Ліберальний соціалізм: яким він буде в Україні

У «Слузі народу» продемонстрували, що вміють у «турборежимі» не тільки приймати закони, але і міняти главу партії і навіть ідеологію

Ліберальний соціалізм із "зеленим обличчям"

Разом зі зміною глави партії (на зміну Дмитру Разумкову, якому важко поєднувати керівництво партією з роботою на посаді спікера парламенту, прийшов Олександр Корнієнко) у "Слузі народу" вирішили змінити й ідеологію.

Як відомо, з травня генеральною лінією партії було лібертаріанство. Принаймні, про це в кінці весни заявив радник і представник президента України у Верховній Раді Руслан Стефанчук, запевнивши, що Володимир Зеленський знає, що це таке.

"Ми з цього почали формувати наші з ним стосунки – ліберальна модель економіки, ліберальна модель відносин з відповідними національними особливостями", – зазначив тоді Стефанчук.

Кілька місяців українці намагалися розібратися, що це таке, але мало що зрозуміли. Експерти пояснювали, що основна ідея лібертаріанство – максимальна свобода і автономія особистості. Наприклад, лібертаріанці виступають за вільне носіння зброї, евтаназію, одностатеві шлюби, легалізація проституції, тощо. При цьому вони проти втручання держави в особисте життя, податків, призову в армію.

На перший погляд, все зрозуміло, але є маленький нюанс: у лібертаріанства є різні течії, представники яких дивляться на багато питань зовсім по-різному.

Словом, більшість українців так до кінця і не розібралися в ідеологічних питаннях, але по факту це виявилося і не потрібно. Без будь-якої попередньої підготовки народу оголосили, що тепер "слуги" будуть сповідувати не лібертаріанство, а, як сказав новий лідер партії, ліберальний соціалізм.

"Ідеологія у нас лібертаріанська. Чи буде вона змінюватися? Буде доопрацьовуватися. Тому що лібертаріанські ідеї не всіма депутатами поки підтримуються. Тобто, потрібно шукати якісь компроміси між ліберальними та соціалістичними поглядами", – зазначив Корнієнко.

Ліберальний соціалізм в Україні: у чому відмінність від лібертаріанства

Багато українців вирішили, що співзвуччя "лібертаріанства" і "ліберального соціалізму" дає підставу припускати, що різниця між ними невелика. Експерти кажуть, що це не так.

"Лібертаріанство передбачає максимальне зниження ролі держави, а рівень життя людини при такій моделі залежить виключно від її капіталізації на ринку соціального капіталу, – пояснює експерт Growford Олексій Кущ. – Ліберальний соціалізм означає, що держава є арбітром: вирівнює провали ринку, встановлює механізм справедливого розподілу доходу між основними соціальними групами і контролює цей розподіл по медіанному рівню, забезпечує свободу підприємництва, але і контролює соціальну відповідальність бізнесу. Фактично це той же рейнський капіталізм. На відміну від англо-саксонського, він існує в Німеччині, скандинавських країнах, Австрії, Швейцарії. Це поєднання підприємницьких свобод, ролі держави як арбітра та соціальної відповідальності бізнесу".

Втім, каже експерт, не варто порівнювати те, що відбувається у нас, з європейським соціалізмом: ліберальний соціалізм від "Слуги народу" буде так само далекий від європейського, як морська свинка від моря.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко і зовсім вважає, що подібні заяви про ліберальний соціалізм – це дурість, і в світовій економіці такої моделі просто немає.

"Соціалізм – це жорстка планова економіка, де є держплан і держпостач, де немає приватної власності, а все майно належить державі, – пояснив експерт свою думку в бесіді з виданням "Коментарі". – При соціалізмі уряд вирішує, хто і скільки виробляє, кому і за якими цінами це продавати. А при лібералізмі все навпаки: немає держвласності, все вирішує ринок, уряд не контролює і не втручається в роботу бізнесу, податки – низькі. Але при цьому немає державної пенсії, безкоштовної медицини і безкоштовної освіти: люди багато заробляють і самі за все платять".

Ліберальний соціалізм в Україні: за принципом борщу

За словами голови Національної Ради економічного розвитку Олексія Дорошенка, певного виду товариства "у чистому вигляді" неможливо знайти ні в одній країні світу.

