Повернення «спецназівця реформ» і наші люди в антидопінговому комітеті: чим займаються екс-міністри України

Міністр закордонних справ Павло Клімкін

Відставка глави Міністерства закордонних справ (МЗС), який ще з часів правління Леоніда Кучми грунтовно влаштувався у відомстві, а з 2014 року посів пост міністра, виявилася непосильною задачею для депутатів Верховної Ради України.

17 травня на офіційній сторінці в Facebook міністр Павло Клімкін записав відеозвернення, в якому повідомив про подання заяви про відставку. "Я вважаю, що так правильно, по-людськи, правильно з точки зору нормальної політичної культури", – уточнив він, додавши, що планує балотуватися в Раду від політсили "якій довіряє" (як виявилося, ні "Євросолідарність" Порошенко, ні "Голос" Вакарчука цьому критерію не відповідали і парламентські вибори пройшли без участі екс-міністра). Двома тижнями пізніше у Верховній Раді з'явилося подання президента України Володимира Зеленського про звільнення Павла Клімкіна та ще двох топ-чиновників: міністра оборони і голови Служби безпеки України (СБУ). Незважаючи на це Рада двічі з тріском провалила звільнення Клімкіна і своє крісло він залишив тільки 29 серпня з приходом нового уряду. Після відставки екс-міністр не виключив можливості своєї участі у виборах мера Києва.

Виконання обов'язків голови МЗС при Зеленському не обійшлося без гучного скандалу, пов'язаного з нотою від МЗС РФ з пропозицією можливих варіантів звільнення українських моряків, захоплених у Керченській протоці. Клімкін не вважав за потрібне узгодити відповідь з чинним президентом і відмовився обговорювати будь-які ініціативи російської сторони, про що сам голова держави дізнався з інтернету". Зеленський висловив невдоволення з приводу дій міністра і підкреслив, що подібна самодіяльність МЗС може поставити повернення полонених українців під загрозу. Історія з нотою виявилася не єдиним "каменем спотикання" між новим президентом і старим складом Міністерства закордонних справ. Трохи раніше в інтерв'ю "5 каналу" Клімкін пустив чутку про можливу зустріч Зеленського з Путіним на саміті G20 в японській Осаці, куди український президент їхати навіть не планував. Фнформацію довелося спростовувати на офіційному рівні МЗС Японії, що явно не пішло на користь міжнародному іміджу новообраного глави держави. Втім, нинішній глава МЗС Вадим Пристайко був номінований все тим же Клімкіним, так що всі ці непорозуміння можна списати на навмисний саботаж, а на неспрацьованість тодішньої команди.

Із середини січня цього року екс-глава МЗС працює в аналітичному центрі Український інститут майбутнього (UIF), де керує програмою європейських, регіональних і російських досліджень. Центр був заснований в 2016 році представниками українського бізнесу і політики. Серед засновників – представник "Народного фронту" Антон Геращенко, депутат "Самопомочі" Олексій Скрипник, а також редактор медіа "Хвиля" Юрій Романенко, блогер Тарас Березовець і економіст Анатолій Амелін.

Міністр оборони Степан Полторак

Обов'язки глави Міністерства оборони у другому уряді Яценюка Степан Полторак почав виконувати трохи раніше за інших своїх колег-міністрів. Основний склад Кабміну приступив до роботи тільки на початку грудня 2014-го. Він до цього часу вже півтора місяці керував Міноборони, що було пов'язано із достроковою відправкою у відставку "токсичного" попередника – Валерія Гелетея, визнаного трохи пізніше парламентської слідчої комісії з розслідування трагедії під Іловайськом одним з ключових винуватців. Попередньо указом президента Полтораку було присвоєно звання генерал-полковника, а через рік міністр отримав на погони дві генеральські булави.

Незважаючи на гучне розслідування "Нового часу" про закупівлю за завищеними цінами старих БМП-1 для ЗСУ, крісло під Полтораком не захиталося. Усі звинувачення журналістів міністр спростував і спокійно відбув каденцію аж до президентських виборів (з 2018-го вже у якості цивільної особи). Майже синхронно з Клімкіним Полторак подав рапорт про відставку, однак, як і у випадку з головою МЗС, Рада провалила голосування, і він продовжив керувати Міноборони до самого приходу уряду Олексія Гончарука.

