Зустріч у нормандському форматі по Донбасу: чи відбудуться переговори до кінця року і до чого варто готуватися

Зустріч глав держав "нормандського формату" (Україна, Росія, Німеччина, Франція) може відбутися до кінця цього року. Шлях до неї давався нашій країні нелегко, а результат може виявитися зовсім не таким, на який розраховує офіційний Київ.

Зустріч у нормандському форматі: пауза затягнулася

Свою назву "нормандський формат" отримав за місцем створення. 6 червня 2014 року в Шато-де-Бенувіль у Нормандії (Франція), під час святкування 70-ї річниці висадки союзників, зустрілися керівники Німеччини, Франції, Росії та України. Почалися переговори щодо врегулювання конфлікту. На той момент РФ вже анексувала Крим, а на Донбасі почалися військові дії.

Ті переговори ознаменувалися недовгим перемир'ям на Донбасі, яке фактично дало можливість російським військам провести потрібне перегрупування і незабаром почати вести обстріл українських військових, а в серпні і зовсім вторгнутися на територію України.

Потім були "Мінськ-1" (вересень-2014) і "Мінськ-2" (лютий-2015). Друга зустріч у столиці Білорусі стала найбільш тривалою. Під час 17-тигодинних переговорів у нормандському форматі був прийнятий Комплекс заходів із виконання Мінських угод і розроблені кроки щодо їх імплементації. Практично відразу після цього російські кадрові військові і донбаські "ополченці" захопили Дебальцеве – великий залізничний вузол.

Потім була зустріч 2 жовтня 2015 року в Парижі. На ній лідери нормандської четвірки визнали, що виконання Мінських угод забуксувало. З тієї пори формат фактично "зависла". І хоч була зустріч 19 жовтня 2016-го в Берліні (після того, як в кінці вересня того ж року Мінської контактній групі вдалося домовитися про розведення протиборчих сторін на трьох ділянках лінії розмежування – у Станиці Луганській, Золотого і Петровського), завершилася вона безрезультатно. Розведення сил і коштів було зірвано. А нормандська четвірка з тих пір не збиралася ні разу.

У 2018 році переговори в німецькому Аахені пройшли без російського президента. І без переміщень. З тих пір – лише періодичні телефонні розмови лідерів, взаємні зі сторони Києва і Москви звинувачення і нульові результати. Аж до зміни влади в Україні.

Зустріч в нормандському форматі: нові віяння після зміни влади

Російські влади не приховували, що Петро Порошенко на посаді українського президента для них не просто незручний, а неприйнятний. Кремль сподівався, що зуміє знайти спільну мову з новим головою України.

24 травня 2019 року, ледь офіційно вступивши на посаду, новообраний президент України Володимир Зеленський обговорив по телефону з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель ситуацію з Донбасу.

17-18 червня Зеленський, який обіцяв принести мир на Донбас, здійснив офіційні візити в Париж і Берлін, де говорив з президентом Франції Емманюель Макроном і все тієї ж Ангелою Меркель про важливість якнайшвидшого припинення конфлікту на сході України. Тоді ж було озвучено, що найближчим часом відбудеться саміт у нормандському форматі участю всіх сторін.

Наприкінці червня відбулося розведення сил і засобів в районі Станиці Луганської, а 11 липня – перший телефонний розмова між Зеленським і Путіним. Далі були "хлібне перемир'я" на Донбасі (традиційно не спрацював), нові заклики про зустріч, обмін полоненими між РФ і Україною (7 вересня) і низка умов з боку Кремля для того, щоб зустріч в нормандському форматі відбулася.

Зустріч в нормандському форматі: біг з перешкодами

Бачивши готовність йти на Зеленського компроміси, навіть незручні, Кремль висував все нові й нові вимоги, відсуваючи зустріч в нормандському форматі все далі. І практично кожна умова ставало перешкодою для нової української влади. Тому що його виконання било по рейтингах, аукалось вуличними акціями і звинуваченнями у "зраді".

