Епоха бідності в Україні: чи вдасться Зеленському її перемогти

Минулого тижня, відповідаючи на питання, коли в Україні закінчиться епоха бідності (нагадаємо, що про це йшлося в програмі, з якою Зеленський йшов на вибори), президент України Володимир Зеленський пообіцяв, що це станеться ще за його каденції, і вже зараз до цієї цілі наближаються "крок за кроком".

"Ми прийняли багато законів, пов'язаних з детінізацією економіки, демонополізацією, деолигархизацией. Це поповнює бюджет. Кожен повинен платити в цій країні податки. Інакше звідки брати пенсії, заробітну плату?", – зазначив президент, додавши, що грошей немає, а потрібно збільшити мінімальні пенсії.

Заява президента можна було б сприйняти з деякою надією і позитивом, якщо б не саркастичні коментарі на кшталт того, що "епоха бідності закінчилась – почалась епоха злиднів". Зокрема, саме так прокоментував бюджет на майбутній рік народний депутат Віктор Медведчук. За його словами, державний бюджет на наступний рік не дає шансів на розвиток економіки країни і погіршить матеріальне становище українців.

Так куди ж ми прийдемо після закінчення епохи бідності – в епоху процвітання або епоху злиднів? З цим питанням "Коментарі" звернулися до експертів.

Епоха бідності в Україні: маніпуляції замість перемоги

Економіст Андрій Мартинюк вважає, що за останні п'ять років українці настільки виснажені бездарною політикою декількох урядів, що навіть мінімальні покращення життя будуть сприйняті населенням як перемога, так що нинішній владі продемонструвати свою ефективність буде не так вже й складно – було б бажання.

У той же час економіст Владислав Банків вважає дуже малоймовірним, що бідність (якщо ми говоримо не про абсолютну бідність, а про ситуації, коли людям недостатньо доходів на оплату мінімального кількості товарів і послуг, необхідних для повсякденного життя) не вдасться просто подолати, а хоча б істотно скоротити.

"В Україні близько 6 млн домогосподарств отримують субсидії, що є відносним показником бідності, – зазначив експерт у розмові з виданням "Коментарі". – Якщо вдасться істотно скоротити кількість субсидиантов, причому не збільшенням допустимого рівня витрат на комунальні послуги, а завдяки зростанню доходів, це буде успіх. Щодо перемоги бідності в ключі інших "перемог" нинішнього уряду, можна з упевненістю сказати, що буде відбуватися маніпуляція поняттями. Відносну бідність підмінять абсолютною, а уряд і далі буде піднімати допустимий рівень витрат домогосподарств на комуналку, скорочуючи кількість наданих субсидій і повідомляючи про зростання доходів".

За словами економіста, ключем до подолання бідності є стабільне зростання економіки, збільшення купівельної спроможності громадян, але ніяких передумов для цього, крім голослівних заяв, ми поки що, на жаль, не спостерігаємо.

Експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ і зовсім каже, що "президентський" рецепт подолання бідності досить несподіваний: щоб стати багатшими, українцям доведеться заплатити податки. Правда, спочатку вони стануть ще біднішими, зате потім – точно багатшими.

Говорячи про те, що потрібно зробити в реальності, щоб досягти справжнього, а не декларативного подолання бідності, експерт говорить про декілька "маркерах".

"Перший і головний полягає у тому, що громадяни повинні мати дохід не нижче реального прожиткового мінімуму, – вважає Олексій Кущ. – Згідно з міжнародними стандартами, для таких країн, як наша, це 5 доларів в день, тобто 150 доларів в місяць. Нижче цієї суми не можуть бути ні мінімальна пенсія, ні інші соціальні виплати".

За словами експерта, на сьогодні 16% доходів населення – це прибуток, змішані доходи і доходи від нерухомості, а 34% – допомога держави. У багатому суспільстві між цими ресурсами зворотне співвідношення.

"Також важлива можливість покривати базові потреби в їжі, одязі, медпослуги, – продовжує Кущ. – За статистикою майже 30% домогосподарств не могли повною мірою отримати медичні послуги саме через брак грошей, у той час як у забезпеченому суспільстві таких може бути не більше 5-10%".