На початку січня минулого року Солом'янський райсуд Києва зобов'язав Національне антикорупційне бюро відкрити кримінальне провадження за фактом можливої службової недбалості міністра оборони. Правда, буквально через пару тижнів антикорупціонери вирішили засекретити хід розслідування і з тих пір про нього нічого не відомо.

Станом на сьогоднішній день 55-річний екс-міністр відпустив бороду і веде непублічний спосіб життя.

У Росії Полторак був внесений в санкційний список, а Слідчий комітет РФ порушив стосовно колишнього глави Міноборони і його підлеглих не менше 20 кримінальних справ за звинуваченнями у застосуванні заборонених засобів і методів ведення війни, а також геноцид.

Віце-прем'єр-міністр – міністр культури В'ячеслав Кириленко

З першого дня роботи уряду Яценюка учасник легендарної "революції на граніті" 90-х і ющенківський глава Міністерства праці В'ячеслав Кириленко зайняв пост віце-прем'єра з гуманітарних питань та міністра культури. Новий Кабмін Володимира Гройсмана залишив за ним посаду віце-прем'єра, трохи помінявши "спеціалізацію" чиновника на науку, освіту, спорт та інформаційну політику. На новій посаді Кириленко відзначився пропозицією перенести святкування дня космонавтики на 19 листопада – дату старту ракети з першим і поки єдиним космонавтом незалежної України Леонідом Каденюком. Ініціатива не пройшла, так і сам "винуватець торжества" – Каденюк – висловився категорично проти цієї ідеї.

Екс-віце-прем'єр безуспішно брав участь у парламентських виборах-2019 за списками партії Петра Порошенко "Європейська солідарність". З грудня минулого року веде власне ток-шоу "Мова" на YouTube-каналі ObozTV.

Міністр соціальної політики і віце-прем'єр-міністр Павло Розенко

З крісла міністра соціальної політики в Кабміні Яценюка при Гройсмані Павло Розенко перебрався на посаду віце-прем'єр-міністра, відповідального за охорону здоров'я, культурну, соціальну та мовну політику. Подейкують, що Розенко як ставленик Петра Порошенка спочатку повинен був поєднувати обов'язки віце-прем'єра з обов'язками глави Мінсоцполітики, однак Гройсману вдалося наполягти на призначення міністром соцполітики своєї креатури – Андрія Реви.

Разом з іншим екс-віце-прем'єр-міністром – Кириленко – Розенко намагався пройти в Раду за списками "Євросолідарності". Зараз активно займається критикою уряду Володимира Зеленського в ефірі телеканалів 112 і News one, а також на своїй офіційній сторінці в Facebook.

Віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко

Геннадій Зубко обіймав посаду віце-прем'єр-міністра і голови Мінрегіонрозвитку без малого п'ять років поспіль. Щоправда, прем'єр-міністр Гройсман не завжди був задоволений діяльністю підлеглого. Так, у вересні глава 2016 уряду не посоромився застосувати на адресу віце-прем'єра матірну лайку в будівлі Верховної Ради.

Після відставки Зубко повернувся в "рідну" Києво-Могилянську академію, де увійшов до складу наглядової ради цього навчального закладу, а також став членом київської філії Aspen Institute, у складі якого брав участь на недавньому Міжнародному економічному форумі в Давосі. Як і Кириленко Зубко частенько дає експертні коментарі на каналі ObozTV.

Міністр інформаційної політики Юрій Стець

Голова створеного в 2014 році Міністерства інформаційної політики Юрій Стець покинув своє крісло тільки з приходом уряду Олександра Гончарука. За цей час він встиг подати і забрати не менше двох заяв про відставку. Спочатку "за компанію" з іншими міністрами – Пивоварським і Павленко (через пару місяців заяву було відкликано), а потім за станом здоров'я. Виявилося, що глава відомства серйозно хворий (на епілепсію, як заявляли деякі ЗМІ), в силу чого йому була змінена група інвалідності – з третьої на другу. Втім, подейкували, що справжньою причиною подачі заяви було не стільки здоров'я чиновника, скільки "пранк" блогера Анатолія Шарія, разыгравшего напередодні двох ведучих "5 каналу" Романа Чайку і Богдана Буткевича, які прийняли за чисту монету злите відео і нібито персональні дані Шарія і видали все це в ефірі передачі "За Чай.сом". Після "грандіозного" викриття опозиційного видеоблогера, послідував не менш грандіозний провал. Причому в опублікованому Шарієм "викриття викривачів" лунали невтішні фрази, що стосуються персони самого Порошенка. Не виключено, що до Стеця, як до головного за інформполітики, а також багаторічному члену наглядової ради "5 каналу" і, за сумісництвом, куму президента виникли претензії з приводу того, як непідтверджена інформація взагалі пройшла в ефір. В силу цієї версії говорить і той факт, що з часом стан залишився на своєму посту міністра не покращився. Рік потому під час виступу на столичному форумі він впав в непритомність.

