"Крав" шапки і пише книги для дітей: чим займаються екс-міністри України

У квітні 2016 року прем'єр Арсеній Яценюк подав у відставку, в результаті чого позбулися своїх портфелів всі його міністри, пробувши у керма всього два роки. Втім, навіть за такий короткий термін перші особи країни того часу встигли запам'ятатися гучними скандалами, в яких деякі фігурують і донині. "Коментарі" з'ясували, чим сьогодні живуть екс-міністри "уряду-камікадзе".

Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк

 

Перший прем'єр Петра Порошенка Арсеній Яценюк головною причиною свого відходу від керма назвав штучну політичну кризу, викликану “бажанням замінити одну людину, яке засліпило деяких політиків". Ще в лютому парламентська більшість визнала роботу Кабміну незадовільною, але для висловлення вотуму недовіри прем'єру не вистачило голосів.

 

Добровільна відставка Яценюка стала самим оптимальним способом зміни уряду без проведення дострокових виборів. При цьому політсила екс-прем'єра, — "Народний фронт" — залишилася в коаліції, і вже через кілька днів разом з БПП проголосувала за креатуру Петра Порошенка — Володимира Гройсмана. Цікаво, що буквально за день до голосування Генпрокуратура оголосила про початок кримінального провадження за фактом отримання прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком хабара у розмірі 3 млн. доларів за призначення на посаду керівника "Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення України" Володимира Іщука. Далі досудового розслідування справа не дійшла, і через рік справу закрили. Так само як і розслідування за звинуваченням у отриманні Яценюком від нардепа Ігоря Скосаря 6 млн. дол за потрапляння в передвиборний список "Батьківщини" у 2012-му. Восени минулого року Антикорупційний суд вирішив знову розслідувати цей епізод, незважаючи на те, що сам Скосар, що раніше публічно заявляв про дачу хабара, від своїх свідчень навідріз відмовився, кажучи, що нічого такого не пригадує.

У 2017 році екс-прем'єр був заочно арештований районним судом РФ за абсурдними звинуваченнями у розстрілі російських військових у Чечні в середині 90-х, де він нібито воював на боці чеченських сепаратистів і навіть отримав за це найвищу нагороду "Честь нації" від президента Ічкерії Джохара Дудаєва. У зв'язку з цим влада РФ навіть намагалася оголосити Яценюка в міжнародний розшук, але Інтерпол відмовився приймати заявку, і крім хвилі фотожаб в українському сегменті соцмереж особливого резонансу заява російських слідчих органів не отримала. Також Яценюк в числі низки інших українських політиків виявився в списку санкцій.

 

Весь цей час екс-прем'єр залишався лідером партії "Народний фронт", рейтинг якої всього за кілька років знизився з 22,1% до рівня статистичної похибки, що самі "фронтовики" пов'язують з активною дискредитаційною кампанією останніх років. В торішній парламентській і президентській гонці ні політсила, ні її голова участі розсудливо не брали, проте напередодні формування нового уряду ходили чутки про призначення Яценюка на посаду першого віце-прем'єра в Кабінет міністрів Олексія Гончарука. Основним мотивом призначення називали його зв'язки з демократичним крилом в істеблішменті США, а також потужне лобі з боку однопартійця — міністра МВС Арсена Авакова і олігарха Віктора Пінчука. Прогнозами збутися не вдалося. Тим не менш, завершувати свою політичну кар'єру Яценюк явно не має наміру: екс-прем'єр намагається не пропускати східноєвропейські форуми, присвячені міжнародним відносинам, і зустрічається з такими знаними західними політиками, як президент Європейського Ради Дональд Туск.

 

Віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський

 

Призначений на посаду за квотою Радикальної партії Олега Ляшка в кінці 2014 року Валерій Вощевський надовго у кріслі віце-прем'єра не затримався. Його призначення ще на самому старті виявилося пов'язаним зі скандалом. Вощевського попросили розповісти про спробу присвоєння ДП "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" під час його перебування на посаді керівника ДАК "Автомобільні дороги України" ("Укравтодор"). Пікантність ситуації додавав ще й той факт, що новоспеченому віце-прем'єру якимось чином вдалося обійти закон про люстрацію (посаду в "Укравтодорі" він займав у часи прем'єрства Миколи Азарова). "Радикали" назвали цю інформацію провокацією, а тодішній голова ВРУ Володимир Гройсман пообіцяв її перевірити. Пізніше в ГПУ наявність справи підтвердили. Правда, без надання оцінки за підсумками розслідування.

