ІДІЛ в Україні: тиха гавань для екс-терористів чи оплот для нового джихаду

Осінь, що минає, ознаменувалася відразу декількома арештами в Україні членів терористичної радикальної організації "Ісламська держава" (ІД, ІДІЛ). Причому, якщо в двох випадках йшлося про рядових бойовиків, то зовсім нещодавно в руках СБУ опинилася далеко не остання людина у верхівці ІД. Крім великого світового резонансу подія виявилася ще й яскравим індикатором того, що проблема з біглими іділівцями в Україні, незважаючи на всі заяви влади, все ж існує.

ІДІЛ в Україні та арешт року

Уродженець панкіської ущелини Грузії, який потрапив до рук правоохоронців,  Цезар Тохосашвили був відомий в Сирії під псевдонімом "Аль Бару Шишани". З самого початку конфлікту він воював проти урядових військ в САР провінції Латакія у складі джихадистів, очолюваних співвітчизником Муслімом Маргошвілі. А трохи пізніше став заступником ще одного свого земляка Тархана Батирашвили, обіймав ні багато ні мало, а пост військового аміра (міністра) ІГ.

До обов'язків заступника "головного по війні" в Халіфаті входила не тільки участь у пропагандистських публічних стратах зі стинанням "невірних", але і курирування так званого "Амніята" – аналога таємної поліції із розгалуженою агентурною мережею в Євразії та Африці. Як і належить подібним організаціям, Амніят займався вербуванням, проведенням диверсій і терактів, а також розвідкою/контррозвідкою. Ідеологи "Ісламської держави" називають його партизанським халіфатом, сподіваючись, що навіть після повного знищення ІГ як територіального утворення сам проект продовжить своє існування у вигляді підпільних осередків до появи сприятливій соціально-політичної ситуації в регіоні. Ще одним координатором Амніята був застрелений пару років тому при проведенні спецоперації в Тбілісі чеченець Ахмед Чатаев ("Однорукий"). Спецслужби Туреччини і США приписують йому організацію вибуху в аеропорту імені Ататюрка (Стамбул), який забрав у 2016 році життя 43 осіб.

Сам Тохосашвілі досі теж вважався мертвим. За офіційною версією, він загинув під бомбардуванням разом з дружиною і дітьми під час втечі з сирійської Ракки в момент, коли рахунок почав складатися не на користь бойовиків. Скориставшись чутками про свою смерть, Тохосашвілі спочатку перебрався до Туреччини, а в 2018 році за підробленими документами – до України. Увесь цей час він не переставав займатися своєю "професійною" діяльністю – координацією Амніята, що, зокрема, підтверджують і в Службі безпеки України. Операція по затриманню втікача іділівця за сприяння СБУ, МВС Грузії і ЦРУ пройшла 15 листопада неподалік від його приватного будинку в передмісті Києва. На сьогодні розглядається питання про його екстрадицію до Грузії і перевіряється інформація про причетність до скоєння злочинів на території нашої країни.

ІДІЛ в Україні: труднощі екстрадиції

До речі, покійний Чатаев, будучи активним учасником Другої чеченської війни на боці ЧРІ і представником в Західній Європі аміра кавказького Емірату Доку Умарова, включеного США до списку світових терористів, теж опинявся в руках українських правоохоронних органів. Взимку 2010 року Чатаєв був затриманий по лінії Інтерполу за запитом Москви співробітниками міліції Вінницької області. У його мобільному телефоні була знайдена інструкція щодо підривної справи і фотографії людей, померлих насильницькою смертю, що цілком передбачено викликало питання з боку правоохоронців. За затриманого заступився Європейський суд і різні правозахисні організації, включаючи Amnesty International, які наполягли на тому, що не можна видавати Чатаєва Росії. Втім, за версією британського видання Independent, лояльність МВС України була куплена за гроші. В кінцевому підсумку Чатаев був екстрадований в Грузію, де після недовгого перебування за ґратами вже через півтора року засвітився в іншій справі із захопленням заручників в ущелині Лопота. Не виключено, що Тохосашвілі теж вдасться уникнути жорсткого покарання з боку грузинських влади. Особливо з урахуванням того обсягу інформації і агентурних зв'язків, якими володіє затриманий.

