Врегулювання діяльності ЗМІ: яке майбутнє чекає на журналістів в Україні

Експерти оцінили, до чого може привести законопроект про врегулювання діяльності ЗМІ в Україні

Президент України Володимир Зеленський підписав указ №837/2019, в якому серед іншого доручив уряду до кінця 2019 розробити законопроект щодо врегулювання діяльності ЗМІ в Україні. Згідно з указом, уряд має розробити проект закону щодо врегулювання діяльності медіа в Україні, передбачивши, зокрема, положення про вимоги і стандарти новин, механізмів запобігання розповсюдження недостовірної, спотвореної інформації, її спростування, заборони фізичним та юридичним особам держави-агресора володіти або фінансувати медіа в Україні, а також передбачити посилення відповідальність за порушення законодавства про інформацію.

Що значить указ і які у нього можуть бути наслідки розбиралися "Коментарі".

Врегулювання діяльності ЗМІ: реакція журналістів на президентський указ

Член Ради з питань свободи слова та захисту журналістів Тетяна Попова у відповідь на ініціативу Володимира Зеленського каже: "Я говорила з заступником голови ВП про їх ініціативи. Мене запевнили, що вони не будуть виходити за ті червоні лінії, які були в європейському законодавстві. Європейське антифейковое законодавство поки є тільки у Франції. У них це називається – закон про протидію фейкам в передвиборний період. Наскільки я розумію, у нас планують його адаптувати до українського законодавством. Французький антифейковый закон стосується всіх ЗМІ, але він більш жорсткий для іноземних ЗМІ. З цього французькому закону будуть накладатися штрафи за фейки, які були доведені в суді, але це можливо тільки в передвиборний період – за три місяці до виборів".

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко обурився планованими нововведеннями. "Пан Бородянський (міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський, – ред.) пропонує ввести кримінальну відповідальність за поширення фейків і введення суспільства в оману. Також в редакційних ньюзрумах журналістам пропонують фіксувати накази редакторів про маніпуляції при висвітленні новин. На підставі цих доносів влада планує платити журналістам зарплату і надавати захист, а на власників та керівників медіа – накладати санкції. Олександр Ткаченко хоче застосовувати санкції до збитковим ЗМІ. Відсутність протягом трьох років прибутку повинно давати старт процедурі блокування медіадіяльності. Але ці залякування криміналом або податковими перевірками – це не те, чого чекають від влади журналісти та медіа. Захист прав журналістів і захист робочих місць – ось очевидні пріоритети інформаційної політики нового уряду, а не кримінальна відповідальність для медійників. Чинне законодавство дає численним правоохоронних органів, спецслужб і регуляторам досить повноважень для боротьби з недостовірною інформацією і масштабними маніпуляціями. Очевидна неефективність такої боротьби – це питання до компетентності чиновників та працівників спецслужб, але це не питання кримінальної відповідальності журналістів і медіа", – заявив Томіленко.

В Комітет Національного медіа-профспілки України також відреагував на плани влади щодо посилення контролю за ЗМІ, і навіть закликали до загальної страйку. "Бездіяльність відповідальних за здійснення державної політики у сфері інформації, захисту інформаційного простору не може стати виправданням для чергового посилення відповідальності ЗМІ. Підозрюємо, що під благими намірами (що вже було неодноразово в історії країни) боротьби з агресивними інформаційними впливами ховається бажання ввести обмеження на реалізацію основних прав людини. Комітет НМПУ закликає журналістів об'єднатися в протидії цим намірам влади надіти законодавчу петлю на журналістську діяльність та редакційну політику шляхом публічного вираження позиції і роз'яснення неприпустимості обраних методів регулювання ЗМІ. У разі недостатності даних методів впливу Комітет НМПУ закличе журналістів почати підготовку до всеукраїнської попереджувальної страйку", – сказано в заяві НМПУ.