 

У вересні 2015-го Вощевський подає у відставку, офіційно пов'язуючи її причини з виходом "радикалів" з коаліції після позитивного голосування парламентської більшості щодо законопроекту про особливий статус Донбасу. Буквально за місяць до цього стосовно віце-прем'єр-міністра відкривається ще одне кримінальне провадження. На цей раз слідство зацікавилося внесенням підозрюваним у 2011 році статутний фонд ТОВ "Житлобудінвест" незадекларованої суми розмірі 11,9 млн гривень, а також факти грубого порушення державних норм при будівництві житлових будинків. Перше судове рішення про доступ до документів справи з'явилося тільки 18 березня 2016 року і, судячи з усього, виїмкою документів все і закінчилося. Сьогодні екс-віце-прем'єр відмовився від політики і позиціонує себе як економіст, експерт у сфері менеджменту та держуправління.

 

Міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко

 

Ще більш скандальною репутацією прославився глава Мінекології Ігор Шевченко, що також просидів в міністерському кріслі до кінця 2015 року. Влітку глава "радикалів" Олег Ляшко заявив, що портфель глави міністерства для Шевченка був куплений за 5 млн. дол нардепом Олександром Онищенком. Крім того, журналісти порталу "Обозреватель" викрили його регулярні перельоти чартерними рейсами, не сумісними з виконанням службових обов'язків і порівняно скромними доходами. Причому польоти в Вену і Ніццу відбувалися на літаку, що належить все тому ж Онищенку. Шевченко назвав те, що відбувається "політичною розправою" з боку прем'єра, але це не допомогло. Наприкінці червня у відношенні міністра було відкрито кримінальне провадження за статтею "Незаконне збагачення" (через півроку справу закрили). 2 липня Верховна Рада більшістю голосів відправила його в відставку.

 

Звільнений голова Мінекології сумувати не став. У тому ж році він був обраний міським головою Білгород-Дністровського, посівши друге місце, а в минулому році балотувався на посаду президента України. "Родзинкою" його виборчої кампанії стали білборди із зображенням кандидата в смокінгу і питанням “Хочеш стати дружиною президента?". На допомогу бажаючим на офіційному сайті була розміщена форма, заповнивши яку кандидатки в дружини могли прийняти участь в кастингу. Також Шевченко встиг проявити свою ексцентричність на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, де прославився "крадіжкою" безкоштовних шапок.

 

Станом на сьогоднішній день, екс-міністр займається власною партією "Успішна Україна" і дає інтерв'ю низці українських телеканалів в якості експерта.

 

Міністр аграрної політики і продовольства Олексій Павленко

 

На посаді голови Мінагрополітики Олексій Павленко пробув до самого кінця другого уряду Яценюка. Відбути всю каденцію йому не завадили навіть наполегливі вимоги скласти повноваження від фракції "Об'єднання "Самопоміч", що власне і делегувала його на цю посаду за партійною квотою. "Фінт" з відставкою знадобився політсилі Андрія Садового для спроби змістити "клептократичний" Кабмін у лютому 2016-го.

Павленко підкреслив, що не має жодних зобов'язань перед "Самопоміччю" і забрав заяву. Голова фракції Олег Березюк, в свою чергу, заявив, що з цих пір Павленко не представляє фракцію.

 

На сьогодні він займає посаду директора програми "Агро-індустріальний розвиток" в Українському інституті майбутнього. Також є партнером швейцарського інвестфонду Pharus Assets Management і керівником трастового ради "Інтернет Інвест". З 2017 року — голова Україно-Нідерландської ділової ради.

 

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський

 

Глава Мінінфраструктури за квотою БПП Андрій Пивоварський склав повноваження одночасно з Кабміном Яценюка незважаючи на те, що заява про відставку була написана ним ще наприкінці 2015 року. Офіційними причинами були названі бюрократія і низькі зарплати в міністерстві, але подейкували, що насправді гучна заява про звільнення з посади була пов'язана з можливим призначенням в "Укрзалізницю" людини народного депутата Руслана Сольвара. Пізніше заяву було відкликано.

