Ihor Petrenko: Які наративи насаджує російська пропаганда в Україні

Зокрема, до «проросійських» наративів російської пропаганди в Україні можна віднести такі тези, які інтерпретують деструктивну поведінку влади РФ у миробудівному процесі на Донбасі як раціональну, виправдовують її злочини на тимчасово непідконтрольній українському уряду територіях України, популяризують цінності, притаманні так званому «русскому миру». 

Із поширенням пандемії COVID-19 та актуалізації питання розробки вакцини проти цього вірусу, РФ презентувало світу «першу» вакцину проти ковіду «Sputnik V», яка на той момент не пройшла всіх необхідних етапів лабораторних випробувань. Однак, російська державна пропаганда розгорнула масштабну інформаційну кампанію по всьому світу, зокрема і в Україні, яка розповсюджувала фейки проти вакцин-конкурентів, а також формувала позитивне сприйняття російської вакцини. The New York Times, посилаючись на дослідників та офіційних представників Держдепартаменту США, повідомляли, що РФ за допомогою своїх міжнародних ЗМІ «Russia Today» і «Sputnik» здійснює масштабну дезінформаційну кампанію проти американських вакцин від коронавірусу «Moderna» i «Pfizer», натомість, просуваючи російський аналог вакцини – «Sputnik V»[1]. При чому, представники медіа відзначають, що дезінформаційна кампанія була спрямована на країни, з якими РФ вела перемовини про постачання своєї вакцини. Варто відзначити, що така дезінформаційна кампанія принесла бажані для РФ результати, враховуючи підписання урядом Мексики угоди з РФ про постачання мільйонів доз російської вакцини.

         Україна не була виключенням серед країн, де РФ розгорнула інформаційну кампанію на тему пандемії та вакцинації. Зокрема, російська пропаганда була зосереджена на поширенні тез про те, що «українська влада не зможе забезпечити вакцинацію населення», що «відмова української влади від російської вакцини – геноцид власного народу», а також популяризації російської вакцини, якою особисто щепився один з лідерів партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук. Також можна відзначити, що згідно результату моніторингів «Детектор Медіа», тема «вакцинації» була однією з найпоширеніших напрямків російської пропаганди в українському медійному просторі у листопаді та грудні 2020 року[2]. І хоча подібні наративи російської пропаганди були актуальні для Україні із самого початку пандемії, зафіксований дослідниками пік у розгортанні дезінформації на тему «вакцинації» збігається із проведенням в РФ кампанії з вакцинації вітчизняною вакциною. Тож, можна припустити, що бажаною метою російської пропаганди у даному випадку було формування позитивного образу влади РФ, яка «дбає про свій народ», та погану українську владу, яка «через політичні чинники відмовляється закуповувати російську вакцину, чим прирікає свій народ на смерть». Тож, це є черговим свідченням використання Росією інформаційних війн як одного з головних елементів гібридної агресії проти України.

         Наступну групу тез російської пропаганди в Україні об’єднують «антизахідні» та «антиліберальні» наративи. Вони сфокусовані на формуванні негативного образу «Заходу» як загального поняття, так і концентруються на його окремих відомих представниках або інституціях – США, МВФ, ЕС, Байден, Сорос тощо – і нав’язують їм негативні, переважно персонально-корисливі, дії, які шкодять інтересам народу України. Також розповсюдженими серед антизахідних наративів російської пропаганди є тези про «відсутність суверенітету України», «зовнішнє керування країною», корисливими у даному випадку зображуються інтереси транснаціональних компаній, «глобальний капітал». Важливою характерною особливістю антизахідних наративів російської пропаганди в Україні є їх поширення на українських політиків і громадських діячів. У межах російської пропаганди таким діячам приписують просування «шкідливих» для країни та народу ініціатив чи реформ з мотивом отримання «грошей від Заходу». Як правило, подібні «антизахідні» наративи російської пропаганди поєднуються з «проросійськими», що створює необхідний емоційний контраст у глядача. 

         Варто відзначити, що, як і для всієї російської пропаганди в цілому, «антизахідним» наративам властиво змінюватися в пошуках найбільш влучних методів подачі та формування яскравих пропагандистських образів, доступних масовому глядачу. До початку російської агресії в Україні для української «антизахідної» риторики було властиво розмежування термінології відносно проєвропейські налаштованих українських політиків та представників неурядових громадських організацій, які отримують фінансування від західних донорів. Але після активного застосування російської інформаційної війни проти України як елементу гібридної агресії «антизахідні» наративи в Україні також почали більш динамічно розвиватися. Суттєвим чином на це вплинуло повернення Віктора Медведчука в українську політику у 2014 році, а також формування ним власного медіа-холдингу «Новини» у 2019 році. Примітно, що після початку функціонування медіа-холдингу Віктора Медведчука в український політичний дискурс знову увійшов термін «соросята», який об’єднує у собі як проєвропейські налаштованих українських політиків, так і представників громадського сектору, які фінансуються західними донорами. Такий термінологічний розвиток в антизахідній риториці російської пропаганди дозволяє формувати у глядача уявлення про вплив інших країн на Україну як більш масштабне явище, яке об’єдную відразу весь пул конкуруючих політичних та громадських сил. А формування терміну від імені Джорджа Сороса в інтерпретації російської пропаганди відразу надає негативне емоційне навантаження глядачам від представників «соросят». 

