ВПК як приватний бізнес: цінні зразки озброєння або привід для скандалів

Галузь періодично сколихують скандали на державних підприємствах, які закуповують товари і послуги за завищеними цінами, останнім з них став скандал про розкрадання 250 млн грн. за участю тепер уже екс-заступника секретаря РНБО Олега Гладковського (Свинарчука), його сина Ігоря і глави "Укроборонпрому" Павла Букіна.

В водночас, сектор ВПК в Україні активно розвивається, і на ринок виробництва озброєнь виходять все більше представників бізнесу.

ВПК України: що приватний сектор може запропонувати ЗСУ

Одними з найбільш відомих представників сфери в нашій країні є виробник засобів індивідуального захисту (бронежилетів) НВП "Темп 3000" або Кременчуцький автомобільний завод, чиї вантажівки КрАЗ служать базою для вантажної техніки і спеціальної техніки ЗСУ та Національної гвардії (вантажівки, польові кухні, бронеавтомобілі "Кугуар" і "Спартан").

Однак до цих "старожилів" приватного сектору українського ВПК з 2014 року приєдналося чимало новачків. Свої амбіції і досягнення приватні українські компанії у сфері ВПК, об'єднані в "Лігу оборонних підприємств України", представили на виставці 16 травня в Броварах.

Як повідомив військовий експерт, директор фірми Defense Express спеціалізується на військовому консалтингу Сергій Згурець, 19 приватних збройових компаній України виставили свої перспективні розробки, що включають в себе:

- артилерійські і танкові гармати (ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод" і "Ukrainian mortar system");
— прилади для безшумної стрільби з мінометів ("Ukrainian mortar system");
— боєприпаси для артилерії і стрілецької зброї ("Корпорація "Таско");
— система виявлення снайперів супротивника "Антиснайпер" і системи індивідуальної захисту (Українське агентство з перспективних науково-виробничим розробок "UaRpa");
— бронеавтомобіль "Козак-2" (ПРАТ "Науково-виробниче об'єднання "Практика");
— системи зв'язку про виявлення противника (компанії "Укрспецтехніка", "Частка", "Телекарт-Прилад").

ВПК України: танкова гармата від виробника "Молота"

Найбільш одіозною з представлених компаній можна сміливо назвати ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод", готовий запропонувати ВСУ танкове знаряддя власної розробки.

За даними розробників, знаряддя витримує 700 пострілів, а сам завод готовий виробляти лінійку артилерійських стволів від 125 до 155 мм, гладкоствольних та нарізних. Так само в активі підприємства – новий 120 мм міномет "Бучард", який повинен проходити державні випробування восени поточного року.

За ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод" з літа 2016 року закріпилася погана репутація. Саме тоді стався перший вибух нового українського 120 мм міномета 2Б11 "Молот", який за 2 роки став винуватцем 9 вибухів і загибелі 13 військовослужбовців ВСУ.

Хоча розробником зразка були фахівці київського заводу "Маяк", сам ствол вироблявся саме на Старокраматорському машзаводі. Офіційне слідство називало винуватцем трагедій "людський фактор", самі військовослужбовці розміщували в соцмережах фото стволів мінометів, з яких облітала фарба і стверджували про серйозні дефекти металу або технології лиття.

За словами військового експерта Олега Жданова, у всьому СРСР лише на одному заводі у Пермі виробляли артилерійські стволи і зараз налагодити технологію з нуля непросто.

На самому "Маяку" визнали деякі дефекти. Зокрема, в якості металу, проте використання "Молота" тривало до липня 2018 року, коли після чергової трагедії на Рівненському полігоні, його заборонили використовувати у військах.

Лише у березні 2019 року стало відомо, що військова прокуратура Київського гарнізону розслідує кримінальне виробництво за фактом закупівель заводом "Маяк" комплектуючих з дефектом для міномета у Старокраматорского машзаводу. Сума збитків, завданих державі через недбалість співробітників Міноборони, зобов'язаних контролювати якість металу, склала 7,2 млн грн.

Враховуючи виявлений факт дефектності комплектуючих поставлених ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод" для "Молота", бажання виробника продати ЗСУ танкову гармату і новий міномет не може не насторожувати. Втім, як стверджують на підприємстві 120 мм "Бучарда" не має до "Молоту" ніякого відношення і є самостійною розробкою.