Так було з імплементацією горезвісної "формули Штайнмайера", так стало з розведенням сил і засобів в районі Золотого. Досить спірним розведенням, так як семиденний режим тиші, який повинен був цього передувати, дотримано не було. І все ж Київ дав в кінці жовтня команду Об'єднаним силам відійти. Потрапивши під черговий град критики.

У Петровського дзеркальне розведення сторін пройшло 9 листопада вже "як по маслу".

Політичний аналітик Дмитро Корнійчук не виключав, що такі кроки нової української влади демонструють її залежність від Москви. Він також припускав, що сценарій виконання Мінських угод (в інтерпретації Кремля – з можливою федералізацією України) залишається для Путіна більш пріоритетним, ніж "осетинський" або "придністровський" сценарії, передбачають заморожений конфлікт.

Подібні побоювання поділяють прихильники екс-президента Порошенко, які передбачувано критикують "капитуляционную політику" нової влади. Така ж думка і у партії Святослава Вакарчука "Голос". 8 листопада вона виступила з заявою, закликавши Україну відмовитися від Мінських угод і виробити якусь "нову стратегію перемоги".

Деякі політологи, наприклад, Кирило Сазонов, підтримали цю позицію.

Інші, як глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, розкритикували її.

Але розбрід і хитання посіяні. І падають вони на родючий ґрунт українського суспільства – втомленого від тривалої "невойны" і розчарувань кумирів. Як наслідок все частіше виникають акції в стилі "Ні капітуляції!", створення "Руху Опору Капітуляції", наростання внутрішнього протистояння.

Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко підкреслює, що конфлікт між прихильниками Порошенко і Зеленського не тільки не припинився після виборів, але й посилюється, "все більше переймаючи ще вчора неприйнятний для нас ФСБ-шний мова ненависті, непримиренність і маніпулятивність".

Експерт попереджає, що Путін, "коли м'ч пролетів" у 2014 році з проектом "Новоросія", зараз робить все, щоб розколоти українське суспільство.

Бачачи прийнятний для себе ефект, Росія не поспішає із зустріччю в ормандском форматі, продовжуючи виставляти умови. Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко змушений переконувати, що закріплення "особливого статусу" тимчасово непідконтрольних окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) в Конституції України не є обов'язковою умовою для зустрічі у нормандському форматі. Так само як нібито не є умовою зустрічі висновок нового газового контракту на умовах РФ. У той же час глава парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія повідомив, що Росія намагалася вплести газовий питання до порядку денного зустрічі в нормандському форматі.

Враховуючи шквал інформації, часто суперечливою, чи варто дивуватися тому, що зустріч нормандської четвірки викликає в українському суспільстві швидше побоювання, ніж позитивні очікування.

І запевнення президента України, що нормандський формат спрямований на те, щоб "відновити діалог, який може наблизити нас до повного припинення війни і повернення наших територій" (як – що "ніяких секретів від суспільства з цього приводу не буде, тому що ця тема дуже чутлива") сприймаються з неабиякою часткою скептицизму.

Так, голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш упевнений, що Путін буде тягнути із зустріччю в нормандському форматі, поки не вирішить питання з газовим контрактом і поки ми не приймемо новий закон "про особливий статус Донбасу".

Зустріч в нормандському форматі: ризики та надії

12 листопада в Мінську на засіданні Тристоронньої контактної групи переговірників з врегулювання ситуації на Донбасі українська сторона заявила, що зняті всі перешкоди на шляху до зустрічі в нормандської форматі на вищому рівні. Відповідне повідомлення опублікувала Дарка Оліфер – прес-секретар другого президента України Леоніда Кучми, який представляє у ТКГ офіційний Київ.

Ось тільки у російської сторони своє бачення ситуації. Повпред РФ в контактній групі Борис Гризлов закликав Київ продовжити закон про "особливий статус Донбасу" з закріпленням його в Конституції України, а також почати діалог з представниками так званих "ДНР" і "ЛНР".

Керівник проектів Центру досліджень проблем громадянського суспільства, аналітик Марія Кучеренко підкреслює, що нічого нового росіяни не сказали. Лише повторили свої меседжі в стилі "розмовляйте з бойовиками, а ми, РФ, сторона, яка зобов'язалася впливати на відповідну сторону, взагалі тут ні при чому". "Вся різниця в тому, що тепер наша сторона активніше ведеться на подібні історії", – підкреслює експерт.

