Голови Адміністрації президента України: помічники, «рішали» і «сірі кардинали»

Адміністрація президента: історія створення та три назви

Адміністрація президента України була створена Указом першого президента Леоніда Кравчука від 13 грудня 1991 року. Основними завданнями є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності глави держави.

Знаходяться адміністратори президента у будівлі на вул. Банкова, 11. Тому синонімом "президентської раті" є слово "Банкова".

Адміністрація президента не завжди носила таку назву. Третій президент України Віктор Ющенко 24 січня 2005 року, на другий день після інавгурації, реорганізував Адміністрацію президента у Секретаріат президента (СП).

Четвертий глава держави, Віктор Янукович повернув назву Адміністрація президента. Це сталося 25 лютого 2010 року.

Ну а шостий президент, Володимир Зеленський, 20 червня 2019 року створив Офіс президента України шляхом реорганізації АП.

Глава Адміністрації президента: хронологія правління

За Леоніда Кравчука першим (і єдиним) керівником АП (секретарем Адміністрації президента) був Микола Хоменко (13 грудня 1991 року – 15 липня 1994 року).

У липні 1994 року новообраний голова держави Леонід Кучма змінив назву "керівник Адміністрації президента" на "глава Адміністрації президента України". Першим таким главою АП став Дмитро Табачник, який обіймав посаду з 21 липня 1994 року по 10 грудня 1996 року.

При Кучмі на чолі АП перебували:

- Євген Кушнарьов (20 грудня 1996 р. – 23 листопада 1998 р.);
— Микола Білоблоцький (25 листопада 1998 р. – 22 листопада 1999 р.);
— Володимир Литвин (22 листопада 1999 р. – червень 2002 р.);
— Віктор Медведчук (12 червня 2002 р. – 21 січня 2005 р.).

Секретаріатом президента України, який діяв при президентстві Віктора Ющенка з січня 2005 року по лютий 2010 року, керували:

- Олександр Зінченко (24 січня 2005 р. – 6 вересня 2005 р.);
— Іван Васюник (в. о., всього один день – з 6 по 7 вересня 2005 р.);
— Олег Рибачук (7 вересня 2005 р. – 15 вересня 2006 р.);
— Віктор Балога (15 вересня 2006 р. – 19 травня 2009 р.);
— Віра Ульянченко (19 травня 2009 р. – 24 лютого 2010 р.).

Віктор Янукович обмежився двома головами АП: з 25 лютого 2010 року по 17 січня 2014 року "апаратив" Сергій Льовочкін, а трохи більше місяця, на який припали драматичні події
Євромайдану, АП очолював Андрій Клюєв (з 24 січня по 26 лютого 2014 року).

У "міжчасся", коли в. о. президента був спікер парламенту Олександр Турчинов, тимчасово виконуючими обов'язки глави АП були Олег Рафальський (з 26 лютого по 5 березня 2014 року) і Сергій Пашинський (з 5 березня по 10 червня 2014 року).

За Петра Порошенка біля керма АП побували дві людини: Борис Ложкін (10 червня 2014 р. – 29 серпня 2016 р.) та Ігор Райнін (29 серпня 2016 р. – 19 травня 2019 р.).

Прийшов до влади навесні поточного року, Володимир Зеленський зробив главою АП юриста Андрія Богдана. У цьому статусі Богдан, який підлягав люстрації, пробув з 21 травня по 25 червня. А потім АП перейменували в Офіс президента, який очолив все той же Богдан.

Глава Адміністрації президента: "на кінчику пера"

Аналітик і політичний експерт Олександр Кочетков, який працював в Адміністрації президента при Леоніді Кучмі, запевняє, що всі міркування щодо впливовості глави АП, СП або ОП (що він не перша, але й не друга людина в державі) – частково легенди.

"Насправді, будь-який глава Адміністрації президента, або керівник Секретаріату президента, як було при Ющенко, глава Офісу президента, як у нас зараз, висить на кінчику пера глави держави. У будь-який момент президент може відправити його у відставку – і в політичне небуття, – зазначив Кочетков виданню "Коментарі". – Глави АП надувають щоки, множать на нуль" міністрів (іноді навіть прем'єр-міністрів), але значимість їх величі – дута. При цьому практично всі глави АП в тій чи іншій мірі виношували ідею самим стати президентом, щоб сповзти з того кінчика пера, на якому висять".

За словами експерта, впливовість цих чиновників дещо перебільшена. В основному, все базується на тому, що президент або не в курсі своєї роботи, або не хоче нею займатися.

"І тоді глава АП бере на себе значну частину плинності – політичних інтриг (взаємодія з парламентом, війна з Кабміном і т. д.). Але в якийсь момент ця впливовість раптово розсипається. І далеке не всі екс-глави АП потім стають настільки ж помітними політичними лідерами", – запевняє експерт.