"Якщо в середині ХХ століття можна було ще говорити, що, наприклад, у США присутній чистий лібералізм, то пізніше від нього відійшли, – зазначив експерт у бесіді з виданням "Коментарі". – І сьогодні ми можемо лише констатувати, в якій пропорції в тому чи іншому суспільстві представлені соціалізм, лібералізм, націонал-демократія, популізм, тощо. Цей рецепт борщу – досі експерти не прийшли до думки, який рецепт можна вважати класичним, кожен кухар може використовувати інгредієнти в різних пропорціях і, відповідно, смак буде різним. Так і суспільство може накладати свій "рецепт" що хоче, скажімо, по мірі того, як держава має можливість розширювати певні блага".

При цьому, уточнює Дорошенко, по-перше, у кожній країні той же соціалізм "свій", а, по-друге, життя не стоїть на місці, і зовнішня та внутрішня політика держав постійно змінюється.

"Наприклад, США після президентства Барака Обами стали більш соціалістичними, істотно підсунувшись в бік Європи, – каже голова Нацради. – Але суто "європейського соціалізму" не існує – у кожній країні своя суміш. Говорячи про соціалізм, найчастіше, в першу чергу, згадують Швецію. Дійсно, тут можна говорити про 99%-ний соціалізм, хоча самі шведи вважають, що у них не дуже сприятливі умови для заможних людей, так що чимало багатіїв переводять свій бізнес в інші країни. У Німеччині близько 85% соціалізму, причому що цікаво: у зв'язку з сильним впливом профспілок, вартість активів тут на 35-40% нижче, ніж у США. Але німці ніколи навіть не думали про послаблення ролі профспілок, щоб вартість їх активів абстрактно зросла. Що стосується радянської моделі соціалізму, то вона показала свою неефективність – це був бюрократичний соціалізм".

Ліберальний соціалізм в Україні: що далі

Економіст Владислав Банков каже, що ліберальний соціалізм від "Слуги народу" – це обіцяний свого часу Хрущовим комунізм.

"На даному етапі розвитку нашої країни, пронизаної метастазами корупції, – це утопія, – вважає економіст. – Особливо цинічно такі посилання, лунають із вуст людей, повністю залежних від існуючої олігархічної системи. Початкове відсилання до лібертаріанства, як базової ідеології, вселило виборцям помилкову надію на можливість інтенсивного зростання економіки, що, безумовно, неможливо в нашій країні при ліберально-соціалістичному сценарії, головним чином, через катастрофічно низькі стартові позиції економіки".

Для того, щоб стати країною з такою ідеологією завтра, сьогодні необхідно діяти так як робили європейські країни у 50-60-х роках минулого століття, продовжує Владислав Банков. Тобто, менше регуляції і держави, більше економічної свободи і приватної ініціативи, справедливі суди, недоторкана приватна власність – всі ці рецепти чудово відомі нашому уряду і президенту.

Правда, є один момент: конкурентний ринок вбиває олігархів і корупцію. Чиновники будуть змушені жити на чисту зарплату, а велика частина з них взагалі втратить роботу, яка в таких умовах стане просто непотрібною для суспільства.

Президент Інституту реформ та розвитку Києва Олександр Вовченко вважає, що як буде виглядати ліберальний соціалізм в Україні, спрогнозувати неможливо.

"Сам факт, що спочатку в основі ідеології "Слуги народу" було лібертаріанство, а потім звідкись взявся соціалізм, говорить про те, що партія поки що тільки шукає свою ідеологію, – каже Вовченко. – І в своїх пошуках їм доводиться йти на компроміси з електоратом, щоб не розгубити свою підтримку. Тому ідеологія правлячої партії перебуває під ризиком постійних коливань. Але є й інша гіпотеза: під красивою обгорткою ліберального соціалізму може ховатися роками вимуштрувана традиція політичного устрою в Україні. Чи приживеться заявлена ідеологія в Україні і чи буде вона сприйнята народом в її реальних проявах, покаже час. Але, звичайно, ліберальний соціалізм в Європі та українські реалії – це абсолютно різні речі".

За словами експерта, заява представників "Слуги народу" про те, що вони рухаються в бік розширення можливостей для людей, чудово, але хотілося б більше конкретики, плану дій. Куди рухається країна? Як це вплине на життя українців? За рахунок чого ми збираємося забезпечувати людський рівень життя для українців? Які реформи будуть проводитися? За рахунок чого буде відбуватися зростання економіки? Що робиться для того, щоб в Україні створювалися нові робочі місця, щоб доходи громадян росли?

Словом, резюмував Олександр Вовченко, є маса практичних питань до влади, відповіді на які чекають громадяни країни. Ідеологія – це чудово, але хліб за неї не купиш.