Саме підприємство належить народному депутат України від БПП, екс-регіоналу Максиму Єфімову.

На постачання ВСУ мінометів і мінометних стволів калібру 60, 81 і 120 мм власного виробництва претендує новачок на збройовому ринку України ТОВ "Ukrainian mortar system".

Про компанію відомо вкрай мало, що не дивно, адже створена вона була у вересні 2018 року, однак її директор і співвласник Микола Парійчук – не новачок в металургії та виробництві зброї.

Так, Микола Парійчук є досить відомим майстром по виробництву ножів, відомих під брендом "Колодач" і є власником однойменного ТОВ займається їх випуском.

Також бізнесмен не новачок і політиці. У 2014 році він невдало балотувався по виборчому одномандатному округу №15 народні депутати України від політичної партії "Воля".

ВПК України: скандальні боєприпаси

Боєприпаси, особливо артилерійські снаряди, стали предметом особливої турботи для ЗСУ і тому початок виробництва в серпні 2018 року на київському заводі "Артем" 152-мм снарядів для артилерійської зброї "Гіацинт" було відзначено самим тодішнім президентом Петром Порошенко.

Виробляють відповідні боєприпаси і приватні збройові компанії, які бажають запропонувати свою продукцію Міноборони. Наприклад, корпорація "Таско", яка об'єднує близько 25 підприємств сфери ВПК.

В активі корпорації, розробки власного стрілецького та легкого артилерійської зброї. Основною своєю перевагою називають можливість проводити широку лінійку артилерійських боєприпасів, таких як 122-мм танковий патрон з осколковим снарядом, 125-міліметровий патрон з танковий снарядом apfsds, 152-мм постріл з вибухонебезпечним снарядом для артсистем "Д-20", "МЛ-20м", "2с3", 82-мм постріл з осколковою міною з повним перехідним зарядом ПО-832д для мінометів калібру 82 мм та інше.

Як стверджував в 2018 році журналіст Олександр Дубинський, корпорація "ТАСКО" контролюється спільно головою Комітету ВР з питань оборони Сергієм Пашинським від НФ і його заступником по комітету народним депутатом України від БПП Іваном Вінником.

Так, за його словами корпорація "Таско", спеціалізується на утилізації боєприпасів, відома тим, що після дивних вибухи військових складів в Калинівці, в результаті яких злетіли на повітря боєприпаси на 600 млн дол. — намагається стати ключовим виробником патронів для держави з обсягом замовлення в 1 млрд дол.

Інша компанія як запевняє журналіст з "пулу" Пашинського-Винника, ТОВ "Рубін-2017", також спеціалізується на виробництві артилерійських боєприпасів калібру 100, 152 і 155 мм. Саме підприємство на 49% належить корпорації "ТАСКО" і на 51% іншого дітища Пашинського – ТОВ "Українська бронетехніка".

Також компанія розробила 73-мм станковий протитанковий гранатомет (СПГ) "Ланцея", по суті, перейменований на латинь радянський же СПГ-9 "Спис", який як передбачається був прийнятий на озброєння ЗСУ, правда тактико-технічні його характеристики невідомі. Але, як вважають експерти, навряд чи сильно відрізняються від радянського зразка, крім можливо дещо меншої ваги.

Ще в липні 2018 року артилерійські снаряди виробництва ТОВ "Рубін-2017" пройшли державні випробування за участю тодішнього секретаря РНБО України Олександра Турчинова. Випробування були визнані успішними.

Однак активістка Ольга Решетилова на своїй сторінці у Facebook виклала відео, як стверджує, з тих самих випробувань осколково-фугасного снаряда ОФ-29 виробництва "Рубін-2017", на якому снаряд вибухає менш ніж за 100 метрів від позицій вистрілив їм гармати.

За її словами, розслідування даного інциденту проведене не було, а самі випробування продовжилися. За кожен снаряд власного виробництва підприємство, як стверджує активістка, хоче отримувати від Міноборони 1600 дол., а планований обсяг продажів становить 30 тис. одиниць на загальну суму 48 млн дол.

Читайте Comments.ua в Google News