З нашої сторони залишається сподіватися, що видача високопоставленого іділівця іншій країні у СБУ вийде набагато краще, ніж річна екстрадиція в Ізраїль засновника найбільшої в світі мережі онлайн-продажів наркотиків "Telegrass" Амоса Дов Сільвера, якого вдалося переправити на "землю обітовану" тільки з другої спроби. Вперше співробітники Служби безпеки просто "втратили" супроводжуваного в бориспільському аеропорту.

Вигідний бізнес на представниках ІДІЛ в Україні

Після того, як позиції ІД на Близькому Сході похитнулися, частина прихильників "Ісламської Держави" розсудливо вирішила бігти в спокійні країни, де можна було б спокійно осісти і не боятися переслідувань. Своєрідним хабом для цього стала Туреччина, звідки потік розділився. Хтось поїхав боротися за халіфат в інші більш комфортні для цього держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону; хтось під виглядом біженця спробував проникнути на територію ЄС, хтось просто повернутися додому, а для когось цією "тихою гаванню" стала Україна.

Ще в 2017 році журналісти Sky News (Великобританія) говорили про те, що в нашій країні переховується не менш 500 втікачів джихадистів з Іраку і Сирії (хоча за статистикою, кількість українців, які пішли воювати за терористів була чи не найменшою у Європі – всього близько 50 осіб). Головною причиною такого ажіотажу серед екс-бойовиків автори матеріалу називали високий рівень корупції, що дозволяє придбати фальшиві документи всього за пару тисяч доларів. Введення біометричних паспортів призвело до скорочення незаконних схем. Однак це не змогло повністю зупинити підпільний бізнес по продажу "чистих" паспортів, які видаються на чуже ім'я. Британці повідомляють принаймні про один достеменно відомий їм випадок, коли колишньому іділівцю вдалося придбати такий документ за суму, що не перевищує 5 тис. дол.

Однією підробкою паспортів прибуткові види заробітку грошей на конфлікт у Сирії не обмежуються. За словами безпосередніх учасників подій, в Києві існує певне коло осіб (в основному арабського походження), які займаються "витягуванням" із зони конфлікту людей, які потрапили в неприємності, які там найчастіше закінчуються стратою. Організація втечі з доставкою до Стамбула коштує близько 5-10 тис. дол.

ІДІЛ в Україні: три причини "залягти на дно" у нашій країні

Самі члени-втікачі ІД у нечисленних інтерв'ю називали такі плюси "залягання на дно" в Україні, як близька мова (більшість осіли в країні – російськомовні жителі пострадянського простору), толерантне ставлення до мусульман, а також впевненість, що Україна не піддає екстрадиції затриманих в такі країни з авторитарним режимом як Росія. Останнє твердження виявилося помилковим після того, як Генпрокуратура незважаючи на численні протести представників націоналістичних і правозахисних організацій видала РФ інгуша Тимура Тумгоєва – бійці батальйону АТО їм. Шейха Мансура, якого російські правоохоронці підозрювали в причетності до терористичних організацій. У ГПУ думку своїх московських колег підтвердили, сказавши, що участь Тумгоєва в ІД – факт, який навіть він сам ніколи не приховував. У той же час у рідному батальйоні озвучувалися підозри, що Тумгоєва або продали ФСБ за гроші, або провели таємний обмін на когось "потрібного".

До недавнього часу в уряді пов'язували появу новин про іділівців на території України з підступами Кремля, який намагається очорнити репутацію держави. Тим більше, що росіяни вже не раз висували претензії до асоціацій мусульман-біженців на кшталт "Азана", яка нібито надає безпосередню допомогу колишнім бойовикам, розшукуваним в Росії за вчинення злочинів терористичної спрямованості. Цього року Міністерство інформаційної політики навіть видало "Білу книгу" за авторством міністра Дмитра Золотухіна про найбільш поширені методи дезінформації російських спецслужб та ЗМІ щодо України, де доводилося, що подібні звинувачення – звичайний фейк. У СБУ так само заявляють, що "тримають руку на пульсі" і всі приїжджі бойовики з Сирії проходять сувору перевірку і складаються в спеціальних електронних базах обліку.

На жаль, події останніх місяців свідчать про те, що замовчування проблеми – явно не кращий спосіб її вирішення. Експерти відзначають, що на даний момент приводів для занепокоєння немає – створення терористичної загрози навряд чи в інтересах екс-бойовиків, які живуть в Україні нормальним життям. Однак ситуація може змінитися, якщо Київ почне заганяти екс-іділівців у кут.