Втім, фігури, які не особливо яскраво проявили себе на посади адміністраторів президента, але потім сяяли на політичному небосхилі, все ж були. Ті ж Євген Кушнарьов (до приходу на пост глави АП – мер Харкова, після – губернатор Харківської області, активний супротивник "Помаранчевої революції", один з основних політиків у Партії регіонів період з 2005 по 2007 рр) або Володимир Литвин, який тривалий час очолював парламент. А Микола Бєлобоцький після відходу з посту глави АП довгі роки (з 1999 по 2005 рр.) був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Росії.

Глава Адміністрації президента: значущі фігури

"Значущих, помітних глав АП (СП) в історії України було не так багато, – запевняє Олександр Кочетков. – Першим був Дмитро Табачник, який працював при Кучмі (беззмінного главу АП у Кравчука – Хоменко – зараз, напевно, ніхто і не згадає) з липня 1994 року по грудень 1996-го. Навіть жарт ходив, що Кучма працює президентом в Адміністрації Табачника. Мова про те, що новий президент приблизно півроку вчиться бути президентом. І йому надзвичайно необхідна у цей час допомога адміністратора. Людини, на якого можна перекласти щоденні питання. Так що приблизно до року значущість глави АП велика".

За словами Кочеткова, Табачник був надзвичайно впливовим, на чому й погорів.

"Відома історія, як один з міністрів домовився з Кучмою про підписання якогось указу. Табачник про це дізнався постфактум. Буквально наступного ж дня він викликав до себе цього міністра – і на його очах порвав вже підписаний президентом указ. Мовляв, будеш знати, як повз мене намагатися щось вирішити", – зазначає Кочетков.

Другим помітним главою АП, на думку експерта, був один із нинішніх лідерів "Опозиційної платформи – За життя" Віктор Медведчук.

"Це пов'язано з тим, що в кінці другого президентського терміну Леонід Кучма відвертого втомився, – пояснює Кочетков. – Його стали обтяжувати президентські обов'язки, він багато що перекидав на Медведчука. І той із задоволенням займався політичними інтригами, оберігаючи президента від набридливої політичний боротьби. Якось він навіть намагався не пустити Януковича (тоді прем'єра) до президента. За чутками, Янукович тоді пригрозив Медведчуку мордобоєм. Але до цього не дійшло. Медведчук був системним політичним менеджером-інтриганом. Він вибудовував комбінації, в результаті яких президент опинявся в ситуації, коли не міг прийняти іншого рішення, крім вигідного Медведчуку".

До речі, саме Медведчука пов'язують із впровадженням в підконтрольні владі ЗМІ "темників". Його також називають одним із ініціаторів та розробників політреформи переходу України до парламентсько-президентської форми правління.

Ще одним впливовим гравцем був глава Секретаріату президента (за Ющенка) Віктор Балога.

"До нього СП керували Зінченко і Рибачук. Але саме Балога став людиною, яка реально звільнила Ющенко від усієї адміністративної роботи, якою третій президент просто не хотів займатися. Йому набагато ближче були бджоли і міркування про велич нації, – продовжує аналітик Олександр Кочетков. – У Балоги навіть перебували печатка глави держави і факсиміле Ющенко. Він розпоряджався цими атрибутами влади абсолютно вільно. Якось, під час однієї із закарпатських п'янок, Балога, потрясаючи ними, заявив щось на кшталт: "Не він президент, а я – президент! Можу хоч зараз на чомусь печатку поставити!". З моєї точки зору, Ющенко не був справжнім президентом – швидше, непорозумінням на цій посаді".

При правлінні Януковича чималий вплив мав глава Адміністрації президента Сергій Льовочкін. На президентських виборах 2010 року він був одним із керівників передвиборного штабу Віктора Януковича.

"Льовочкін був своєрідним сторожем, стояв біля входу в "царські палати". Всім, хто хотів побачитися із Януковичем, треба було пояснити Льовочкіну причину візиту, – зазначає Кочетков. – Він також знав усі фінансові питання глави держави. Але завжди намагався триматися в тіні, поводився обережно, щоб не дратувати Януковича. А ось із соратниками-регіоналами у нього постійно були конфлікти. З тим же Шурфичем дійшло до мордобою..."

Президент Порошенко, на думку аналітика все вирішував сам, а глава його адміністрації грав підкреслено допоміжну роль. Глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, наприклад, зазначав, що при Ігорі Райніному АП перетворилася в центр по реалізації особистих доручень Порошенко.

