100 днів Зеленського: чим відзначився шостий президент України

Незважаючи на те, що уряд і парламент почнуть повноцінну роботу тільки з вересня, а Зеленський тільки восени отримає достатньо важелів, щоб ефективно управляти країною, певні підсумки можна підвести вже на фініші його "стоденки".

100 днів президента Зеленського: зміцнення перемоги на внутрішньополітичному фронті

Отримавши небувалу для України підтримку в 73% голосів виборців, шостий президент передбачувано вирішив зміцнити перемогу, "взявши" ще й парламент. І йому це вдалося: команда Зеленського з партії "Слуга народу" на дострокових парламентських виборах встановила ще один політичний рекорд – монобільшість (понад 250 місць) у Верховній Раді нового скликання.

"Зеленському вдалося домогтися розпуску парламенту і перемоги на дострокових виборах ВР своєї політичної сили. Також в позитив йде відносно мирна передача влади, відсутність соціально-економічних криз або інших потрясінь, які часто у нас бували при зміні влади, – заявив виданню "Коментарі" політолог Руслан Бортник. – Крім того, Зеленському вдалося зберегти надію в суспільстві. Розчарування новим президентом не настав".

Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков вважає, що у плюс спрацювали й адміністративні тури за Зеленського по країні, під час яких він влаштовував рознесення чиновникам. І хоч ефективність подібного дійства сумнівна, але це краще, ніж нічого, впевнений Кочетков.

Поки не ясно, чим обернеться небувала монополізація влади представниками однієї політсили. Важелі для реальних змін в країні у Зеленського і Ко є. Інша справа – як вони розпорядяться представленими можливостями.

100 днів президента Зеленського: економічні "пряники"

Три перші місяці президентства Зеленського випали на літо, коли немає особливих газових проблем, а продукти дешевшають (принаймні, овочі і фрукти). І в цьому сенсі йому в якійсь мірі пощастило. Втім, слово "пощастило" у випадку з шостим президентом можна вживати практично за всіма параметрами. У той же час, зрозуміло, що одним везінням пояснити те, що відбувається з ним навряд чи можливо.

Ми бачимо різке зміцнення гривні, яке експерти частково пов'язують все з тими ж сезонними чинниками, частково – з іграми Мінфіну і НБУ на ринку облігацій внутрішньої держпозики.

Ми бачимо спроби збити зростання тарифів – і на газ, і на електроенергію. Йдуть розмови про відстрочку штрафів на "євробляхи".

Міжнародні кредитори висловлюють новій владі підтримку. Анонсоване відкриття ринку землі, законопроект про конфіскацію незаконного нажитих доходів, наведення порядку на митниці (де повз скарбниці йдуть мільярди), можлива легалізація ігрового бізнесу, деолігархізація.

Загалом, поки можна говорити швидше про економічні "пряники" (по відношенню до звичайних громадян), ніж батіг.

При цьому, не варто забувати, що економіка – прерогатива уряду, а не президента. І наявні на даний момент тенденції відбуваються зовсім не за "покликом Зеленського".

"На мою думку, суто в економіці президент нічого не зробив. Та й у нього таких повноважень немає. Головне почнеться після формування уряду. Тоді стане зрозуміло, якою буде економічна політика нової влади, і яку роль в її формуванні буде грати президент", – зазначив виданню "Коментарі" голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

100 днів президента Зеленського: складне кадрове питання

З чим у Зеленського та його команди проблеми – так це з кадрами. Ті призначення, які він зміг провести, викликали чимало запитань. Особливо, Андрій Богдан на посаді голови Адміністрації президента. Він потрапляв під закон про люстрацію, і перейменуванням АП в Офіс президента навряд чи можна це вирішити. До того ж, проти Богдана (як "людини Коломойського") різко виступив офіційний Вашингтон. Що не завадило Зеленському (треба думати, в силу певних домовленостей з тими, хто "вклався" в нього на виборах) підтримати цю незручну кандидатуру. Точно не додало Богдану балів повідомлення, що День Незалежності України він провів на весіллі "смотрящого" за Мін'юстом Андрія Довбенка в Сен-Тропе (південь Франції).

Фінансовий експерт Сергій Фурса називає те, що "друга людина в країні віддає перевагу весіллю свого товариша офіційному заходу з приводу Дня Незалежності країни, яка зараз продовжує війну за свою незалежність" показовим. "Це ставлення. Це цінності. Це вибір", – зазначає Фурса.

