Президентські паралелі: Петро Порошенко і Дональд Трамп

Спільного у 45-го президента США і 5-го президента України набагато більше, ніж це могло б здатися на перший погляд. Петро Порошенко і Дональд Трамп – вихідці з благополучних сімей і прийшли в політику вони з бізнесу. Обидва – доларові мільярдери і донині очолюють великі бізнес-імперії і обидва балансували на межі імпічменту і намагалися побудувати Стіну. Тим не менш, результати президентства обох докорінно різняться.

Порошенко vs Трамп: особливості сімейного бізнесу

Батька українського президента, Олексія Івановича Порошенка, за мірками СРСР бідною людиною назвати було важко. На межі 1970-х і 80-х років він очолював Бендерський дослідний експериментально-ремонтний завод у Молдові, їздив за кермом мрії більшості жителів Радянського Союзу – "директорській" "Волзі". Напередодні "перебудови" Порошенко-старший став начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту "Молдсельхозмонтаж". Звинувачення в розкраданні на рідному підприємстві двох котушок емальованого кабелю і 64 літрів нелегального спирту в гаражі, а також подальше за цим виключення з Комуністичної партії і тюремний строк з конфіскацією повинні були поставити хрест на кар'єрі батька майбутнього президента, але тут дуже доречно приспіла "перебудова" та розпад Радянського Союзу. До кінця 80-х судимість було погашено, а старі зв'язки допомогли бізнесу підприємливого сина Петра, який організував під час навчання у Київському державному університеті фірму по розробці програмного забезпечення для комп'ютерів. Ще одним позитивним фактором для розвитку стало вдале одруження Порошенка-молодшого на Марині Переведенцевій – дочці заступника міністра охорони здоров'я УРСР. На початку 90-х Петро вже виступає як засновник консалтингового кооперативу з виходом на великі підприємства, попутно займаючись імпортом какао-бобів в Україну, що, власне, і визначає один з основних напрямів його майбутньої діяльності.

Якщо свій шлях наверх Петру Порошенку довелося починати з молдавського містечка Бендери, то Дональду Трампу в цьому сенсі пощастило набагато більше. Він народився в одному із найстаріших мікрорайонів Нью-Йорка – Джамейку, – яскравий представник прошарку, який без перебільшень називають "золотою молоддю". Бабуся і дідусь Дональда – Фредерік і Елізабет Трамп, що перебралися в США в 1906 році. Німецькі іммігранти, зрозумівши, на чому в Новому світі можна підзаробити, зайнялися девелоперською діяльністю (за альтернативною версією письменниці Гвенди Блер – успішний бізнес сімейства Трамп починався з мережі борделів і ресторанів на північному заході Британської Колумбії). Коли Фредерік помер від пандемії іспанського грипу 1918 року, ношу сімейного бізнесу взяла на себе його дружина. Вона заснувала разом з 18-річним сином Фредом компанію з нехитрою назвою E. Trump & Son. "Великої депресії" в Америці підприємство не пережило, однак Трампи так просто здаватися не стали і після невеликої перерви продовжили забудовувати райони Нью-Йорка – Квінс і Бруклін. Причому досить успішно: до початку 1960-х років вони стають впливовими власниками кількох великих квартирних комплексів у "Великому яблуці". До кінця десятиліття "девелоперську естафету" приймає син Фреда, Дональд, який закінчив до того часу Уортонську школу бізнесу Пенсильванський університети і вирішив все ж відмовитися від кар'єри кіноактора. Цікаво, що зараз він позиціонує себе як людина, що збила мільярдний статок без участі рідні, згадуючи хіба що про "невеликі підйомні" у розмірі 1 млн. дол.

В молодості майбутній президент США був небайдужий до спорту – в університеті він був капітаном бейсбольної команди, що трохи ріднить його з Порошенком – кандидатом у майстри спорту з дзюдо. А ось проблем, хоча б віддалено схожих на епізод з котушками емальованого кабелю, у сімейства Трампів не було. Не так давно газета The New York Times звинувачувала Дональда в тому, що він допомагав своєму батькові отримувати необґрунтовані податкові відрахування і взагалі не гребував участю в сумнівних схемах, що межують з шахрайством, але за закінченням терміну давності кримінальне переслідування нікому з фігурантів журналістського розслідування вже не загрожувало.

