Ризики та надії масштабної приватизації в Україні

Спочатку планується "мала" приватизація, згідно з якою до кінця поточного року потрібно визначити 500 державних підприємств, які підуть "з молотка", а потім і "велика", згідно з якою продавати будуть найбільш "ласі шматочки". Видання "Коментарі" розбиралося у плюсах і мінусах подібного масового розпродажу.

Масштабна приватизація в Україні: новий початок

Згідно з даними Мінекономіки, торгівлі і сільського господарства України, ТОП-5 найбільш прибуткових у першому півріччі 2019 року держкомпаній виглядає наступним чином:

1. АТ "НАК "Нафтогаз України" – 24,26 млрд грн.;
2. ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" – 1,76 млрд грн.;
3. ПАТ "Укргідроенерго" – 1,19 млрд грн.;
4. ДП "НАЕК "Енергоатом" – 1,11 млрд грн.;
5. АТ "Укрзалізниця" – 1,07 млрд грн.

А так виглядає ТОП-50 найбільш прибуткових держкомпаній:

Раніше нашій країні лише двічі вдавалося залучити до бюджету більше 10 млрд грн. від приватизації: у 2005 році – за рахунок продажу "Криворіжсталі", в 2011 році – завдяки продажу "Укртелекому". При цьому не обійшлося без реприватизації.

Масштабна приватизація якийсь час блокувалася в судах, але влітку цього року Верховний Суд її розблокував, скасувавши рішення нижчих інстанцій. Про це повідомив в липні керівник Фонду державного майна (ФДМ) Віталій Трубаров.

Далі своє слово сказали нові президент Володимир Зеленський, який 2 вересня доручив міністру економіки Тимофію Мілованову почати підготовку до "великої приватизації" та роботу із залучення інвесторів, і парламент, який у жовтні скасував заборонений для приватизації список підприємств, відповідний закон діяв з 1999 року. Внаслідок прийняття законопроекту №1054-1 "Про визнання таким, що втратив чинність закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" стало можливим продавати санаторії, коньячні, лікеро-винно-спиртзаводи, кінні заводи і радгоспи, елеватори, солеварні, бази, стадіони, басейни, видавництва, готелі, гранітні кар'єри та багато іншого. Президент своїм підписом дав путівку в життя масштабній приватизації.

Масштабна приватизація в Україні: шанс зробити підприємства ефективнішими

Наприкінці жовтня заступник голови Офісу президента (ОП) Юлія Ковалів заявила, що нова влада починає приватизаційний процес з себе. А саме: передасть на приватизацію п'ять підприємств, які належать Держуправлінню справами (ДУС): готель "Дніпро", ДП "Чайка", "Центрсервіс" і "Технобуд", а також "Українські телекомунікаційні мережі".

Тоді ж Ковалів анонсувала розпродаж ще дев'яти об'єктів ДУС (зараз там йде інвентаризація, підготовчі роботи, а деякі об'єкти заблоковані в судах), включаючи готель "Україна", комплекс "Пуща-Водиця", "Конча Заспа". Також заступник голови ОП нагадала про вересневий указ президента, згідно з яким необхідно передати до кінця цього року ФДМ у рамках "малої приватизації" перші 500 підприємств.

За словами Ковалів, налічується близько 3600 державних компаній, з яких 1260 знаходяться у стадії ліквідації або мають бути ліквідовані. І уряд планує в наступні два-три роки передати на приватизацію понад 1000 з них.

20 листопада глава Кабміну Олексій Гончарук заявив, що уряд у рамках "малої приватизації" направило в ФДМ 339 держпідприємств, плануючи отримати від їх продажу 6 млрд грн. Прем'єр пояснив, що велика частина з них – це об'єкти нерухомості та підприємства агросектору, а ефективність їх використання практично нульова. "Вони генерують збитки і навколо них часті корупційні скандали", – заявив Гончарук.

Міністр економіки Тимофій Мілованов запевняє, що ні одне з 339 підприємств не є стратегічним, при цьому більшість знаходиться у критичному фінансовому стані. А потім для ефективної роботи вони повинні бути передані в приватний сектор. За словами Мілованова, важливо залучити інвестиції для розвитку цих підприємств, а також зберегти робочі місця.