Є питання і щодо призначення Владислава Бухарєва (володаря медалі Федеральної служби безпеки РФ "За боевое содружество") керівником Служби зовнішньої розвідки, а також роздача посад представникам Студії Квартал-95: Іван Баканов (Керівник Студії Квартал-95) став першим заступником голови СБУ, Сергій Шефір (директор "Студії Квартал-95") – першим помічником президента, Сергій Трофимов (виконавчий продюсер "Студії Квартал-95") — першим заступником голови ОП, Кирило Тимошенко і Юрій Костюк – заступниками керівника ОП.

Дивним виглядало призначення і стрімке звільнення дипломата Романа Безсмертного у політичну підгрупу Тристоронньої контактної групи переговірників по Донбасу в Мінську.

Кадрові рішення щодо голів ОДА і РДА також викликають багато питань. Замість обіцяних конкурсів часто відбуваються просто призначення. "Все знову вирішується в тіні. Призначення, торги, посади, регіони. Терки, обіцянки, обмани, знову обіцянки. Ніяких реальних публічних обговорень", – резюмує аналітик Михайло Подоляк, на думку якого публіці запропоновані абстрактні соціальні ліфти, при цьому базовий стиль прийняття рішень не змінився.

Політтехнолог Олександр Кочетков серед кадрових "проколів" Зеленського називає невдачі зі звільненням Юрія Луценка з посади генпрокурора, Віталія Кличка – з посади голови КМДА. "Сюди ж можна віднести і явно "повислу" Уляну Супрун (в. о. міністра охорони здоров'я, яку критикує, але поки не може зняти Зеленський – прим. ред.), і невиразні відносини з нинішнім Кабміном", – вважає Кочетков.

Раніше експерти неодноразово відзначали, що "кадрова лава запасних" у команди Зеленського, незважаючи на велику кількість членів команди, вкрай мала в професійному сенсі. Тим цікавіше буде незабаром дізнатися, кого ж делегує партія влади в новий уряд.

100 днів президента Зеленського: боротьба з корупцією

Журналіст американського аналітичного журналу The National Interest Ілай Кауль однією з причин перемоги Зеленського назвав надію виборця, що новий президент вирішить проблеми України з корупцією, неефективністю і владою олігархії в економічних і політичних справах країни.

На цьому терені поки особливих досягнень немає. Політолог Руслан Бортник серед соціальних негативів 100 днів президентства Зеленського називає відсутність обіцяних посадок, а саме – результатів боротьби з корупцією.

Багато критиків пригадують Зеленському фразу його передвиборної кампанії: "Прийде весна, будемо саджати". Але вже майже осінь, а корупціонерів так ніхто і не "садить". З одного боку, це можна аргументувати тим, що НАБУ і САП були сформовані за старої влади, що ГПУ все ще керує людина Порошенка, що судова реформа толком не була проведена, що наявні справи часто розсипаються в судах (як через недостатню доказову базу, так і через банальний підкуп представників суддівського корпусу). Але народу не особливо цікаві причини, які заважають подолати корупцію. Про ці причини ми чули багато разів – при різній владі. Всі чекають результатів, а не пояснень, чому цих результатів не виходить досягти.

Заступник голови Офісу президента, відповідальний за правові питання, Руслан Рябошапка вже анонсував масштабні кадрові зміни в антикорупційних структурах і судах, а також в середовищі "ревізорів", що займаються набором і звільненням суддів (Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя).

100 днів президента Зеленського: послаблення позицій на зовнішній арені

Швидке міжнародне визнання нового президента України, здавалося б, дозволяло сподіватися на серйозні зовнішньополітичні успіхи: посилення тиску на РФ з метою врегулювання конфлікту на Донбасі (з Кримом все далеко не так просто), збільшення міжнародної допомоги Україні (ну або хоча б захід серйозних інвесторів), залучення нашої країни в закордонні проекти. Але на ділі все вийшло з точністю навпаки: транші "зависли" (до формування нового уряду), особливих проривів на зовнішній арені немає, а Захід все голосніше говорить про необхідність знімати з Росії санкції і припиняти її міжнародну ізоляцію.

"Меркель, Макрон, Трамп системно підіграють Кремлю. Росіяни цим щосили користуються, повернувшись в ПАРЄ і намагаючись перетворити G7 в G8, ввівши в клуб РФ, яку звідти після анексії Криму. Змагатися з такими важкоатлетами недосвідченому Зеленському і українському МЗС, який перебуває в напівнепритомному стані, вкрай важко. На мій погляд, малоймовірно, що ми зможемо тримати санкції та ізоляцію Росії далі", – заявила нещодавно заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.