Порошенко vs Трамп: перші кроки в політиці

Наростивши до кінця 90-х років солідні фінансові активи під загальною вивіскою ЗАТ "Укрпромінвест" Петро Порошенко, як до того часу вже стало прийнято в середовищі великих українських бізнесменів, балотується в Раду. Спочатку від СДПУ(о) під головуванням Віктора Медведчука (членство в лавах соціал-демократів сам Порошенко згодом заперечував), а потім і в якості одного з засновників "Партії регіонів", лояльної тодішньому президентові Леоніду Кучмі. Перехід в опозиційний табір Віктора Ющенка приносить гарні політичні дивіденди – Порошенко стає членом РНБО, потім головою ради Нацбанку і, нарешті, отримує портфель міністра закордонних справ. До цього часу його стан перевалює за 1 млрд. дол. В уряді Януковича для соратника і кума Ющенка теж знаходиться місце. Протягом 2012 року він обіймає посаду міністра економічного розвитку і торгівлі, поки в черговий, четвертий, раз не обирається у ВРУ. Грудень 2013-го Порошенко зустрічає верхи на тракторі, активно допомагаючи протестуючим на Майдані "їжею, водою і дровами", а через півроку на позачергових виборах президента стає практично безальтернативним кандидатом на пост глави держави. 

До подій осені 2013 року Петра Порошенка було складно назвати медійної персоною (участь у хресній ході в якості диякона УПЦ Московського патріархату не в рахунок), чого не скажеш про Трампа, фільмографії якого міг би позаздрити не один голлівудський актор ("Один вдома-2", "Принц із Беверлі-Хіллз", "Няня", т/с "Кандидат" і т. д.), вже не кажучи про  права на конкурс "Міс Всесвіт", що йому належали. Зате обидва бізнесмени – власники благодійних фондів імені себе.

Перші кроки у велику політику Трамп намагався зробити ще в 1987 році, коли записався до лав Республіканської партії (членством у ній він не обмежився, і час від часу заявляв про свою належність то до Незалежної партії, то до Демократичної), а також сплатив програмний матеріал у трьох найбільших американських газетах, де докладно описав своє бачення зовнішньої політики США. Зокрема, Трамп висунув пропозицію згорнути державну військову допомогу для країн, які самі можуть себе захистити. Через майже три десятки років це дасть привід звинуватити його, як кандидата в президенти США, в роботі на Кремль, так як більша частина фінансування йшла тоді як раз на стримування агресії з боку СРСР. Однак наприкінці 80-х на політичні погляди великого нью-йоркського девелопера і власника казино мало хто звернув увагу, та й самому Трампу пару років тому вже стало не до державних турбот – аж до 1997 року він рятував свій бізнес від банкрутства і погашав борги. Про політику Трамп згадує на стику нового тисячоліття, коли закидає "пробну кулю" на президентських виборах 2000 року та з 7% підтримкою виборців залишає гонку, а потім час від часу натякає на можливе повторення спроби стати главою Білого дому, що багато ЗМІ спочатку сприймали як спробу банального самопіару. Поки, нарешті, в 2016 році ці натяки не стали реальністю.

Порошенко vs Трамп: труднощі президентства

Одним з найбільш амбітних проектів Трампа було будівництво стіни на кордоні з Мексикою. Про її необхідності він заявляв ще до початку передвиборчої гонки, марно відзначаючи при цьому, що оплачувати будівництво буде мексиканський уряд. У 2019 році він навіть оголосив у країні надзвичайний стан, щоб домогтися виділення коштів на зведення захисту від нелегальних мігрантів. Втім, побудувати з тих пір вдалося небагато: всього близько 55 кілометрів прикордонних металевих огорож були замінені на бетонні (будувати стіну почали ще в 1994 році, Трамп лише обіцяв поставити крапку в цьому питанні). Остаточного бачення проекту за 4 роки до цих пір немає. Спочатку обіцяний 12-метровий паркан довжиною 3145 км було "скорочено" вдвічі. Крім того, його остаточний вигляд досі так і не був затверджений. Якщо врахувати, що загальний кошторис повинен буде скласти від 15 до 40 млрд. доларів, а світ стоїть на порозі великої кризи, свою передвиборну обіцянку Трампу виконати не вдасться навіть у разі переобрання на другий термін.

Петро Порошенко почав будувати свою стіну задовго до того, як це стало "мейнстрімом", але теж не особливо в цьому досяг успіху. Проект з кричущою назвою "Європейський вал", який почали зводити з початку російської агресії, вже витративши на нього понад мільярд гривень при загальному бюджеті в 4 млрд, за заявами прикордонної служби готовий лише на третину (близько 340 км). Три роки тому фактами можливих розкрадань на будівництві цікавилося НАБУ, але викрити кого-небудь у корупції так і не змогло. Здача фортифікаційних споруд, що складаються з сітчастих огороджень висотою в 1,5 людських зрости і протитранспортних ровів, була призначена на 2021 рік, однак з урахуванням нинішньої ситуації може бути перенесена на невизначений термін.