Після відставки Стець практично повністю зник з інформаційного простору, лише зрідка зустрічаючись зі своїми підопічними зі Студентської ради при Мінінформполітики. ЗМІ пов'язують звільнення екс-міністра в тінь або з його хворобою, або з бажанням просто відпочити від справ. Очікується, що рано чи пізно він повернеться на "5 канал".

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин

Після відправлення у відставку уряду Яценюка глава Міністерства енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин без роботи не залишився. Вже через тиждень після цього, 21 квітня 2016 року, спеціальний комітет при Мінекономрозвитку погодив його призначення на посаду члена наглядової ради НАК "Нафтогаз України" за квотою Адміністрації президента при Петрі Порошенко. Згідно з контрактом, до 2021 року на цій посаді повинен Демчишин буде отримувати 645 тис. дол.

У липні минулого року президент Володимир Зеленський піднімав питання про звільнення екс-міністра енергетики з лав наглядової ради для початку "оновлення" компанії, але ніяких кадрових перестановок за цим не послідувало.

Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичюс

Для одного з представників "спецназу реформ" Порошенко – екс-міністра економічного розвитку литовця Айвараса Абромавичюса – так само знайшлося місце в команді нового президента. Зникнувши з поля зору після відставки Кабміну Яценюка, він разом з колишнім міністром фінансів Олександром Данилюком несподівано з'явився у списку команди радників кандидата в президенти Володимира Зеленського. З перемогою "Зе" Абромавичюс був призначений на посаду гендиректора державного концерну "Укроборонпром".

Праця "імпортного" реформатора оцінюється більш ніж скромно. Згідно офіційним звітом концерну, за жовтень минулого року він отримав лише 4336 грн. Втім, за інформацією нардепа від "Слуги народу" Олександра Дубинського, на засіданнях наглядової ради "Укроборонпрому" вже звучали пропозиції про збільшення зарплати гендиректора до 18,6 млн грн. в рік в рамках нової стратегії розвитку підприємства.

Міністр молоді та спорту Ігор Жданов

Наступник автомайданівця Дмитра Булатова, який став відомим не стільки завдяки діяльності на посаді міністра молоді та спорту, скільки по історії уявним викраденням і відрізаним вухом у часи Революції гідності, Ігор Жданов пропрацював на посаді глави міністерства за Яценюка і Гройсмана без особливих ексцесів. Не враховуючи хіба що приватного будинку на 230 кв. метрів, який чиновник забув вказати у своїй декларації про доходи за 2013 рік.

На заклик нового президента Володимира Зеленського до українців всього світу приєднатися до флешмобу до Дня Державного прапора Жданов відзначився небувалою оперативною реакцією. До свята у кожному вікні багатоповерхового будинку Міністерства молоді та спорту було вивішено по жовто-блакитному стягу, що багато критики порахували намаганням догодити нової влади і залишитися при міністерському портфелі.

Хоча відставки, яка послідувала через тиждень, уникнути не вдалося, екс-міністр швидко знайшов, чим себе зайняти. У кінці жовтня минулого року він увійшов до складу ради засновників Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA), ставши першим представником України в цій організації за всю її історію. У ході виборів претендентів на посаду колишній голова Мінмолоді обійшов свого конкурента – міністра молоді та спорту Туреччини Мехмета Мухаррему Касапоглу з перевагою в один голос. Турецька делегація намагалася оскаржити рішення суддів, але безуспішно. На новій посади Жданов пообіцяв боротися за відлучення РФ від світового спорту.