Пізніше прем'єр написав на своїй сторінці у Facebook, що уряд буде використовувати приватизацію як можливість вивести економіку України на новий рівень. Він уточнив, що "велика приватизація" (до її об'єктів відносяться єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств та пакетів акцій акціонерних товариств, де більше 50% акцій володіє держава, а також вартість активів, яка, згідно фінансової звітності за останній рік, перевищує 250 млн грн.) почнеться в Україні у 2020 році.

Серед важковаговиків, які можуть продати "Одеський припортовий завод", "Центренерго", "Турбоатом", "Електроважмаш", шахта "Краснолиманська", "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", фармзавод "Індар".

Масштабна приватизація в Україні: залучити інвесторів і вдарити по корупції

Перший заступник міністра економіки Павло Кухта уточнив, що ФДМ має підготувати і провести публічні аукціони, щоб неефективні останнім часом підприємства почали працювати на користь українців.

Гончарук підкреслив, що ФДМ слід:

- знайти незалежних професійних радників,
— очистити наявне майно від всіх корупційних інтересів, кримінальних справ, штучних боргів.

Загалом, зробити цікавими об'єкти для інвесторів.

Про те, що держава – неефективний власник, говорять багато експертів. І приватизація, дійсно, могла б стати шансом для ряду підприємств не просто вижити, але фактично отримати друге життя.

"Велика приватизація в Україні регулярно переноситься. Останньою великою продажею був "Укртелеком". Питання децентралізації та отримання ефективного власника на державні підприємства, зниження державного дотування підприємств стоїть дуже гостро для оптимізації бюджетних витрат, – ділиться думкою з виданням "Коментарі" керівник відділу аналітики ГК Forex Club Андрій Шевчишин. – Державні підприємства – це також велика частина корупційних схем, тому що такі підприємства мають доступ до державних замовлень або фінансування, але фактично реалізація може йти через торгові доми або фірми-прокладки, що в підсумку призводить до збитків держави і осідання прибутку на рахунках корупціонерів".

Експерт підкреслює, що всі чекають чистої і прозорої великої приватизації.

"Ефективних управлінців на підприємства і власників, готових інвестувати у підприємства і розвивати їх, – уточнює Шевчишин. – Ймовірно, буде оптимізація кадрів на таких підприємствах новими власниками, але це нормальна практика".

Ризики приватизації, за словами експерта, пов'язані більшою мірою з переділом сфер впливу, і вони більше розраховані на інвесторів, ніж на продавців.

"Держава ж при приватизації встановлює вимоги до інвестора, інвестиційної програми та соціальної політики на підприємстві", – підкреслює експерт Forex Club.

Масштабна приватизація в Україні: що зі стратегічними об'єктами

Жовтневим законом, запустив приватизацію, передбачено, що уряд має за три місяці запропонувати новий список підприємств, приватизація яких буде обмежена. Мова про стратегічних компаніях, контроль над якими залишиться у держави.

Як пояснив Милованов, близько 600 підприємств є стратегічними або сервісними. Плюс – акваторії портів, залізниця. Ними торгувати не повинні.

Втім, "не повинні" – не означає, що не будуть. Директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров звертає увагу, що 20 листопада Кабмін вніс зміни до Переліку об'єктів держвласності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Звідти виключили 39 об'єктів, у тому числі чотири, на базі яких утворено АКЦІОНЕРНОГО товариства "Українська залізниця".

"Місія з порятунку стратегічних підприємств цими хлопцями взагалі не здійсненна", – резюмує Гончаров.

Масштабна приватизація в Україні: у чому ще небезпека

Вистачає у приватизації та інших небезпечних моментів. Один з найбільш значущих – практична відсутність в Україні захисту прав власності. Наша країна посіла 135 місце з 162 в рейтингу економічної свободи, складеному канадським аналітичним центром Fraser Institut (був опублікований 12 вересня).

Експерти Fraser Institute зазначили, що в Україні трохи покращилася ситуація з інфляцією і урядовими витратами, але все ще є великі проблеми із захистом прав власності.

Практично кожна нова українська влада використовує силовиків і податківців для того, щоб "кошмарити" бізнес і влаштовувати переділ. Добираються і до іноземних інвесторів. Недавній приклад – "наїзд" СБУ і податкової на "Арселорміттал Кривий Ріг". Випадково чи ні, але "під роздачу" потрапив інвестор, який виклав за тоді ще "Криворіжсталь" 4,8 млрд дол., а не 800 млн дол., спочатку це зробив зять другого президента України Леоніда Кучми, бізнесмен Віктор Пінчук. Той самий, якому довелося зрештою поступитися іноземцям у володінні комбінатом. Той самий, якого називають одним з бенефіціарів президентства Зеленського.