Ще однією спільною рисою правління обох президентів можна назвати надання привілеїв родичам або друзям. Правда, якщо у випадку з Трампом мова йде лише про працевлаштування головним радником свого зятя Джареда Кушнера і спробу просунути кандидатуру дочки, Іванки Трамп, на пост голови Всесвітнього банку, то Порошенко на порядок "переплюнув" свого заокеанського колегу. Приміром, заснований в 2017 році Український культурний фонд, з самого початку очолюваний дружиною президента Мариною, займався роздачею культурних грантів за рахунок бюджетних коштів; для старшого сина президента, Олексія, знайшлося місце у Верховній Раді; не залишилися без роботи і два порошенковських куми – Юрій Стець та Юрій Луценко. Перший очолив свіжестворене Мінінформполітики, а другий зайняв посаду Генпрокурора, вперше в історії незалежної України обійшовшись при цьому без профільної освіти, для чого довелося трохи "зламати об коліно" закон про прокуратуру. "Кумівський" список буде неповним, якщо не згадати в ньому найближчих бізнес-партнерів Порошенка з "Укрпромінвесту" – Ігоря Кононенка (заступник голови фракції БПП) і Олега Свинарчука-Гладковського (1-й заступник секретаря РНБО).

Уникнути конфлікту інтересів, поєднуючи обов'язки бізнесмена і глави держави і Порошенку, і Трампу так само навряд чи вдалося. Виконати одну з головних обіцянок – розлучитися з компанією Roshen він зважився тільки на третій рік каденції, коли передав його в "сліпий" довірчий траст швейцарської компанії Rothschild Trust. А якщо вірити матеріалам "Панамського архіву" і взагалі жодного дня не втрачав контролю над своїми активами, керуючи ними через ланцюжок офшорних "прокладок" і непогано заощаджуючи на сплаті податків в українську казну. Безліч питань виникає і з приводу столичного заводу "Кузня на Рибальському", який був проданий Сергію Тігіпку тільки наприкінці президентства Порошенка, а до цього стабільно отримував державні замовлення на будівництво бронекатерів та інших видів озброєнь. Що стосується Трампа, то він з переведенням активів в довірчий траст особливо не тягнув, зробивши це ще до вступу на посаду. Втім, його компанія Trump Organization свою міжнародну діяльність не припинила, а навпаки, зайнялася активною торгівлею нерухомістю у не менш ніж 22 країнах світу, що врешті-решт призвело до подачі на адресу Трампа кількох судових позовів про можливе порушення ним статті Конституції США, яка забороняє одержання посадовою особою винагороди від іноземців.

Порошенко vs Трамп: підсумки правління

Паралелі між двома главами країн закінчуються, коли мова заходить про ефективність управління, яку наочно видно на рівні електоральної підтримки та шансів обратися на другий термін. У випадку з Порошенком ця можливість була безповоротно втрачена, коли 55% голосів виборців на виборах 2014 року через 5 років "зменшилися" трохи більше, ніж у 2 рази. Війна на Донбасі, падіння гривні, зниження ВВП, відсутність боротьби з корупцією і неухильне зростання вартості послуг ЖКГ на тлі збільшення в 2018 році офіційного доходу глави держави в 100 разів – все це українці своєму президентові не пробачили.

Підводити підсумки правління Трампа ще зарано, але згідно з лютневим соціологічним дослідженням Gallup, 45-й президент США незважаючи на всю свою неоднозначну зовнішню політику, мав непогані шанси залишитися у Білому домі ще на один термін. Після провалу спроби імпічменту рейтинг чинного президента досяг рекордних 49%. При цьому економічну політику Трампа схвалювало 63% населення. Зрозуміло, що це не тільки його заслуга – до недавніх пір США переживали найтривалішу в своїй історії фазу підйому, що почався ще з часів каденції Барака Обами. Сам Трамп записує на свій особистий рахунок податкову реформу, зниження безробіття та захист американського виробника на міжнародному ринку. І хоча скептики вважають, що більшість цих інновацій нічим хорошим не закінчиться, просту людину, яка відчула "покращення" вже сьогодні, макроекономічні показники не особливо хвилюють. Це могло б стати вирішальним фактором на майбутніх виборах якби не пандемія коронавіруса, друга хвиля якої може ще більше підриває американську економіку і поховати під собою надії Дональда Трампа на переобрання.