Дострокові вибори в Азербайджані: страховка Алієва, боротьба кланів і вплив на Україну

Є кілька версій, чому політична еліта Азербайджану розпустила парламент і влаштувала вибори на 9 місяців раніше

У понеділок, 10 лютого, в Азербайджані підвели підсумки дострокових парламентських виборів. Перемогу здобула правляча партія "Новий Азербайджан", яка беззмінно знаходиться при владі з 1995 року. За офіційними даними, за президентську партію віддали голоси понад 90% населення республіки. "Новий Азербайджан" зможе зайняти більшість місць у парламенті (71 із 125 місць). Політичний розклад в Азербайджані не зміниться, оскільки за підсумками виборів 2015 року дана політична сила отримала 69 місць у парламенті. Чергові вибори Азербайджані повинні були відбудуться в листопаді 2020 року. Однак президент Азербайджану Ільхам Алієв розпустив парламент на прохання депутатів своєї ж партії. Вибори провели на дев'ять місяців раніше. Немає єдиної думки щодо причин, які спонукали політичну еліту Азербайджану піти на такий крок. Існує кілька версій.

Важливо відзначити, що події в політичному житті Азербайджану мають не останнє значення для України, оскільки южнокавказська республіка є нашим давнім торгово-економічних партнером. Азербайджан – це держава зі схожими проблемами з територіальною цілісністю, яка вважає Крим частиною України.

Кланова боротьба

Дострокові парламентські вибори стали кульмінацією кадрових перестановок Ільхама Алієва і поставили крапку в багаторічній внутрішньополітичній конкуренції в Азербайджані. Серйозний відбиток на політичну систему країни відклала боротьба різних кланів за вплив у сфері бізнесу і державних справ. Дисидент і політолог Аріф Юнусов вважає, що після смерті в 2003 році третього президента Азербайджану Гейдара Алієва, аж до кінця минулого року, в Азербайджані тривала боротьба за вплив всередині правлячої еліти. На перший погляд, режим партії "Новий Азербайджан" здавався непорушним. Тим не менш, Юнусов акцентує увагу на тому, що всі ці роки в Азербайджані відбувалося протистояння між колишніми соратниками Гейдара Алієва на чолі з екс-главою адміністрації президента Рамізом Мехтієвим, з одного боку, і його сином і наступником Ільхамом Алієвим, його дружиною Мехрібан (в дівоцтві Пашаєва), з іншого.

Мехтієв мав репутацію сірого кардинала, до порад якого прислухалися президенти Гейдар і Ільхам Алієви. Він представляв інтереси азербайджанських кланів з регіону Нахічевань (територіально оточений Вірменією) і так званих "єразів" – азербайджанців родом з вірменської столиці Єреван. Існує думка, що Мехтієв володів найбільшим неформальним авторитетом, ніж будь-який інший азербайджанський чиновник, і повністю координував внутрішньополітичні процеси в країні. Центральне місце у внутрішній політиці Азербайджану займає видобуток нафти і природного газу, де обертаються мільярди доларів. Єпархією Ільхама і Мехрібан Алієвих, яка з 2017 року обіймає посаду першого віце-президента, була зовнішня політика.

Через 15 років внутрішньополітичної конкуренції верх взяли алієвський і пашаєвський клани. Восени 2019 року Ільхам Алієв зробив кадрові перестановки в своїй команді. Мехтієв пішов у відставку з поста глави адміністрації президента, а Алі Гасанов і Гаджібал Абуталибов – з посад віце-прем'єрів. У відставку пішов прем'єр-міністр Новруз Мамедов. Влітку минулого року Алієв провів перестановки в силових відомствах. Серед кандидатів у депутати від партії "Новий Азербайджан" були молоді політики не старше 35 років, у яких немає зв'язків з представниками старої гвардії часів Гейдара Алієва.

Реформи Алієва

"Видавлювання" представників єразського і нахичеванського клану з політичної системи Азербайджану проходило під гаслами про необхідність проведення реформ і надання молоді можливості керувати країною. Про перетворення Азербайджану Ільхам Алієв міркував на Всесвітньому економічному форумі в Давосі цього року. На думку азербайджанського політолога Заура Мамедова, для реформування країни потрібні технократи, а старі парламентарі були не готові до змін. В жовтні 2019 року Алієв на нараді з соціально-економічних питань поставив завдання провести реформу державного управління з упором на залучення молоді в держструктури. Нова команда повинна зайнятися економічними реформами і поглибити розвиток нафтогазового сектора Азербайджану.

Аналітик Акпер Гасанов вважає успішними перетворення Алієва в 2018-2019 роках. Були спрощені процедури реєстрації прав на нерухомість, кредитування, захисту інтересів акціонерів з невеликою часткою капіталу, у сфері гарантії виконання контрактів. Президент підняв мінімальну зарплату, прийняв рішення збільшити пенсії на 21%. На думку аналітика Юсифа Гулієва, кадрові перестановки і реформи розраховані на те, щоб знизити градус невдоволення частини суспільства засиллям кланів в держструктурах, корупцією, які гальмують розвиток приватної ініціативи, появою нових робочих місць. Вплив опозиційних партій фактично зведений до нуля. На цих парламентських виборах 1314 кандидатів від 20 партій тільки 10 представників 8-ми опозиційних партій отримають депутатські мандати. Азербайджанська опозиція оголосила вибори недійсними, стверджуючи, що мали місце фальсифікації.

