з різного роду аферистами-експертами, як їх назвав Данілов, мала б подумати спочатку і розуміти наслідки такої співпраці, перед тим, як залучати їх до себе.

Але, кадрова політика влади весь час демонструє найгірші варіанти рішення про призначення на ті чи інші посади, за дуже рідкісним виключенням.

Якщо не корупціонер-мародер, то повний непрофесіонал, якщо не ватник-зрадник, то прихильник «хороших» росіян і російської мови, головне, щоб був лояльним до влади і готовим до нечистоплотної діяльності, якщо потрібно.

Однак6 рано чи пізно у такій «команді» почнеться конкуренція і коли когось «викинуть», тор той хтось обов’язково буде виливати на своїх «друзів» те саме лайно6 яке виливав перебуваючи у цій «команді» на опонентів влади чи будь-кого, на кого було замовлення, якщо була навіть конструктивна критика влади.

Як результат такої інформаційної політики, поява в інформаційному простірі, який контролюється владою, тут я повністю погоджуюсь з Олексієм Даніловим, різного роду аферистів, шарлатанів і можливо, дійсно агентів російських спецслужб. Проблема для влади тепер тільки у тому, що сама влада все це і зробила і продовжує робити, на жаль.

А поява інформації, що Володимир Зеленський на зустрічі з «вибраними» журналістами просив не критикувати владу, зокрема і за корупцію нічого не писати і не повідомляти, то взагалі щось неймовірне.

По-перше, який сенс був це казати «вибраним» журналістам на зустрічі6 вони тільки вихваляють владу і часто поширюють неправду.

А, по-друге, вже про корупцію і все інше повідомляють світові ЗМІ, без усіляких реверансів у бік української влади.

І критикувати цивільну владу потрібно і вислів не на часі не працює, бо у владі творяться такі «чудеса» що їх не можливо пояснити навіть з точки зору здорового глузду.

7 жовтня ХАМАС напав на Ізраїль, десятий день йде війна, а суспільство в Ізраїлі вимагає відставки глави уряду Нетаньяху за неготовність влади до атаки ХАМАС.

І у ЗМІ пишуть, що Нетаньяху повинен піти не завтра чи наступного тижня, а вже сьогодні.

Отже, у підсумку можна констатувати, що весь цей час інформаційна політика влади була хибною від намагання запровадити цензуру і монополізувати інформпростір, до боротьби з незалежними ЗМІ, від вседозволеності, як їх назвав секретар РНБО України Олесій Данілов, експертів-аферистів говорити все підряд на єдиному телемарафоні, зокрема і про хід війни, до запровадження реальної цензури на повідомлення про війну.

Також про інфорполітику в Україні дивіться на моєму ютуб каналі.

А якщо виникне бажання та буде натхнення підписатись, поставити вподобайку , прокоментувати і навіть підписатись, я  буду вдячний за підтримку.

Посилання у першому коментарі.