 

У лютому 2016-го роботою Мінінфраструктури зацікавилося НАБУ, яке відкрило кримінальне провадження за поданням народного депутата Вадима Денисенка, який звинувачував Пивоварського і вищі чини відомства у виплаті працівникам зарплат у конвертах. Денисенко посилався на пост у Facebook працівника міністерства Максима Бурячка, що згадував "чорні" зарплати в розмірі від 2 до 10 тис. дол.

 

Після відставки уряду Пивоварський влаштувався радником свого наступника Володимира Омеляна. Причому, як заявили у відомстві, на безоплатній основі.

 

У новому уряді Володимира Зеленського для екс-міністра місця не знайшлося. Зате в "Зе-команду" увійшли його колишній перший заступник Володимир Шульмейстер і радник Олександра Клітіна, яка нещодавно покинула свій пост у зв'язку з секс-скандалом.

 

Міністр освіти і науки Сергій Квіт

 

Каденція міністра освіти і науки Сергія Квіта пройшла без особливих скандалів (якщо не вважати декларації з "білими плямами") і закінчилася разом з відставкою уряду Яценюка. В даний час він є членом Спостережної ради Незалежної асоціації телерадіомовників та приймає активну участь у акціях українських праворадикальних організацій. Зовсім недавно, в листопаді минулого року, він "засвітився" в протестному русі "Рух опору капітуляції", який організувався в центрі столиці майже відразу ж після підписання в Мінську президентом Володимиром Зеленським так званої "формули Штайнмайера".

 

До речі, нинішній міністр освіти і науки України — 29-річна Ганна Новосад — займала при Квіті посаду радника.

 

Міністр Кабінету міністрів Ганна Онищенко

 

До моменту призначення Новосад наймолодшою жінкою-міністром в історії України вважалася голова Кабміну Яценюка Ганна Онищенко (Буяджи), якій на момент призначення виповнилося 30 років. Зліт її кар'єри від начальника відділу корпоративного управління ТОВ "Адвокатська компанія "МЛГруп" до міністра Кабінету міністрів збігся з перемогою Революції гідності і зайняв трохи більше року. Подейкували, що запаморочливим успіхом Онищенко була зобов'язана співзасновнику "МЛГруп" Павлу Петренко, зайняв в грудні 2014 року пост міністра юстиції. Як би то не було, але після відставки уряду Яценюка екс-міністр Кабміну міцно закріпилася в Мін'юсті, де в різний час обіймала посади помічника і заступника глави відомства, а з 2017 року і по сей день виконує там же обов'язки державного секретаря. У вільний від роботи час Онищенко пише книги для дітей ("Новорічні пригоди Морозенко", "Пригоди Маленького Мука").

 

Міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі

 

Соратник Михайла Саакашвілі та екс-міністр охорони праці і соціальних справ Грузії Олександр Квіташвілі отримав з нагоди українське громадянство, перебував на посаді глави МОЗ до самого відходу команди Яценюка, хоча й писав заяву про відставку влітку 2015 року. Причиною цьому послужили численні звинувачення в бездіяльності в питаннях забезпечення закупівлі ліків з боку депутатів ВРУ. Втім, Рада з чотирьох заходів так і не змогла звільнити його з цієї посади, і Квіташвілі залишився при портфелі.

 

Зараз колишній двічі міністр охорони здоров'я працює консультантом при ВООЗ, а також бере участь у різних медичних проектах у Східній Європі та Центральній Азії.

 

Міністр фінансів Наталія Енн Яресько

 

"Спецназівцю реформ" — міністру фінансів Наталі Енн Яресько — довгий час пророкували місце прем'єр-міністра після Яценюка, проте, за словами самого прем'єра, її кандидатура не пройшла в парламенті. Залишивши крісло глави Міністерства фінансів України, вона пішла на підвищення. Майже відразу ж Яресько зайняла посаду керівника спостережної ради київського офісу американської організації The Aspen Institute, восени 2016-го — стала співробітником Євразійського центру Атлантичної ради у Вашингтоні, а вже на наступний рік за місячну зарплату у 625 тис. дол очолила Раду з податкового контролю, спостерігає за управлінням державними фінансами в  Пуерто-Ріко. Орган був створений згідно з прийнятим напередодні з ініціативи Конгресу США законом PROMESA, метою якого повинно було стати виведення країни із затяжної фінансової кризи. На той момент уряд Пуерто-Ріко заборгував не менше 74 млрд. дол і оголосив про технічний дефолт.

Читайте Comments.ua в Google News