Маятник реприватизації, який можуть запустити "слуги народу", виходячи з логіки політичної кон'юнктури, здатний змести навіть тих рідкісних інвесторів, що зайшли в Україну і поки ще не вийшли з неї. Не кажучи вже про нових закордонних вливань в нашу країну.

Небезпеку розпродажу держвласності за заниженою ціною теж не потрібно виключати. Принцип – "довести до банкрутства і відрубати" був і залишається однією із особливостей національної "прихватизації".

Є ще й соціальний аспект. Де гарантія, що продаж об'єктів електрогенерації, теплопостачання, "Укрпошти", "Укрзалізниці" не призведуть до зростання цін і тарифів на їх послуги? Приміром – зльоту цін на пасажирські перевезення. Або до закриття сільських відділень "Укрпошти". "Чиновники відзначають, що в процесі роздержавлення ці активи позбудуться баласту і почнуть заробляти. Однак, в цьому процесі все "забули" про одну маленьку деталі – соціальної відповідальності держави перед громадянами", – підкреслює політексперт Дмитро Фучило.

Економіст Олександр Гончаров дивується: навіщо позбуватися від того, що в цих важких економічних умовах приносить в бюджет істотний дохід. У те, що будуть виконані можливі високі інвестиційні зобов'язання, виставлені покупцям українських активів, експерт не дуже вірить. "Всі ваші попередники у влади все це намагалися реалізувати, однак, після завершення конкурсів і аукціонів якимось чудесним чином "забували" про контроль за виконанням взятих інвестзобов'язань", – нагадує він.

Масштабна приватизація в Україні: нічого не буде

Поки експерти ламають списи навколо прийдешньої приватизації, вона може виявитися пшиком, що вже не одноразово відбувалося.

Практично кожен рік уряд "малює" захмарні плани по наповненню бюджету за допомогою приватизації. І практично завжди це обертається нічим. Приміром, у 2018 році влада збиралися виставити на приватизацію близько 100 підприємств і отримати за них 22,5 млрд грн. У держбюджеті навіть записали план на 18,8 млрд грн. А реально надійшло тільки 268,8 млн грн.

У 2019 році планували продати рамках "великої приватизації" 21, а в рамках "малої" – 829. Сподівалися виручити 17,1 млрд грн. Підсумок за дев'ять місяців – всього 400 млн грн.

У держбюджет-2020 уряд Гончарука спочатку заклали 5 млрд грн. від приватизації. Але до другого читання цифра зросла до 12 млрд грн. І хоч голова Рахункової палати Валерій Пацкан закликав не робити цього, підкреслюючи, що держбюджет котрий рік поспіль недоотримує кошти від приватизації держмайна, дохідну частину таки підтягнули (перш за все, щоб врівноважити доходи і витрати, чого від нас вимагає МВФ) саме за рахунок приватизаційних надій, часто нездійсненних.

"Не буде ніякої масштабної приватизації, – заявив виданню "Коментарі" голова Українського аналітичного центру, економіст Олександр Охріменко. – Її міг би зробити Кучма. Він вмів грати в політичні та економічні шахи. Але не Зеленський, який грає скоріше в "чапайчика". Кучма розумів, що приватизація – це роздача активів серед олігархів, які один одного ненавидять. Цього давав те, цього – це. Йому вдавалося знайти компроміс. А Зеленському навіть найпростіші рішення даються з величезними труднощами. До того ж, активів залишилося не так багато. І їх важко поділити".

З найбільш цікавих Охріменко назвав "Одеський припортової завод", на який свого часу мав види олігарх Ігор Коломойський, ряд об'єктів енергетичного сектора, а також "Турбоатом".

"Але справа в тому, що залишились об'єкти, на яких сильно не заробиш, – пояснює експерт. – Якісь, щоб їх запустити, вимагають величезних вкладень. Якісь цікаві лише росіянам, яким, за зрозумілих причин, ми їх продати не можемо. Думаю, буде традиційно: багато галасу – і нічого".