Прощай, сир фета: які продукти зникнуть з українських прилавків у наступному десятилітті

Заборонені продукти: без сиру і шампанського

Із 2023 року українські виробники не зможуть використовувати назву "фета" для сирів власного виготовлення. У нашій країні цей, більш прісний порівняно з бринзою, але схожий з нею за складом ропний сир виробляє близько 20 великих і малих підприємств і, за даними Мінагрополітики, вони вже приступили до вивчення досвіду інших країн у цьому питанні.

Справа у законодавстві Євросоюзу, якого Україна зобов'язана дотримуватися, і норми ЄС про захист продукції місцевого походження, яка вступила в дію з 1996 року. Фетою може називатися продукт, виготовлений тільки в певних регіонах Греції (материкова частина країни, острова Кефалонія і Лесбос) за запатентованою технологією. Заборона діє навіть на території острова Крит, де використовується трохи видозмінений термін – "фетта". За прикладом критян слідують й інші виробники, які залишають у своїх назвах незмінним тільки корінь "фет". Так, Мінський молочний завод №1 давно виробляє цей різновид сиру під торговою маркою "Арістей" і написом "фету" на упаковці.

Фета – не єдина назва продукту, від якого українським виробникам рано чи пізно доведеться відмовитися. У відповідності з Угодою про асоціацію з ЄС, до початку 2023 року з прилавків повинні зникнути вітчизняні "копії" сирів сортів "парміджано-реджано" (пармезан) і "рокфор", названі так на честь провінцій Італії і французького села.

Окрема історія з алкогольними напоями, зарезервованими за країнами-членами ЄС. З 1 січня 2026 року українській лікеро-горілчаній промисловості доведеться забути про використання 12 назв, що містять європейські топоніми. Це французькі Шампань, Коньяк, Арманьяк, Кальвадос, португальські Мадера (Мадейра), Порту з похідним від нього портвейном і Anis Portugues, що дав назву анісовому лікеру, іспанські Херес/Шеррі і Малага, італійські Граппа і Марсала, а також виноробний регіон Токай, що ділять між собою Угорщина і Словаччина.

Питання із заміною назви для шампанського вирішилося швидко. Ще в часи СРСР бренд "Радянське шампанське" йшов на експорт з етикеткою Soviet Sparkling ("Радянське ігристе"). Одне з найбільших підприємств Європи по виробництву ігристих вин – Артемівський завод шампанських вин в Донецькій області (нині – "Артвайнері") – у зв'язку із великою часткою експорту своєї продукції за кордон відмовився від французьких "коренів" ще задовго до підписання асоціації з ЄС, а кілька років тому Харківський та Київський винзаводи так само почали іменувати свої шампанські вина "ігристими". Як відзначають експерти, істотного збитку від перейменування виробники не понесли. Тим більше, що після анексії Криму Росією поставки ігристого з півострова припинилися, відкривши тим самим простір для материкових виноробів.

Суто теоретично випуск безпосередньо "шампанського" в Україні все ж можливий. Але за умови, що в селі Шампанія Черкаської області запуститься виробництво ігристих вин за оригінальною рецептурою та з вмістом української сировини не менше 85%, а Євросоюз зійде до реєстрації цього географічного позначення.

Заборонені продукти: нова назва для коньяку

Набагато болючіше відреагував український уряд і виробники на заборону називати свою продукцію коньяком. Причому настільки, що журналісти "Української правди" побачили в діях Мінагрополітики спробу "продавити" порушення угоди з ЄС з допомогою наказу "Про затвердження правил виробництва коньяків України". У цьому документі фігурував 2027 рік – дата, коли використання французького топоніма вітчизняної продукції має бути повністю припинено. У самому міністерстві ці звинувачення спростували, зазначивши, що готові змінити наказ, як тільки буде обрано нову назву для "українського коньяку". А директор Одеського коньячного заводу Едуард Городецький запевнив, що незважаючи на можливе падіння прибутку, зв'язане з перейменуванням, наші винокури готові виконати всі вимоги Євросоюзу.

На початку "нульових" під час вступу України до СОТ вітчизняні виробники відстояли право випускати бренд "Коньяк України". Однак умови всесвітньої торгової організації ще на старті почали обходити, друкуючи слово "Україна" дрібним шрифтом. Так що цього разу поблажок від Брюсселя чекати не варто.

У січні цього року проект "Географічні зазначення в Україні" запропонував співвітчизникам вибрати нову назву для коньяку. Під час голосування чверть опитаних вибрала такий варіант неймінгу як "український бренді", на другому місці опинилися "бурштинові" варіації – "бурштин-бурштинок-бурштиняк" (9,4%), а на третьому – "гайстер" – народна назва білого лелеки і, за сумісництвом, птаха, який уособлює ранкову і вечірню зорю в язичницьких віруваннях (8,9%). Кьянок та Дубовик/Дубняр набрали трохи більше 7%, інші варіанти і того менше. Організатори опитування пообіцяли, що нададуть його результати винокурам і представникам Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Коньячники від ідеї з "бренді" не в захваті. За їх словами, український споживач вважає бренді менш якісним продуктом, ніж коньяк, що може призвести до катастрофічного падіння продажів і навіть загибелі цілої галузі. Втім, не виключено, що ситуація надто драматизується. Приміром, у сусідній Молдові ще в 1993 році напій, який відповідає за основними параметрами коньяку був безболісно перейменований в "дивин" (по-молдавськи – божественний) і зареєстрований, як національний товарний знак.

Заборонені продукти: в гонитві за патентами

Незважаючи на те, що угода з ЄС підписана вже більше 5 років, використовувати своє право на реєстрацію власних географічних зазначень в Україні почали порівняно недавно. Перша заявка на отримання такого маркування для бренду "Гуцульська овеча бринза" була подана в Мінекономіки тільки в кінці минулого року. Так що після сплати скромною держмита в розмірі 1285 грн. і проходження всіх необхідних процедур, назва цього продукту буде захищено законодавством ЄС. Якщо новостворена громадська організація "Асоціація виробників херсонських кавунів" докладе зусиль, наступним на черзі може стати херсонський кавун. Він складе компанію своєму італійському побратиму Anguria Reggiana, зареєстрованому в 2016 році.

Як вважають в Мінагрополітики, реєстрація географічних назв допоможе збільшити експорт ексклюзивних продуктів, вирішити проблему стандартизації якості і сприяти розвитку гастротуризму. Очікується, що незабаром крім українських кавунів до реєстрів ЄС потраплять кілька сортів вин (Шабський, Ялпуг, Закарпаття, Білгород-Дністровський), мелітопольська черешня і карпатський мед.

Запатентувати авторські права на національний бренд можна не тільки за географічною ознакою. У 2011 році Грузія "застовпила" близько 30 продуктів і страв національної кухні, включаючи випічку хачапурі, сир сулгуні, знамениту чачу і солодку чурчхелу. Приблизно тоді ж цю ідею підхопили й у нас, пропонуючи за аналогією з грузинами закріпити авторські права на узвар, борщ, вареники, крученики і паляницю. Тоді далі розмов справа не дійшла, зате вже в поточному році була подана заявка на внесення українського борщу в список нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. У цьому списку з недавніх пір знаходиться близькосхідний лаваш, неаполітанська піца, грузинське вино, а також всі страви французької кухні.

Втім, ніяких особливих профітів ні від шорт-листа ЮНЕСКО, ні від патентування кулінарних виробів не варто очікувати. Адже якщо змусити платити роялті за національні страви було б можливо, українським рестораторам вже давно довелося б розщедритися за наявність у своєму меню піци, хачапурі і лазаньї.