Врегулювання діяльності ЗМІ: позиція влади

Міністр культури, молоді і спорту України Володимир Бородянський на своїй сторінці в Facebook спробував відповісти на обурення журналістів і дещо пом'якшити слова президента. "Шановні журналісти! Вас правильно схвилювало і обурило наявність в указі президента слів про встановлення вимог і стандартів новин". Це термінологічне непорозуміння, яке виникло з-за помилкового застосування терміна "стандарти новин" в документах МКМР. Ми не збиралися і не збираємося регулювати стандарти новин. Це право – виключно професійного співтовариства. Що ми збираємося робити: ввести поняття небезпечна інформація, дезінформація, недостовірна інформація. Що є дуже важливим в умовах інформаційної війни з РФ і можливим фінансуванням деяких ЗМІ країною-агресором. Введення визначень характеру інформації, як-то: новинна, розважальна, гумористична і т. п. разом з можливим боргом позначати поширюваний контент відповідно до того виду контенту, до якого відноситься інформація. В Україні ми, як держава, повинні створити умови для професійного співтовариства, які зроблять цю модель працює і в нашій країні. Тобто, держава не заходить на територію, яку воно не повинно регулювати, а створює належні умови для саморегулювання і сорегулювання", – написав Бородянський.

Також привертає увагу журналістів, яких у своїй публікації зазначив Бородянський:
1. Катя Горчинська – екс-заступник головного редактора "The Kiyv Post", нині – керівник журналістських розслідувань "Радіо Свобода", автор The Wall Street Journal і The Financial Times.
2. Борис Давиденко – шеф-редактор VoxUkraine Eng (незалежна аналітична платформа", заснована після "революції гідності у 2014 групою фахівців, в основному зарубіжних).
3. Наталія Лігачова – шеф-редактор сайту "Детектор медіа".
4. Олексій Мустафін – екс-гендиректор телеканалу "Мега", автор видань "Дзеркало тижня", "Лівий берег", "Профіль".
5. Віталій Портников – провідний espreso.tv і "Радіо Свобода".
6. Віталій Сич, головний редактор журналу "Новий час".

Врегулювання діяльності ЗМІ: думки експертів

Політтехнолог Василь Стоякін заявляє, що держава може закрутити гайки і ввести подобу "темників". "Ця практика або не спрацює взагалі, або спрацює так, як це було в 2010-2013 роках, коли адміністрація Віктора Януковича змогла взяти ЗМІ під контроль, але ті легко перейшли до методів непрямої пропаганди, яка виявилася навіть більш ефективною, ніж пряма критика влади. Але перший варіант все ж видається більш реальним", – говорить Стоякін.

Політолог Олександр Дудчак зазначає, що як говорив голова ВП Андрій Богдан, Зеленський дійсно змучений через негативу в Facebook. "Ну, що не зробиш заради того, щоб хлопчик Вовочка 42-х рочків не засмучувався. Могли б і журналісти увійти в становище і писати про життя України під керівництвом президента виключно в стилі овацій. І тому держава запроваджує цензуру і санкції проти недбайливих ЗМІ виключно з гуманних міркувань. Петро Олексійович посміхається і киває з розумінням", – заявляє Дудчак.

Аналітик Олександр Гаврутенко у свою чергу каже, що ні для кого не секрет, що українська медіа-сфера перебуває у глибокій кризі, що є наслідком (а часто і причиною) все наростаючого кризи і в економіці, і в політиці. Ефективне ж державне регулювання покликане збалансувати інтереси всіх сторін в тій чи іншій галузі.

"В інформаційній сфері – це інтереси журналістів, їх безпека, умови праці та можливість гідно заробляти, не переступаючи через об'єктивні професійні етичні норми; інтереси власників ЗМІ і інвесторів, які зводяться виключно до збереження активів та зростанню їх капіталізації; інтереси держави тут – це здатність протистояти навмисного зовнішньому інформаційному впливу в інтересах інших держав; і нарешті, інтереси громадян країни, де пріоритетом має залишатися всебічний розвиток і формування широкого актуального кругозору для здатності приймати адекватні реальним обставинам побутові, професійні і політичні рішення", – говорить експерт.