Глава Адміністрації президента: явище Богдана

Юрист Андрій Богдан, якого називають особистим адвокатом олігарха Ігоря Коломойського і ледь не "смотрящим" за президентом Володимиром Зеленським – фігура більш ніж неоднозначна. Враховуючи його роботу урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики в уряді Миколи Азарова (2010-2014), Богдан підлягав люстрації. Однак 21 травня 2019 року, незважаючи на серйозний опір (у тому числі з боку Заходу – Рудольф Джуліані, адвокат президента США Дональда Трампа, скасував візит у Київ через "ворогів Дональда Трампа і США" в оточенні Зеленського; пізніше він назвав "супернебезпечним" олігарха Коломойського і виступив з критикою кадрових рішень Зеленського, зокрема, по Богдану), саме Богдан став главою АП Зеленського. Практично відразу після цього на сайті Електронних петицій до президента була зареєстрована петиція з вимогою відставки Богдана з посади голови АП як людини, що підпадає під дію Закону України "Про очищення влади".

Зеленський підписав указ про відставку Богдана з посади голови АП. І призначив його главою Офісу президента – структури, що являє собою, по суті, ту ж АП.

Між тим, список претензій до Богдана зростає:

1. Журналісти програми "Наші гроші" Дениса Бігуса запевняють, що Богдан причетний до офшорів, які займалися кредитними аферами на сотні мільйонів гривень.
2. Обурення громадськості викликала новина, що в День Незалежності України керівник Офісу президента веселився на весілля знайомих у Сен-Тропе. Зеленському довелося реагувати: "Я йому подзвонив і сказав, що він не правий у цій ситуації, що він не міг, як важлива людина у владі, він не повинен був бути на весіллі в Сен-Тропе".
3. Під час урочистого засідання Верховної Ради дев'ятого скликання, 29 серпня, Богдана сфотографували із задоволеною, як у Чеширського кота, посмішкою, коли він цокався у ложі почесних гостей (ззаду з кам'яними обличчями – колишні президенти України) склянкою з безбарвною рідиною з головою Конституційного суду Наталією Шапталою. При цьому саме в цей день вперше відзначався День пам'яті захисників України. І таке "святкування" Богданом початку роботи парламенту багато людей вважають недоречними.

Надмірне нашіптування, перебір з опікою, якими виділяється Богдан по відношенню до Зеленського, стали вже притчею во язицех. Настільки, що колишні колеги нового президента під час концерту студії "Квартал 95" в Одесі в одному з номерів представили пісню, присвячену президенту Зеленському та Богдану.

Зеленський на питання про те, що Богдан часто шепоче йому на вухо, відповів так: "Він не може іноді, як мовиться, вгамуватися. Я йому кажу: що ти постійно виставляєш в Instagram? Що ти за людина? Що ти в Facebook? Куди ти поліз до журналістів? Чого ти з ними лаєшся? Він повинен заспокоїтися. Впливати на мене? Він знає, що це дуже, дуже складно. Але він розбирається в цьому, у нього в політиці більший досвід. Це правда, що іноді він дає дуже креативні думки, це так і є".

Політолог Кирило Молчанов вважає, що Богдан через півроку-рік піде у відставку після низки скандалів, які він так уміло провокує.

З цим згоден і економічний експерт Андрій Головачов, який зазначає: "Богдан Зеленському потрібен тільки на перші 6-8 місяців, протягом яких президент буде знайомитися з правилами гри, формувати свої кадри. Поки він не знайде заміну Богдану"

Голова громадської організації Центр UA, колишній глава СП за Віктора Ющенка, екс-віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук називає Андрія Богдана "явищем" серед глав адміністрації (офісів) президента. За його словами, свого часу ні Табачник, ні Балога "не могли так в буквальному сенсі заткнути президента і щось прокоментувати". На думку Рибачука, те, як це демонструє Богдан, виглядає дивно. Так само як те, що Зеленський, принаймні поки, йому потурає.

"Функція Богдана, як і кожного хорошого керівника президентського офісу – максимально брати на себе весь негатив, брати удар. Робить він це насправді чи тільки грає – мені важко зрозуміти", – зізнався Рибачук, не виключаючи, що майбутнє Богдана "це звільнення з підвищенням".

Аналітик Олександр Кочетков вважає, що нинішній глава Офісу президента Андрій Богдан виконує функції Табачника при "ранньому Кучмі". "Шостий президент України, як і другий, поки не дуже в курсі державних справ. Ось його і звільняє від "рутини" довірена особа – Богдан. До нього вже є чимало претензій. Не здивуюся, якщо він закінчить, як і Табачник, який занадто багато на себе брав. Накопичилося – і його прибрали. Те ж саме, швидше за все, відбудеться з нинішнім керівником ОП. Накопичиться критична маса різних сигналів. Причому накопичиться швидше, ніж у випадку з Табачником. Адже Зеленський активно читає Інтернет, якого під час Кучми фактично не було. І в якийсь момент якась соломинка зламає спину верблюдові – і у нас буде новий глава президентського офісу", – говорить експерт.

Читайте Comments.ua в Google News