Епоха бідності в Україні: середня зарплата – не показник

Кажучи загалом, покінчити з епохою бідність ніхто не проти. Проблема в тому, що декларуючи ці наміри, ні президент, ні його оточення, ні разу не визначили критерії ні бідності, ні багатства.

Наприклад, з березня середня зарплата в країні тримається на позначці вище 10 тис. грн. Колись ці цифри декларувалися як далекі цілі, але ось мета досягнута, і виявилося, що "епоха бідності" нікуди не поділася. А нові цілі не визначені, і тому абсолютно незрозуміло, здолаємо ми бідність, скажімо, при середній зарплаті у 20 тисяч гривень, або знову нічого не вийде?

Економісти кажуть: цілком може трапитися, що більшість не відчує зростання доходів навіть якщо середня зарплата зросте вдвічі, як не відчуло ростов доходів зараз.

"Навіть коли Держстат озвучує зростання реальних зарплат, ці цифри є не зовсім коректні, оскільки некоректно розраховується інфляція, – пояснює економіст Андрій Мартинюк. – Більш реалістичну інформацію дає вивчення структури витрат, з якої зрозуміло, скільки у нас в середньому йде на комуналку, скільки на їжу, а скільки – на медицину. І ось ці дані свідчать про те, що краще жити ми не стали".

Крім того, продовжує експерт, зростання середньої зарплати зовсім не означає, що він виріс у кожного. Статистичний зростання може пояснюватися різними причинами, серед яких – вибілювання зарплат, збільшення розриву між багатими і бідними. Тому економісти не раз говорили про те, що середня зарплата – це як температура по лікарні, і нам давно вже пора переходити до розрахунку медіанної зарплати. І ось тоді вже можна буде ставити цілі, що при тій чи іншій медіанної зарплаті ми зробили перший крок до подолання бідності.

Епоха бідності в Україні: як ми дізнаємося, що вже не бідні

На думку Владислава Банкова, дізнатися про те, що бідність подолана, можна буде дуже просто: громадянам країни не доведеться робити вибір між покупкою їжі і оплатою комуналки.

Однак аналітик TeleTrade Сергій Родлер вважає, що посильна оплата ЖКГ – це далеко не все.

"Всі верстви населення повинні відчути поліпшення якості життя, а це значить, що не тільки оплата послуг ЖКГ повинна стати посильним, але й кожна людина повинна бути в змозі собі дозволити придбання бажаних товарів, – говорить Родлер. – Чи зможе влада домогтися того, що формально рівень бідності стане нижче? Враховуючи нинішній відтік населення, трудову міграцію, формально мета досяжна. Основний інтерес полягає в тому, чи готові нинішні представники влади до реальних дій, або будуть спиратися на формальне покращення ситуації".

Про те, що бідність переможена, українці дізнаються по збільшенню рівня зайнятості населення, затребуваності людей різних професій, продовжує експерт. На вулицях буде менше безпритульних і праздно хитаються людей. А ось фінансова достатність коштів для придбання більшої кількості одягу або їжі демонстрацією зниження рівня бідності не будуть.

"Справа в тому, що в Україні не перший рік зростає попит на секонд-хенд, – пояснює свою думку Родлер. – Бюджетні втрати з-за "секонду" складають 4,5 млрд грн. у рік, втрати робочих місць – до 45 тис. При таких показниках потрібно відновлювати легку промисловість в країні, проте в нинішніх економічних умовах це малореально: вітчизняне виробництво не витримує конкуренції з дешевими привізними товарами. Люди самого різного віку стабільно купують одяг не першого сорту, так що просто факт збільшення покупок одягу не може стати демонстрацією перемоги над бідністю. Що стосується продуктів, то потрібно враховувати не тільки збільшення продажу через роздрібні мережі, але і якість продаваних продуктів. Тому дані орієнтири неоднозначні, і не можуть служити доказом, що бідності в країні немає".

Олексій Кущ нагадує: крім нижньої точки опору бідності, є ще і маркер багатства.

"В 2019-му приріст нагромаджень населення склав мінус 2,5%, – наводить цифри аналітик. – У нас в країні лише кожна 20-я сім'я може регулярно нарощувати свої активи – відкладати депозити, купувати нерухомість або цінні папери. Якщо ж говорити про багатому суспільстві, там таких сімей близько третини".