«Північний потік-2»: хто виграв від нерішучості Данії

Датське енергетичне агентство видало компанії Nord Stream 2 AG дозвіл на будівництво частини газопроводу "Північний потік-2" на континентальному шельфі країни.

"Північний потік-2": подолання данського бар'єру

Данія залишалася єдиною перешкодою на шляху прокладки газопроводу. І ця затримка поставила хрест на надіях "Газпрому" ввести "Північний потік-2" в експлуатацію до 1 січня 2020 року, тобто до кінця дії контракту з НАК "Нафтогаз України". Залишилося прокласти 147 км газопроводу на південний схід від острова Борнхольм, але це вдасться лише до кінця січня. Ще якийсь час знадобиться на тестування і введення в експлуатацію нової газової магістралі. Все це робить неможливим її практичне використання у нинішньому опалювальному сезоні. Газопровід з пропускною здатністю 55 млрд кубометрів на рік проходить по дну Балтійського моря в територіальних водах Росії, Фінляндії, Швеції, Данії та Німеччини.

30 жовтня кандидат на посаду посла США в РФ Джон Салліван визнав, що Вашингтон вже ніяк не впливає на це будівництво. Думки експертів з цього приводу розділилися: одні вважають рішення Копенгагена перемогою американців, інші вважають, що зараз позиція Росії на цих переговорах стане набагато жорсткішою. У всякому разі, черговий раунд цих консультацій у Брюсселі 28 жовтня виявився безрезультатним.

"Північний потік-2": за ким буде перемога

Економіст Олег Пендзін вважає, що за запланованим графіком "Північний потік-2" у будь-якому випадку встигнути побудувати вже не можна. "Просто тому що росія планувала його запустити до моменту закінчення десятирічного контракту на транзит газу з Україною. Власне звідки цей "Північний потік-2" і взявся. По ньому планувалося транспортувати 55 млрд кубічних метрів газу з 80, які зараз гойдаються за українською ГТС. І в такому разі залишиться завідомо збитковий для України обсяг, якщо його качати за ринковими тарифами. Але не склалося. Тому і пішли заяви про форму та умови продовження транзиту, але при цьому обходяться з тим. 1) Термін нового контракту. Якщо договір укладається ще раз на 10 років, сенс "Північного потоку-2" зникає апріорі. 2) За чиїми правилами буде цей контракт написано: європейським чи російським? І відразу ми чуємо фрази росіян про анбандлінг "Нафтогазу" та інші веселі речі. Головне для них, щоб за їх правилами, а не за європейським. А з батогом завжди сусідить пряник, типу "значно більш низька ціна газу". Тому все очікувано. Тільки потрібно пам'ятати, Росія без українського транзиту цієї зими не обійдеться. Це їм потрібніше, ніж нам. І мова не про три млрд доларів надходжень у наш бюджет, мова, для Росії, про збереження свого місця на ринку Європи. А це набагато більші гроші", – зазначає Пендзін.

Експерт з державних фінансів Данило Монін каже, що Україні потрібен більш дешевий газ, який закуповується у недостатньому обсязі. "Ми його купує мало. Якщо навіть 7-10 млрд кубів, то це всього 1,4-2 млрд доларів за поточним цінами. Знижка 25% дасть 300-500 млн доларів на рік. У той же час транзит газу дає зараз нам три млрд доларів, і ми його можемо втратити на 2/3. Так що потрібно тільки збільшувати власний видобуток і ставати незалежною країною", – вважає Монін.

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Данило Богатирьов вважає, що Київ не піде на умови списання боргу в обмін на вигідний газовий контракт. "Причини для цього суто політичні та іміджеві. Після того, як Андрій Коболєв отримав нечувані премії за виграш справ у європейських арбітражах (кошти за яким з Росії стягнути неможливо); після того, як українське суспільство шість років обробляли пропагандою про "молекули свободи реверсного газу" (якого насправді не було), згода України на такі умови навряд чи можлива. Таким чином, найбільш імовірним сценарієм є висновок тимчасового контракту на рік", – прогнозує Богатирьов.

"Північний потік-2": надія помирає останньою

Економіст Олександр Гаврутенко заявляє, що так виглядає поразка у війні з гібридною одному з фронтів, які Україна останні п'ять років намагалася утримувати. "До жаль, протистояння в економічній сфері, яким супроводжується будь-яка війна, а тим більше – гібридна, спочатку гарантує успіх тому, хто займає прагматичну позицію, а поразка того, чиї аргументи ірраціональні і емоційні. Це природа економіки, вона на боці того, хто будує, а не того, хто цьому противиться. Вирішення питання щодо будівництва, а в подальшому і по запуску в роботу "Північного потоку-2" просто піде з взаємної і міжнародного порядку денного, так само як це сталося з будівництвом керченського мосту. Для України не залишиться ніякого іншого шляху, як більше не піднімати ці питання, а виходити з даності, на яку ні ми, ні хто-небудь інший не може впливати. Що стосується "обнулення взаємних претензій", то російська сторона намагається видати цей епізодичне успіх за перемогу на всьому газовому фронті, в тому числі і за тим спорах, де вже є рішення міжнародних судів на користь України. Якими будуть подальші дії української влади газової і всій економічній сфері? Тут є кілька опцій: алогічне протистояння, властиве попередникам і ірраціональна поступливість агресору, яку на інших напрямках вже демонструє нова влада, або прагматична позиція в цілях і світу, і суверенітету, і економічних інтересів України. Третя позиція в газовій сфері буде можливий лише тоді, коли "Нафтогаз" перестане бути політичним, а стане виключно економічним, незалежним ринковим суб'єктом. Але такий результат – це швидше мрія, ніж реальний прогноз", – каже Гаврутенко.

Політолог Олександр Дудчак зазначає, що час працює не на "Нафтогаз", а Росія посилила свою позицію на переговорах. "І незручно виходить з позовами: і відмовитися від них неможливо (інакше як виправдати виписані собі премії керівництвом "Нафтогазу"), і намагатися судитися далі – означає посилювати ситуацію, просто кажучи "лізти в пляшку". А Німеччина може подякувати Україну за подарунок – статус головного розподільника газу по Європі", – резюмує Дудчак.

Економіст, експерт Інституту GROWFORD Олексій Кущ зазначає, що з урахуванням обмежень, введених для російського транзиту по газопроводу OPAL, негативні наслідки для України в результаті введення в експлуатацію "Північного потоку 2" будуть частково амортизовані, але не системно вирішені. "РФ і далі буде намагатися схилити Україну до підписання довгострокової угоди на транзит з опціями за покупці певних обсягів газу. Передумовою для такої угоди, за думку "Газпрому", повинен стати відмову України від претензій в рамках Стокгольмського арбітражу. РФ нічого не втрачає, а лише набуває: запускає "Північний потік-2"; використовує українську ГТС як резервний логістичний маршрут "на підхваті" з різким скороченням плати за транзит Україні з нинішніх трьох млрд доларів до 1,5-2; отримує гарантії купівлі Україною 4-5 млрд кубометрів газу; вирішує проблему виплат за стокгольмського арбітражу за рахунок цінової знижки, тобто не несе прямих фінансових втрат. Ця тупикова для України ситуація була допущена внаслідок неефективних дій топ-менеджерів "Нафтогазу", які навіть не змогли конвертувати перемогу в стокгольмському арбітражі в можливості блокування "Північного потоку-2", і тепер ця перемога має поки лише негативну капіталізацію для України на суму виплачених бонусів", – говорить Кущ.