         Третя група тез російської пропаганди, яка поширюється в Україні, об’єднуються «деструктивними» наративами, які покликані демонструвати глядачеві неспроможність української влади протистояти актуальним суспільно-політичним викликам у країні та забезпечити матеріальний добробут власного населення. Також у межах «деструктивних» наративів розповсюджуються фейкові інформаційні повідомлення та проводяться скоординовані дезінформаційні кампанії. 

Так, яскравим прикладом системної дезінформаційної кампанії з боку РФ з використанням «деструктивних» наративів можна вважати висвітлення російською пропагандою катастрофи зі збиттям пасажирського літака Boeing 777 біля окупованого Донецька у 2014 році. Тоді дезінформаційна кампанія з боку РФ була покликана заплутати світову спільноту у фактах катастрофи та відволікти увагу від прямої причетності Росії та її відповідальності за дану катастрофу. Зокрема, результати спільного журналістського розслідування The Insider і Bellingcat[3] свідчать про організацію, фінансування та подальшу координацію з боку ГРУ РФ дезінформаційної кампанії відносно катастрофи МН-17. Для цього було створено Bonanza Media, яка розповсюджувала фейкові інформаційні повідомлення про катастрофу під виглядом висвітлення альтеративних точок зору на цю трагедію. 

Однак, окрім спланованих та системних дезінформаційних кампаній важливу роль у ефективності російської пропаганди відіграють щоденні інтерпретації актуальних подій в українському суспільно-політичному житті з точки зору російської пропаганди. Постійна раціональна та ірраціональна критика дій української влади у поєднанні з емоційно забарвленою подачею матеріалу робить постійного глядача пропагандистських ЗМІ більш налаштованими до сприйняття системних дезінформаційних кампаній, які є більш важливими та корисними для політичного режиму РФ.  

         Аналіз застосування різних наративів «антизахідної» інформаційної кампанії РФ в Україні дозволяє стверджувати, що одночасне поєднання різнобічних наративів російської пропаганди – «проросійських», «антизахідних» та «деструктивних» – дозволяє підвищити ефективність її застосування та можливостей досягати бажаної мети – впливати на державні рішення в Україні. Ця трійка головних наративів російської державної пропаганди в Україні охоплює весь необхідний емоційний спектр глядачів, що безпосередньо впливає на їх позитивне ставлення до російської влади та її політики. Ця теза корелює із результатами соціального опитування 2020 року, які зафіксували чітке регіональне розмежування у відповідях українців на питання щодо відповідального за початок війни на Донбасі[4]. Зокрема, соціологи вказують, що у західному макрорегіоні України частка тих, хто покладає на Росію відповідальність за початок війни, становить 92%, у центральному – 70%, у південному – 36%, у східному – 29%. І навпаки, частка тих, хто вважає відповідальними український уряд та олігархів на сході найвища – 44%, на півдні – 25%, у центрі – 16%, на заході – 2%. Тож, такі результати соціологічного опитування лише засвідчують ефективність проведення інформаційного аспекту гібридної агресії РФ проти України.

         Російську Федерацію безперечно можна вважати головним вигодонабувачем від проведення «антизахідних», «антиліберальних» інформаційних кампаній на території України, які є частиною російської державної пропаганди. Путінський режим мотивований здійснювати інформаційний вплив на Україну та світове співтовариство, які зарекомендували себе як ефективний інструмент просування інтересів РФ у внутрішньому порядку денному суверенних держав. Глобальною метою РФ відносно України є повернення її до зони свого виключного впливу та визнання цього неформального геополітичного права на міжнародній арені. Задля досягнення цієї мети, РФ здійснює інформаційний вплив не тільки на території України, але й на території держав своїх союзників та міжнародних партнерів України. «Експортні» наративи російської державної пропаганди на території міжнародних партнерів України зводяться до просування образу України як недоговороздатної країни, влада якої не може самостійно вирішити проблеми через корупцію, а от РФ буцімто зможе забезпечити стабільність у регіоні. 

Використання «антиліберальних» наративів окремими власниками українських медіа задля просування своїх бізнесових інтересів посилює проникнення тез російської пропаганди в Україні, навіть якщо у власників медіа не було мотивів підігрувати РФ. Тому використання «антизахідних» наративів у будь-якому випадку відповідає інтересам РФ. Отже, проникненню тез російської пропаганди в український медіа-простір сприяють власники найбільших медіа-холдингів, які намагаються просувати власні бізнесові інтереси. В цілому, саме цей ефект синергії антиліберальних наративів в українському медійному просторі дозволяє більш ефективно просувати серед українців вигідні для РФ тези та меседжі.

[1] Source: https://www.nytimes.com/2021/02/05/technology/russia-covid-vaccine-disinformation.html

[2] https://detector.media/propahanda_vplyvy/article/183481/2020-12-19-adaptyvna-propaganda-abo-vdarymo-suputnykom-v-po-taborakh-smerti/

https://detector.media/propahanda_vplyvy/article/183967/2021-01-13-zaguglena-propaganda-oglyad-pronyknennya-rosiyskoi-propagandy-v-ukrainskyy-mediaprostir-u-grudni-2020-roku/

[3] Source: https://theins.ru/politika/236808

[4] Source: https://dif.org.ua/article/yak-zminilisya-upodobannya-ta-interesi-ukraintsiv-do-zasobiv-masovoi-informatsii-pislya-viboriv-2019-r-ta-pochatku-pandemii-covid-19