Поїздки Зеленського в Брюссель, Францію, Німеччину, Канаду і Туреччину мало що дали Україні. Канада нас традиційно підтримала (у тому числі грошима, виділивши на демократичні реформи в Україні 25 млн дол.), європейці і турки традиційно залишилися при своїй думці.

100 днів президента Зеленського: конфлікт на Донбасі

У своїй інавгураційній промові 20 травня шостий президент України, говорячи про ситуацію на Донбасі, заявив: "Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати". З того часу він доклав чимало зусиль, намагаючись врегулювати конфлікт на Сході. Було укладено нову угоду про перемир'я (яке традиційно порушується), відбулося розведення сил і засобів в районі Станиці Луганської, що повинно було відбутися ще в 2016 році, відбулися кадрові зміни в командуванні операцією Об'єднаних сил та групі мінських переговірників з української сторони. Відбувся ряд переговорів з членами "нормандського формату", в тому числі з президентом РФ Володимиром Путіним (в телефонному режимі).

Звучали різні заяви (в тому числі про якусь нову "дорожню карту по Донбасу"), заклики в стилі "припинити стріляти". Зазначалося, що "ніяка угода про деескалацію на Донбасі не може бути укладено ціною Криму і громадян України, які змушені залишатися в окупованому Криму".

Але, по суті, поки що мало змінилося. Обстріли на Донбасі тривають. Ватажки "ДНР" і "ЛНР" говорять про реінтеграцію з Росією. Москва схиляє Київ до прямих переговорів з підконтрольними їй Донецьком і Луганськом.

Спроби Зеленського задобрити Москву (він намагається менше згадувати РФ як окупанта, що особливо показово було все в тій же промові у День Незалежності України), його надії вирішити конфлікт "по-доброму" вкрай небезпечні, вважають експерти. Кремль розуміє лише силу, а "миротворчість" сприймає як слабкість. "Зеленський за власним бажанням заходить в пастку. Він просто не розуміє, з ким має справу. У цьому протистоянні він виглядає, як миша, яка довірилася коту. І цей кіт пограє, а потім покарає", – впевнений Роман Безсмертний.

На думку політтехнолога Олександра Кочеткова українського плану "Донбасу" немає. "Антиукраїнський, розроблений у Кремлі і передбачає "особливий статус" та інші міни уповільненої дії, є, а нашого немає, – вважає аналітик. – Наївні надії на припинення вогню і розведення військ – це втягування в гру з кремлівськими. І чим вона закінчиться – незрозуміло".

100 днів президента Зеленського: біда невиразної стратегії

Відсутність чіткої стратегії практично по всьому спектру питань – мабуть, головний мінус президента Володимира Зеленського та його соратників. До останнього тягнуть з кадровими рішеннями (кандидатури майбутнього прем'єра і міністрів, яких нібито повинні представити 29 серпня, все ще не відомі), багато заяв йдуть врозріз з раніше сказаним.

Військовий журналіст і письменник Олександр Карпюк (Серж Марко) зібрав цілу добірку таких заяв, включаючи пов'язані з ситуацією на Донбасі, боротьбою з корупцією, тарифами, тощо.

"До експертних негативів можна віднести і те, що Зеленський так і не зміг трансформувати, організувати свою команду. Побудувати архітектуру нової влади. Багато рішень приймаються хаотично, кількома групами впливу. Потім вони конкурують між собою, – зазначає політолог Руслан Бортник. – Така какофонія сигналів, що надходять від команди Зе, в якійсь мірі вводить суспільство в стан відчуження, визначеної прострації. Ми бачимо відсутність ефективної, побудованої влади. Відсутність обіцяного аудиту країни. Відсутність чіткої програми дій практично за всіма напрямками".

Політолог Володимир Цибулько вважає, що ми стали свідками "100 днів обману від Зеленського".

"Дурити можна довго і багато, але весь народ дурити вічно неможливо. Навіть сто днів, – говорить Цибулько. – Стратегічна безпорадність команди проявляється в перші 30 днів. Достатньо порівняти перші 30 днів на посаді президента Порошенко і Зеленського. Скарги на нібито саботаж є нічим іншим, як демонстрацією своєї безпорадності. Втрата суб'єктності на міжнародній арені, спроба зникнути з перших сторінок світової преси не гарантують милості від Путіна, а на інше ці дії і не розраховані. Ну і повний туман щодо інвестиційного клімату, судової реформи, ринку землі, умов ведення бізнесу, інформпростору. Сто днів Зеленського лише ще більше заплутали ситуацію, а втрачений час вже починає працювати проти самого президента".

Читайте Comments.ua в Google News