Особливості політичного тиску на ЗМІ в Україні: перевірки, залякування і кримінальні справи

Боротьба за свободу слова в Україні все більше нагадує старий анекдот про вірменське радіо, яке на питання чи буде війна відповіло, – «Ні, але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться»

Якщо вірити словам президента Володимира Зеленського, обмежувати ЗМІ ніхто не збирається, але в цей же час відразу кілька опозиційних телеканалів буквально "ходять по краю".

З одного боку, для захисту прав на вільне поширення інформації при Офісі президента було створено спеціальну Раду за свободу слова та захист журналістів, яка вже встигла провести перше засідання 16 вересня, а з іншого – це зовсім не завадило ходу кампанії проти "112 Україна", NewsOne і Zik, початок якої було покладено ще в епоху правління Петра Порошенка.

Особливості політичного тиску на ЗМІ: у кращих традиціях Порошенко

16 вересня, якраз тоді, коли затверджувався тимчасовий склад Ради, покликаної захищати свободу слова, Шостий апеляційний суд Києва відмовив у задоволенні апеляції каналу "112 Україна", що фактично надав право Нацради з ТБ позбавити телевізійників ліцензії.

Історія пресингу популярного інформаційного каналу почалася ще в 2015 році і з тих пір проблеми з ліцензією переслідували "112" постійно. Тодішній власник телеканалу Андрій Подщипков безпосередньо звинувачував в тому, що відбувається вище керівництво держави, відзначаючи, що до нього зверталися з пропозицією продати інформаційний ресурс за заниженою вартістю. Цю інформацію підтверджував свого часу побіжний нардеп Олександр Онищенко, який, за його ж словами, брав участь в цих торгах від імені Петра Порошенко в якості посередника. Угода застопорилася через фінансове питання – покупець пропонував 17 млн дол. – суму, на 8 млн дол. менше мінімальної ціни, запитуваної власником "112". Подщипков, рятуючись від тиску Банкової і порушеної Генпрокуратурою кримінальної справи, емігрував до Європи і продав проблемний актив швейцарському інвестору Едуарду Кацу, а той, у свою чергу, перепродав телеканал депутату "Опозиційного блоку" Тарасу Козаку – соратнику політика Віктора Медведчука, відомого своїми близькими стосунками з президентом РФ Володимиром Путіним.

З приходом до влади команди Володимира Зеленського очікуваної "відлиги" для "112" так і не настало. Влітку цього року по будівлі телеканалу вистрілили з гранатомета. Цьому передував анонс показу в ефірі "112 Україна" документальної картини Олівера Стоуна про Україну "Нерозказана історія" (Revealing Ukraine), що представляє собою розширене інтерв'ю з Медведчуком. Фільм зустріли націоналісти в багнети і на адресу студії посипалися погрози.

Винуватців злочину, кваліфікованого Нацполицією як теракт, в кращих традиціях розслідувань злочинів проти журналістів часів Петра Порошенка, не знайшли. Однак, судячи із заяв екс-голови "Правого Сектора" Дмитра Яроша, за нічним нападом стояли "невідомі патріоти", стурбовані роботою каналу "на Путіна і його поплічників в Україні". Натяк в редакції зрозуміли і прем'єра "Історії" була оперативно скасована.

Ні президент, ні прем'єр, ні, тим більше, представники Міністерства інформаційної політики ніяких офіційних коментарів з цього приводу так і не вимовили. Зате масла у вогонь підлив екс-президент, який заявив, що насправді справжнім власником опозиційних ЗМІ є не Козак і не Медведчук, а сам Путін.

На цьому пригоди телеканалу не закінчилися. У липні "сплив" екс-власник "112" Андрій Подщипков. Він записав YouTube-ролик із зверненням до Володимира Зеленського, де назвав себе єдиним законним власником інфоресурсу і звинуватив у рейдерському захопленні двох наступних власників разом з Олександром Онищенком. Справою жваво зацікавилися в СБУ, і, за даними журналістів theБабель, вже в серпні було відкрито кримінальне провадження за статтею 206 КК (протидія законній господарській діяльності). Так що до проблем з Нацрадою додалося ще й те, що майно телеканалу тепер може бути просто заарештоване силовиками і передане Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА), а після конкурсу – в руки керуючої компанії. При цьому у виданні зазначається, що за діями силовиків стоїть ніхто інший, як нинішній глава Офісу президента Андрій Богдан.

Експерти у сфері медіа вважають посилений тиск з боку нової влади невипадковим. Серед електорату Петра Порошенка глядачів опозиційних каналів було набагато менше, ніж серед виборців "Слуги народу". Тому контроль над медіа-активами дуже важливий для представників правлячої партії.

