Звільнення Володимира В'ятровича: кінець декомунізації чи радянський спадок залишилося далеко в минулому

Кабінет міністрів України звільнив директора Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича. Його діяльність піддавалася різкій критиці з боку російських офіційних осіб. Також критикували і польські політики, звинувачуючи в героїзації українських націоналістів. Відомі історики з різних країн світу заперечували проти низки формулювань законів про декомунізацію

Інститут національної пам'яті був створений в 2000-ті роки як орган влади, до завдань якого належить реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження історичної пам'яті. Історик Володимир В'ятрович був призначений на посаду керівника існтитуту навесні 2014 року.

Під керівництвом В'ятровича інститут розробив пакет законів про декомунізацію, відповідно з якими була створена правова база для усунення пам'ятників радянським діячам, перейменування названих в їх честь вулиць і міст, заборони на радянську символіку. Верховна Рада прийняла ці закони в 2015 році.

Сам Володимир В'ятрович не приховує, що критично ставиться до нинішньої влади в Україні. Він балотувався в народні депутати за списками партії "Європейська солідарність" екс-президента Петра Порошенка, але не пройшов до складу нового парламенту.

В'ятрович зазначає, що нинішній прем'єр-міністр пообіцяв йому, що робота інституту буде продовжена.

Звільнення Володимира В'ятровича не зупинить процес декомунізації

Володимир В'ятрович сприяв тому, щоб в Україні змінили назви 52 тис. вулиць і проспектів, а також 989 населених пунктів.

Варто відзначити, що змінювали й ті назви, в яких були імена історичних особистостей, які жили задовго до створення СРСР. Наприклад, Олександра Суворова і Михайла Кутузова.

Політолог Олександр Дудчак зазначає, що, судячи з риторики нинішньої влади, ніяких змін в напрямку роботи Інституту національної пам'яті не передбачається. "Герої" та вороги все ті ж, неохайно переписана історія подобається і новій владі, а мовне питання буде експлуатуватися і на наступних виборах. Тому і справа В'ятровича живе без нього, а інститут отримав збільшене фінансування.

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Данило Богатирьов вважає, про те, як зміниться (і чи зміниться політика влади щодо історичної пам'яті, можна буде судити тільки після того, як стане зрозуміло, хто прийде на зміну В'ятровичу. "Сам по собі інститут, незважаючи на його репутацію, це всього лише інструмент. Його можна використовувати для просування в суспільстві будь-яких концепцій і доктрин. І ключовою тут є постать директора даної установи, адже саме він може підбирати собі персонал у відповідності з поставленими завданнями. Якщо директором стане людина більш поміркованих поглядів, ніж В'ятрович, інститут цілком може зайнятися корисними справами, начебто популяризація історії періоду Давньої Русі, залучення інвестицій на реставрацію історичних пам'яток, тощо. А якщо директором знову стане націоналіст, установа залишиться розсадником печерного шовінізму, який ділить громадян України на сорти", – вважає Богатирьов.

Політичний оглядач Ірина Гаврилова зазначає, що команда Зеленського поки жодного разу не відступила від напрацювань Інституту національної пам'яті: перейменувала кілька міст і сіл, зокрема, позбавить Переяслав від згадки імені Богдана Хмельницького. "Влада ніяк не відреагувала і на відспівування вояків ОУН на могилах убитих ними ж євреїв у Самборі. Пам'ятники зараз не валять тільки тому, що колишня влада, як катком знесла всіх Леніних та інших комуністів. Зеленський поїхав відзначати день початку Другої світової війни до Польщі, а в США зустрівся першим ділом з українською діаспорою, чиї батьки та діди втекли до Америки разом з німецькими обозами, і тепер з-за океану формують політику України відповідно зі своїми "переконаннями" про голодомор та інших жертв "радянських репресії". Поки команда президента сповідує в гуманітарному плані риторику майдану і прагне підлаштуватися під меншість, ігноруючи запит більшої частини суспільства на зміну декомунізаційній парадигми. Зеленський також боїться гнівити Захід, "рекомендував" Україні декоммунизироваться по повній програмі, щоб бути міцним і надійним тараном проти Росії і загального радянського минулого. Нова влада продовжить гнути стару лінію, тому що за неї платить Захід, а різкий поворот у бік дружби народів може обернутися скороченням грантового підживлення і зовнішньої підтримки. Скажу більше:для нової влади інститут, який просуває десовєтизацію і декомунізацію, потрібен ще більше, ніж її попередникам. Адже для команди Зеленського принципово знищити будь-які спогади про соціальну державу і пов'язані з нею блага: безкоштовні медицина і освіта, гарантована пенсія, відсутність безробіття, планова економіка, стабільні праця і зарплата. Тому Інститут національної пам'яті ніхто не закриє, просто на місце одіозного В'ятровича з його бандерівщиною прийде пропагандист ліберальних цінностей, який "розпинає" так званий "совок", щоб нове покоління і подумати не могло, що в Радянському Союзі було щось крім голодомору і репресій. На цьому тлі геноцид українців, тотальний розпродаж національних багатств, феодалізм і рабство, яке чекає Україну після таких "реформ", легко зійде за норми життя. Так що в свічок куті екрану менше не стане, просто вони будуть горіти в пам'ять "жертв більшовиків"", – заявляє Гаврилова.

Звільнення Володимира В'ятровича: що далі

Голова фонду "Українська політика" Костянтин Бондаренко вважає, що Інститут національної пам'яті взагалі слід закрити, що дозволить заощадити 130 млн грн. "Він не виконує своє завдання – збереження живої історії. Щоб люди, які були свідками історичних подій, могли свої враження передати наступним поколінням. Але під проводом В'ятровича інститут перетворився в міністерство переписування історії. Крім того, у нас вже є кілька гуманітарних інститутів: історії НАН України, української археографії та джерелознавства імені Грушевського, політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса. І всі вони могли б виконувати ту ж роль, що покликаний виконувати інститут нацпам'яті. Якщо його все ж вирішать зберегти (хоча в більшості країн світу його немає, і взагалі це велика розкіш для бюджету – мати такий інститут), то його повинен очолити хтось з масштабністю мислення, справжній історик, без ідеологічних перегинів в той чи інший бік. Таку людину я бачу тільки одну – професора Георгія Касьянова. Або як варіант, потрібно поміняти концепцію інституту, щоб він не дублював функції інших колег. Але я особисто вважаю, що простіше його закрити", – говорить Бондаренко.

Народний депутат Олег Волошин вважає, що фінансування Інституту національної пам'яті є злочинним в умовах хронічного недофінансування вітчизняної науки.

"Вніс пропозицію щодо відповідного коригування проекту бюджету. Подивлюся, під яким приводом представники "Слуг народу" зважаться цю ідею відхилити. Тим більше, що це рідкісний випадок, коли не просто вимагають "дати більше грошей на науку", а вказують звідки їх реально взяти з бюджету репліки німецької "Аненербе"", – написав Волошин на своїй сторінці в Facebook.