Олексій Голобуцький: Жорстокий Зеленський порадив "тим, хто відчуває себе росіянином" їхати до Росії

Росія дуже нервово відреагувала на заяву Зеленського щодо бажаного повернення додому до Росії росіян з Донбасу, котрі так і не прийняли життя в Україні. Заява секретаря РНБО Данілова щодо видворення осіб з російським громадянством в ході деокупації такого ажіотажу свого часу не викликала. 

А зараз майже моментально цілий заступник голови їхньої «Ґосдуми» (і навіть заступник голови ПАРЄ) Пьотр Толстой оприлюднив «дзеркальну пародію» на слова українського президента, порекомендувавши тим українцям, хто не хоче мешкати в одному просторі з Росією, виїжджати з України до ЄС (ясно що служницями й доглядальницями). Ну і, звісно, «без Росії на цій території цивілізації не буде». 

«Пародія» настільки тупа, що навіть забавна. Вузькоокий «русскій дворянін» (так, вони щиро вірять, що така штука можлива) вважає себе неймовірно дотепним – так тонко образити «хохлов». Однак це просто вступна белетристика для наступної масованої хвилі обурення, погроз і вимог від найрізноманітніших персонажів з того боку лінії фронту.

Підтягуються потихеньку і різноманітні «політичні» та «військові» експерти: Іґорь Коротчєнко звично дув щоки на «Россия-1» на тему «це геноцид» і «Росія має примусити до миру Україну, як Грузію 2008-го».

--

«По позиции Украины, мы должны понимать, что заявление Зеленского – предупреждение о будущей войне, которая может затронуть не только тех, кто сегодня живёт на Донбассе, но их детей и внуков. Фактически – это манифест геноцида. Угроза, которая звучит из уст президента Украины – реальная угроза этнической зачистки русских на Донбассе, которую если Украина сейчас не может сделать, то рассчитывает осуществить в дальнейшем. Для России очевидно, что когда произойдёт масштабное вторжение украинской группировки на Донбасс, останется только один путь – повторение операции, которая была проведена в 2008 году, принуждение Грузии к миру. А сегодня – принуждение Украины к миру. Об этом нужно говорить гласно, открыто, не бояться, готовить юридическое обоснование и информационную позицию. Чтобы это было не с «колёс», как в 2008 году, а подготовлено и осуществлено».

--

А от головред «Капитала» Вячєслав Чєчіло – один з небагатьох, хто впіймав суть ситуації: «...Что ждет тех, кто не хочет украинизироваться, на остальной части страны. Если выбранный вами русскоязычный до мозга костей президент такое несет, то это более чем толстый намек на то, что никто вас здесь, дорогие ватнички, в покое не оставит. Прибалтика с ее паспортами неграждан, которые хотя бы дают право уехать в ЕС, покажется раем. Дело времени – просто государству украинской нации нужно еще немного собраться с силами. С путинской агрессией справиться, придушить пятую колонну и все такое… Да, разучивайте биографию Бандеры или уезжайте. Совет-то в целом вполне дельный». 

Власне, Зеленський саме так і сказав. Складно визначити, що саме так впливає на їхнє сприйняття, - що доводиться повторювати кожне скерування по кількадесят разів в різних варіаціях, поки меседж буде засвоєно.

В будь-якому випадку, нам ще мінімум тиждень, а то й довше насолоджуватись подібним від росіян і від нашої власної «п’ятої колони». І якщо результатом тривалого пережовування в ЗМІ і блогах одного й того самого меседжу  стане врешті еміграція бодай якоїсь кількості «росіян в душі» - це вже буде непоганим здобутком. 

Як «доктор Комаровскій», котрий днями врешті прозрів: «Я клянусь, если бы мне сказали 30 лет назад, что я буду жить в стране, где будет языковой омбудсмен, я бы уехал и увез всю свою семью. ». Можливо, все ж збереться і таки поїде разом з «усією сім’єю» туди, де не почуватиметься «ущємльонним». Ми ж не проти, ніхто його тут не тримає і вмовляти лишитись громадянином України не збирається. 

Гадаю, ми все розуміємо, що в інтересах нацбезпеки України зробити такі прозріння масовими, як і процес подальшої зміни громадянства «прозрілими». Тому що толерантність нас привела хіба що до війни і окупації, до втрати територій і частини ВВП. І ніяких обіцяних багатьма з політиків і громадських діячів позитивних результатів від неймовірної м'якості щодо нелояльної частини «випадкового» (просто випадково жили саме на цій території в 1991 році) населення. Значить, ставимо позначку «не працює» і викреслюємо зі списку інструментів держави і суспільства.