Президентська доля: від довічного ув'язнення до самогубств

Поки п'ятий президент Петро Порошенко як фігурант 12-ти кримінальних проваджень ігнорує запрошення на допити в Генпрокуратуру, а заочно засуджений до 13 років позбавлення волі Віктор Янукович чекає на апеляцію, "Коментарі" вирішили з'ясувати, наскільки ефективно діє правосуддя щодо колишніх глав держав в інших країнах.

Вища міра покарання для президента

Навесні 2016 року в Каїрі до смерті були засуджені 12 лідерів панісламістської організації "Брати-мусульмани" і 5-й президент Єгипту Мухаммед Мурсі. Всі вони виявилися фігурантами низки кримінальних справ. У тому числі придушенні масових акцій протесту у 2012 році, коли загинуло не менше 6-ти і постраждало близько 650 прихильників опозиції, які вимагали негайної відставки Мурсі і звинувачували його в “зраді ідеалів революції" і узурпації влади. Крім того, колишньому главі держави, який правив Єгиптом, до слова, не більше року, і його соратникам інкримінувалася співпраця з палестинським рухом "ХАМАС", державна зрада і шпигунство на користь Катару. Під тиском міжнародного співтовариства екзекуція екс-президента була замінена довічним ув'язненням, однак від смерті це його все одно не врятувало. 67-річний Мурса помер від серцевого нападу прямо в залі суду під час чергового слухання у справі про шпигунство в червні минулого року.

З часів страти іракського лідера Саддама Хусейна, повішеного в кінці 2006 року за звинуваченням у геноциді і масовому вбивстві в роки свого правління, це був перший випадок винесення смертного вироку екс-главі держави законним урядом. В 2017-му також заочно до вищої міри покарання було засуджено президент Ємену Абд Раббо Мансура Хаді. Його та ще шістьох високопоставлених чиновників, включаючи посла Ємену в США, звинуватили у державній зраді і "сприянні країні-агресору" в особі Саудівської Аравії бунтівникам з шиїтського руху "Ансар Алла", що захопили столицю країни — Сану.

В середині грудня минулого року 76-річному екс-президенту Пакистану Первезі Мушаррафі був винесений смертний вирок у кримінальній справі, порушеній ще у 2013-му. Колишню першу особу держави було звинувачено в державній зраді, а саме – "припиненні дії конституції та введенні в країні режиму надзвичайного стану з метою продовження терміну перебування при владі".

Бунтівний генерал Мушарраф, що прийшов на початку нульових до влади в результаті державного перевороту, по закінченню терміну повноважень зіткнувся з питанням легітимності свого переобрання і вирішив витончено обійти його з допомогою введення НС. Для "проштовхування" указу довелося заарештувати сімох членів Верховного суду. Пакистанці ініціативи глави держави не оцінили і відповіли масовими акціями протесту. Позначилося це й на позиції західних країн, включаючи США, які відмовили президенту у своїй підтримці. Через  півроку, влітку 2008-го, під час проходження процедури імпічменту він залишив президентський пост за власним бажанням і емігрував до Великобританії, де непогано влаштувався. У всякому випадку, запит про видачу його на батьківщину у справі про вбивство екс-прем'єра Беназір Бхутто влада "Туманного Альбіону" залишила без відповіді.

П'ятьма роками пізніше тріумфальне повернення до Пакистану для прийняття участі у парламентських виборах обернулося для Мушаррафа арештом і довічною забороною брати участь у політичному житті держави. У 2016-му, після виключення зі списку невиїзних, екс-президент відправився на лікування в ОАЕ, де і перебуває досі — смертельний вирок був винесений заочно. Сам він називає звинувачення безпідставними і розраховує на оскарження суворого вердикту. Позитивне рішення по справі Мушаррафа може створити прецедент, що особливо важливо для Пакистану, де влада часто опинялася в руках військових.

Небезпечна професія – "голова Республіки Корея"

Не відстають від близькосхідних представників правосуддя їхні колеги з Корейського півострова. В кінці березня 2017 року за рішенням суду Сеула була заарештована Пак Кин Хе, яка займала парою тижнів раніше пост президента республіки Корея. Затриманню передувала процедура імпічменту, приводом для якої послужив скандал з витоком секретних документів.

У розпорядженні журналістів виявився планшет, який належав близькій подрузі Пак і главі кількох благодійних фондів — Чхве (Цой) Сун Силь. Гаджет був буквально напханий даними, що стосуються національної безпеки, що цілком передбачено викликало хвилю обурення як в уряді, так і серед звичайних громадян — рейтинг Пак впав з 33% до 5%. Виявилося, що Чхве, офіційно не мала ніякого відношення до політики, довгий час  впливала на рішення глави держави, а також використовувала дружбу з президентом в цілях особистого збагачення, отримуючи від великих компаній (Samsung, Hyundai, SK Group, Lotte Group) гроші під вивіскою пожертвувань на розвиток спорту і пропаганду корейської масової культури. За даними прокуратури, таким чином їй вдалося зібрати на рахунках не менше 70 мільйонів доларів. При цьому Пак не тільки була в курсі, що відбувається, але і нерідко приймала у справах безпосередню участь

Чхве була засуджена до 20 років позбавлення волі, а з втратою юридичного імунітету прийшла черга і її високопоставленої подруги. За звинуваченнями у хабарництві, перевищенні посадових повноважень, розтраті і втручанні в парламентські вибори Пак Кин Хе отримала 25 років в'язниці (на свободі буде у віці 91 року) та штраф у розмірі 17,8 млн. дол. В цей же час у сусідній КНДР, відносини з якою за час правління Пак помітно погіршилися (аж до розмов про нанесення превентивних ударів), екс-президента ще й заочно засудили до смерті, звинувативши в організації замаху на північнокорейського лідера Кім Чен Ина.