Особливості політичного тиску на ЗМІ: закриття будь-якою ціною

Не менша загроза нависла над двома іншими телевізійними активами Тараса Козака – телеканалами Zik і NewsOne. Ще в середині літа Нацрада з ТБ оголосила позапланову перевірку останнього у зв'язку проведенням телемарафону "Треба поговорити" з російським телеканалом "Росія 1" (захід, незважаючи на наголошену аполітичність, було скасовано через погрози на адресу журналістів), а СБУ викликало "на килим" генпродюсера каналу Василя Голованова у справі про замах на держзраду. Втім, позапланові перевірки про розпалювання ненависті не раз проводилися і на "112". Правда, їх результати з невідомих причин так і не були опубліковані.

Пару місяців тому вагомих приводів для введення санкцій стало більше. 5 вересня держрегулятор після зборів за участю лідерів націоналістичних організацій звернувся до суду про відкликання ліцензії у NewsОne. Канал звинуватили в "розпалюванні національної ворожнечі", яку побачили в трансляції висловлювань лідерів ОПЗЖ Віктора Медведчука, Юрія Бойка і Вадима Рабиновича, а також цілого ряду запрошених гостей в передачах телеканалу протягом червня-липня поточного року. Наприклад, статус "розпалюють" отримали слова нардепа партії "За Життя" Олега Волошина, що стосуються особливого статусу Донбасу і закону про українізацію.

Влада вирішила не чекати поки суд вирішить питання про відкриття провадження у цій справі і для "перестраховки" 10 вересня депутати фракцій "Слуга народу" і "Голос" запропонували створити Тимчасову комісію для перевірки обставин придбання телеканалів Тарасом Козаком, а також виробленого ними контенту, теоретично здатного "підірвати обороноздатність держави". Крім телеканалів "112 Україна" і NewsОne в список опальних "за компанію" попав і Zik. До цього обставинами покупки (канал був придбаний в червні цього року) цікавився Антимонопольний комітет, але нардепи, мабуть, вирішили пустити перевірку по другому колу. Дісталося і генеральному продюсеру Zik Наталії Влащенко, яку шеф-редактор видання "Детектор Медіа" Наталія Лігачова звинуватила у "роботі на Кремль".

У неупередженості Тимчасової комісії є привід сумніватися. З 15 її членів – тільки один представник партії ОПЗЖ, а переважна більшість (включаючи главу держоргану) – "Слуги народу". Те ж саме стосується новоствореного Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики, а також Нацради з ТБ, де зі складу у 8 осіб – троє (Ольга Герасим'юк, Юрій Зіневич, Олег Черниш) – люди, афілійовані з каналом Ігоря Коломойського 1+1. Уляну Фещук, Сергія Костинського Валентина Коваля зазвичай пов'язують з екс-президентом Петром Порошенко, а Олександр Ільяшенко і Максим Онопрієнко вважаються людьми Ріната Ахметова, який збирається купити телеканал НАШ і запустити на його базі каналу "Україна 24". Так що зайві конкуренти на "опозиційному полі" йому явно ні до чого. Що стосується двох інших персон, то їх важко звинуватити в симпатіях до Віктора Медведчука.

Особливого секрету з цього ніхто й не робить. Ще в кінці серпня заступник голови Комітету ВРУ з інформполітики Микита Потураєв (пост самого голови, як не дивно, отримав гендиректор "плюсів" Олександр Ткаченко) в інтерв'ю "Детектор Медіа" пообіцяв "жорсткіше реагувати на випади медведчуківських телеканалів зразок показу фільму Олівера Стоуна, нарікаючи при цьому, що остаточно відключити телевізійників з чисто політичних міркувань немає можливості причини можливих скарг постраждалої сторони в Європейський суд з прав людини.

Судячи за все, активна фаза жорстких заходів, обіцяних Потураєвим, у самому розпалі. Між тим, ситуація з трьома опозиційними каналами, які влада під приводом боротьби з російською агресією збирається підім'яти під себе, лише вершина айсберга. Представники міжнародної організації "Репортери без кордонів" констатують, – "Умови роботи журналістів в Україні деградували на тлі маніпуляцій і тиску на великі ЗМІ з боку олігархів". А за словами голови Національної спілки журналістів Сергія Томіленка, в країні навіть є негласна такса за побиття журналіста, складова всього 1200 грн. Так що головною загрозою свободи слова в Україні є фізична небезпека та загрози насильством, з чим важко не погодитися, особливо на тлі недавнього вбивства черкаського журналіста Вадима Комарова і не вибувають з новинної стрічки новин про напади на працівників ЗМІ.