Олександр Гаврутенко також вважає, що в українському медіа-просторі всі ці інтереси розбалансовані виключно на користь далекій від завдань розвитку держави і суспільства політичної доцільності. Буде нова команда намагатися знайти вихід з цієї ситуації (зокрема, вивести політику з цього рівняння про баланс інтересів) або продовжить монополізувати цю галузь у своїх цілях, покаже час.

"Мій прогноз тут невтішний: моральна і професійна деградація української журналістики, як і всього суспільства, настільки велика, що повністю підпорядкувати її своїм інтересам для влади набагато легше, ніж перевиховати", – говорить Гаврутенко.

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Данило Богатирьов зазначає, що за наявною у нього інформацією, в надрах Офісу президента вже давно розробляється новий законопроект про регулювання роботи ЗМІ.

"Саме так – в Офісі президента, а не в Кабміні (як написано в указі Зеленського). В самих загальних рисах пропозиції, внесені цією групою, можна описати так: її члени пропонують криміналізувати окремі елементи дискурсу про світ і адміністративно-територіальному устрої країни. Якщо говорити конкретніше, планують внести поправки до кримінального кодексу з метою зробити можливими посадки за згадування в ЗМІ теми федералізації і "будь світу ціною". Цим же цілям буде служити новий закон про ЗМІ. При цьому, за моїм відомостями, дані нововведення спрямовані, в першу чергу, проти одного політика, який володіє великим пулом ЗМІ, де піднімаються вищезазначені теми, і з партією якого у "Слуги народу" істотно перетинається електорат", – заявляє Богатирьов.

Політичний експерт Олександр Фомін вважає, що саме по собі створення державою певних перевіряючих структур, які б контролювали контент, це вже наступ на свободу слова. Тим більше, з такою хиткою основою, як інформаційна війна з Росією.

"Де зафіксовано стан цієї інформаційної війни? Хто її почав взагалі? Нагадаю, що існує кримінальний кодекс України, де чітко зафіксовані можливі порушення, так навіщо винаходити щось нове? Є дуже важлива стаття 161 ККУ: "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії". Є стаття і за розпалювання війни, під яку теоретично підпадають більшість "чесних і незалежних журналістів". Ось просто треба брати і карати в рамках вже існуючого законодавства. Цього ніхто не робить, так як зручніше створювати якісь нові норми, щоб вони обмежували критику влади, а не захищали права громадян. Цю практику продовжують і люди Зеленського. Сюди ж віднесемо і заяви Бородянського, і скандал з виступом депутата від "Слуги народу" на телебаченні РФ, і багато іншого. Думаю, що надалі українські ЗМІ чекають важкі часи, як і при Порошенко: продовжиться сегрегація на "правильні" і "неправильні", і може знову будуть вишукувати державних зрадників серед блогерів", – розсерджений Фомін.

Політичний оглядач Ірина Гаврилова, в свою чергу вважає, що українські ЗМІ, особливо нелояльні влади, відверто обкладуть законами про стандарти у мас-медіа, на тлі яких "диктаторські закони Януковича" здадуться дитячим лепетом.

"Влада має намір встановити диктатуру в ЗМІ за допомогою спеціальних законів, де будь-яка критика буде трактуватися як маніпуляція або загроза державності. Це справжня геббельсовщина в Україні, і продовження політики інформаційного обмеження, розпочатої ще при Порошенко. Тобто команда Зеленського слід курсом БПП, нічим не відрізняючись від "папєрєдніків" – з партією Порошенко у них ментальна близькість, а Володимир Олександрович вже мало чим відрізняється від Петра Олексійовича, хіба що випрасуваними брюками. Однак, "учень" вже випередив свого "вчителя", і ЗМІ в Україні "мочать" саме журналісти з команди "слуг народу" – Володимир Бородянський (екс-СТБ) і Олександр Ткаченко (екс-"1 1"). Ті, хто голосніше за всіх кричали про утиски свободи слова, сьогодні формують набір батогів для своїх колег. Природно, що, перш за все, будуть зачищені видання і телеканали, які критикують Зе-політику, а також поставлені обмежувачі на соціальні мережі", – вважає Гаврилова.