В Азербайджані порівняно сприятлива економічна ситуація. У 2019 році ВВП країни збільшився на 2,2% за рахунок зростання виробництв в нафтовій галузі. Безробіття низьке та становить 5%. Країна зайняла 29-е місце в рейтингу держав, що домоглися зниження рівня бідності (до 5%), 9-е місце серед країн з найменшим зовнішнім боргом (17,5% від ВВП). Національні валютні резерви становлять майже 50 млрд дол. Тим не менш, Гулієв вважає, що в азербайджанському суспільстві так і не сформувався середній клас. Більше мільйона громадян їздять на заробітки за кордон. У третьому кварталі 2018 року трудові мігранти перевели близько 260 млрд доларів з Росії в Азербайджан.

Алієв зробив "козлами відпущення" представників старої еліти і відправив їх на спочинок, зберігши всі важелі управління країною в своїх руках. Його прикладу, мабуть, послідував і президент РФ Володимир Путін, який на початку року оголосив про важливість перетворень, піддав критиці керівників регіональних і центральних органів влади під час щорічного звернення до Ради Федерації. Незабаром у відставку пішов уряд прем'єр-міністра Дмитра Медведєва, а його місце зайняв Михайло Мішустін.

Страхувальний варіант

Політолог Аріф Юнусов вважає, що Алієв може готувати передачу влади своїй дружині Мехрібан Алієвій і тому позбавився від чиновників, які були проти її сходження на політичний Олімп. На думку політоглядача Богдана Атанесяна, єразські та нахичеванські клани стримували зростання політичного впливу Мехрібан Алієвої. Вони сприймали її як чужинця, бо її родичі з клану Пашаєвих походили з Ірану. На північному заході Ірану проживає близько 8 мільйонів азербайджанців. Атанесян вважає, що вони намагалися оформити в 2009 році власну політичну силу. Серед представників клану Пашаєвих досить діячів науки і культури. Вони контролюють сфери бізнесу, включаючи будівництво, банківську справу, сферу послуг.

Юнусов вважає, що в Алієва можуть бути серйозні проблеми зі здоров'ям, і якщо він стане недієздатним, то Мехрібан Алієва зможе виконувати обов'язки глави держави до передачі влади синові Гейдару Алієву, якого назвали на честь діда. У мережі мусується маса пліток і чуток щодо стану здоров'я азербайджанського президента, аж до того, що у нього виявили пухлину простати. Алієв став рідше з'являтися на публіці, виглядає занадто блідим.

Його син відслужив в армії, що можна сприймати як поступову соціалізацію в хлопця в політичній системі Азербайджану. Військові – одна з опор режиму Алієва. Схожим способом владу передав Ільхаму Алієву колишній президент Гейдар Алієв, який помер в кінці 2003 року від серцевої недостатності в американській лікарні. Напередодні він закликав свій народ голосувати за свого сина.

Зовнішньополітичні наслідки

На думку політолога-міжнародника Георгія Кухалейшвілі, можлива передача влади в Азербайджані не позначиться на зовнішній політиці країни. Експерт вважає, що з часів правління Гейдара Алієва держава займає позицію рівновіддалену від всіх центрів сили і достатньо ефективно дотримується балансу у відносинах з США, Євросоюзом, Туреччиною, Ізраїлем, Іраном. Росія, Китай і країни Центральної Азії, які входять в Шанхайську організацію співпраці, визнали результати виборів в Азербайджані. США і ЄС хоч і висловили критичне ставлення до прозорості парламентських виборів, але режим Алієва їх влаштовує, оскільки він в стані підтримувати суспільно-політичну стабільність у республіці, яка вигідна бізнесу. В азербайджанську економіку інвестовано понад 30 млрд дол., з яких частка американських компаній становить понад 40%.

Азербайджан є фактором енергетичної безпеки Європи, зниження газової залежності від Росії. У листопаді 2019 року Ільхам Алієв і президент Туреччини Реджеп Ердоган запустили Трансанатолійський газопровід, який дозволить доставляти природний газ з каспійських родовищ в Євросоюз через територію Грузії, Туреччини і Болгарії в обхід РФ. Росія не має сильного тиску на Азербайджан, який не вступає в ОДКБ і Євразійський економічний союз. Ця країна купує російські озброєння, і там є інтереси західних компаній в нафтогазовому секторі. Баку не довіряє Москві, оскільки вона гарантує безпеку його військово-політичного супротивника - Вірменії, яка на початку 90-х надала військову допомогу вірменським сепаратистам регіону Нагірний Карабах, що у радянський період перебував у складі Азербайджанської РСР. Вірменія бере участь в ОДКБ і Євразійському економічному союзі.

Кухалейшвілі сумнівається, що Азербайджан змінить свою позицію щодо українського питання. Держава купує як військову, так і цивільну продукцію українського машинобудування. В Україні працює азербайджанська державна нафтогазова компанія SOCAR, яка володіє мережею автозаправних станцій. Баку і Київ дотримуються загального пріоритету у протидії сепаратизму. Азербайджан не буде підтримувати політику Росії в Україні до тих пір, поки відкритим залишається карабахське питання.