Пак Кин Хе стала третім в історії Південної Кореї лідером держави, визнаним винним у корупції. Буквально через кілька місяців за такими ж звинуваченнями 15 років ув'язнення отримав попередник Пак — президент Лі Мен Бак, який перебував біля "керма" з 2008 по 2013 роки, а родоначальниками цієї південнокорейської "традиції" стали ще 1996 році відразу двоє екс-глав республіки — Чон Ду Хван і Ро Де У, які були звинувачені в корупції та держзраді з метою захоплення влади.

Чон був засуджений до смертної кари, однак згодом він був амністований на умови виплати державі 370 млн. дол, накопичених за 8 років його правління в якості хабарів з великих підприємств. Ці гроші його сім'я виплачує частинами досі. Побратиму Чона по нещастю пощастило трохи більше — Ро отримав 22 роки в'язниці, але провів за ґратами всього пару років і був помилуваний. Список засуджених за звинуваченням у хабарництві південнокорейських лідерів був би більшим, якби у 2009 році екс-президент Но Му Хен не покінчив життя самогубством, стрибнувши з обриву.

"Плідний" 2019 рік

Минулий 2019 рік був дуже багатий на арешти колишніх глав держав по всьому світу. Гучний скандал за участю бразильської будівельної компанії Odebrecht, що витратила за останні десятиліття близько півмільярда доларів на підкуп високопоставлених чиновників Латинської Америки, торкнувся майже всіх країн континенту. У "хабарний пул" увійшла Аргентина, Колумбія, Домініканська Республіка, Еквадор, Гватемала, Мексика, Панама, Перу, Венесуела. У березні під час спроби затримання поліцією у зв'язку з цією справою наклав на себе руки пострілом у шию екс-президент Перу Алан Гарсія. Він залишив передсмертну записку, в якій написав, що ні в чому не винен. До цього Гарсія безуспішно просив політичного притулку в Уругваї. Його наступник на посаді лідера Перу, 80-річний Пабло Кучинського, за зв'язки з Odebrecht минулої весни був засуджений Верховним судом до 3 попереднього року тюремного ув'язнення. Ще один екс-президент Перу Алехандро Толедо був заарештований у США в липні за запитом про екстрадицію. За версії перуанських правоохоронців, у свою бутність президентом він і його оточення отримав від все тієї ж бразильської компанії хабар у розмірі 20 млн. дол. в обмін на право будівництва великої автомагістралі.

Влітку компанія глав латиноамериканських держав поповнилася за рахунок екс-президентів Бразилії Мічела Темера і Луїса Інасіу Лула да Сілва. Найближчі 17 років Сілва проведе за гратами за звинуваченням у корупції та відмиванні грошей. Провину його колеги, Темера, ще належить довести. Останній підозрюється у отриманні хабарів за надання держконтрактів по зведенню третього енергоблоку на бразильській АЕС, перешкоджанні правосуддю і створення злочинного співтовариства.

В цей же час на іншій півкулі свого вироку чекав екс-президент Судану Омар аль-Башир, що правив країною з 1989 року і зміщений з посади в результаті весняного військового перевороту. Крім двох років ув'язнення за незаконне зберігання іноземної валюти, отримання грошей з-за кордону і відмивання незаконних доходів, аль-Башира чекає суд за антиурядовою змовою 30-річної давності, завдяки якій він прийшов до влади, а також слухання у справі про жорстоке придушення недавніх акцій протесту. В їх ході загинуло кілька десятків демонстрантів.

У близькому зарубіжжі теж не обійшлося без арештів. В кінці червня в черговий третій раз був затриманий екс-президент Вірменії Роберт Кочарян, який виконував обов'язки глави держави з 1998 по 2008 роки. Головний пункт звинувачення стосується введення армійських підрозділів в Єреван у 2008-му для придушення масових заворушень, організованих опозицією після президентських виборів. В ході заворушень загинуло 8 протестувальників і 2 представників поліції. Сам Кочарян заявляє, що без введення надзвичайного стану навести порядок було просто неможливо і називає це "політичною вендетою".

У справжній бойовик переріс арешт екс-президента Киргизької Республіки Алмазбека Атамбаєва в кінці минулого літа. Для цього силовикам знадобилося протягом двох діб брати штурмом резиденцію політика в околицях Бішкека і відбивати його у прихильників, яких виявилося не менше охоронців правопорядку. Причому настільки, що в перший день спецоперації захисникам Атамбаєва вдалося взяти в полон кількох поліцейських. У ході зіткнень із застосуванням автоматичної зброї постраждало 175 чоловік, один спецназівець загинув. Таки затриманому екс-президентові висунули звинувачення за 14 пунктами — від перевищення повноважень і незаконного збагачення до вбивства, захоплення заручників та організації масових заворушень. Заарештовано все майно політика, включаючи його особистий телеканал "Квітень". Захист називає це спробою звести рахунки з боку нинішнього уряду Киргизії, очолюваного колишнім близьким соратником Атамбаєва — Сооронбаем Жеенбековим.

Життя людини, що піднялася на самий верх "харчового ланцюжка", сповнене несподіванок. І сьогоднішній "головний по країні" легко може опинитися за ґратами з волі політичних опонентів, в силу корупційної діяльності або на догоду зовнішній політиці світових лідерів. Це може стосуватися не тільки країн "другого" і "третього" світу, але і таких держав, як, наприклад, Франція, де на наступну осінь заплановані слухання по справі екс-президента Ніколя Саркозі. Він звинувачується у хабарництві, корупції, тиску на суд і незаконному фінансування виборчої кампанії. Колишньому главі 5-ої Республіки загрожує не менше 10 років ув'язнення.