При такому розкладі зустріч в нормандському форматі, схоже, може знову зрушити на невизначений час. Що, можливо, не так і погано.

Нагадаємо, що Путін традиційно намагається натиснути на українське керівництво ескалацією бойових дій – напередодні чи в процесі переговорів. Так було перед першим "Мінськом" (серпень-2014, розстріл захисників України у "зеленому коридорі" під Иловайском), так було в процесі укладання МС у лютому-2015 (захоплення окупантами Дебальцеве).

Ще один небезпечний момент – Україна буде спілкуватися на зустрічі в нормандському форматі з позиції слабкого. Захід хоче перезавантаження відносин з РФ. У тому числі за рахунок нашої країни, яка так і не змогла виробити чіткий план врегулювання конфлікту – і постійно рухається у руслі чужих дискурсів.

Експерт з національної безпеки і обороні Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия вважає, що складно говорити про плюси і мінуси зустрічі до початку переговорів.

"Тут потрібно врахувати, чию сторону займуть медіатори: Меркель і Макрон, – підкреслює Джанашия виданню "Коментарі". – Поки що паритет: Макрон на російській стороні, Меркель не на російській стороні (саме так, я не пишу що вона на українській стороні). Про врегулювання конфлікту можна говорити тільки в двох випадках: здача України або Росії. Всі інше для Росії – це лише тактичні ходи в дипломатичній площині, які жодним чином не забороняють їй вести військову діяльність проти України. Серед ризиків даної зустрічі: якщо наш президент смалодушничает під тиском трьох сторін і піде на компроміс тоді, коли на компроміс не піде РФ".

Політолог, керівник Центру аналізу та стратегій (ЦАС) Ігор Чаленко висловив виданню "Коментарі" думка, підготовка до зустрічі "нормандської четвірки" ведеться активно, незважаючи на публічну позицію Російської Федерації.

"Завдання Москви – не просто задати тон зустрічі, а на нинішньому етапі, підкреслюю, закріпити на рівні проектів документів рішення, під якими будуть в підсумку поставлені підписи чотирьох лідерів держав, – пояснює експерт. – Насмілюся припустити, що Україна не готова прийняти подібний формат роботи, крім хіба що вже озвученого тексту "формули Штайнмайера", а також питання звільнення полонених. З-за цього ми і бачимо свого роду пін-понг заявляний посадових осіб з обох сторін".

Глава ЦАС нагадує, що минула зустріч "нормандської четвірки" на рівні лідерів держав відбулася більше трьох років тому.

"Незважаючи на тривалу перерву, я б не будував ілюзій стосовно її результатів в частині завершення війни, – говорить Чаленко. – У першу чергу, такий підсумок зустрічі стане очевидним. Якщо сторонам вдасться знайти точки дотику, тоді ми зможемо побачити якісь нариси майбутнього закону про особливий статус Донбасу. Очевидно, що його позиції будуть в першу чергу обговорюватися на міжнародній майданчику, а не всередині України".

Не виключає експерт і того, що президент Зеленський представить якесь нове бачення виконання пунктів Мінських угод, дорожню карту цього процесу.

"З іншого боку, ми всі повинні бути реалістами і розуміти, що безрезультатність зустрічі нормандської четвірки стане кроком до заморожування питання, до чого окремі політичні сили почали закликати вже зараз. Це усвідомлює і Зеленський", – резюмує Чаленко.

Комунікаційний менеджер ГО "Євроатлантичний курс", кандидат філософських наук Людмила Долгоновская висловила виданню "Коментарі" думка про те, що врегулювання конфлікту на Донбасі на основі "формули Штайнмайера" (введення в дію закону про особливий статус визнаних ОБСЄ виборів на окупованих територіях) не принесе стійкий світ, поки не будуть виведені російські війська і техніка, а Україна не поверне контроль над всією лінією кордону з РФ і не почне активну реінтеграцію.

Читайте Comments.ua в Google News