Болгарський глухий кут Кремля: що заважає газовій експансії Росії

ПАТ "Газпром" і фірми підрядники вже завершили будівництво двох гілок газопроводу по дну Чорного моря до Туреччини. Президент Туреччини Реджеп Ердоган оголосив, що трубопровід почне функціонувати з січня 2020 року. З грудня по січень проходитимуть пуско-налагоджувальні роботи і тестування "Турецького потоку". Даний трубопровід дозволить щорічно транспортувати понад тридцять мільярдів кубічних метрів газу. Однак, залишається недобудованою ділянка газопроводу в Болгарії.

Болгарія і Сербія приймають участь в проекті "Турецький потік" і через їхню територію повинен проходити Транс-балканський газопровід, який забезпечить вихід російського природного газу на газовий ринок Угорщини та інших країн-членів Євросоюзу.

Російський президент Володимир Путін звинуватив болгарський уряд у тому, що вони навмисно, під тиском із зовні, стримують прокладку газопроводу "Турецький потік" і якщо вони не бажають доводити до кінця будівельні роботи, то доведеться шукати інші маршрути поставок газу. Прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов заявив у відповідь на закиди Путіна, що затримка будівництва газопроводу пов'язана з проходженням обов'язкових процедур Євросоюзу, у Росії немає альтернативи Болгарії в плані доставки газу в Європу. За інформацією Борисова, будується п'ять кілометрів газопроводу на добу.

Будівництво "Турецького потоку" в Болгарії: привід для занепокоєння

На думку політолога-міжнародника Георгія Кухалейшвілі, російське керівництво занепокоєне тим, що Софія може вести подвійну гру та стримувати будівництво трубопроводу. Болгарія бере участь відразу в двох енергетичних проектах. Одночасно з Транс-балканським газопроводом триває будівництво трубопроводу Болгарія-Греція, який буде приєднаний до Трансанатолійского газопроводу.

Трансанатолійський газопровід потужністю шістнадцять мільярдів кубічних метрів газу на рік введений в експлуатацію у червні 2018 року і розрахований на транспортування природного газу з родовища "Шах Деніз" в Азербайджані в Європу. Газопровід проходить через землі Грузії і Туреччини.

Кухалейшвілі вважає, що Болгарія бере участь в обох проектах з економічних і політичних міркувань. По-перше, Борисов ставить за мету перетворити Болгарію в газовий хаб Євросоюзу. Завдяки участі у російському та європейському проекті, Софія зможе отримувати подвійну комерційну вигоду від транзиту блакитного палива з Росії та Азербайджану. По-друге, Бойко Борисов зацікавлений скоротити енергозалежність від Росії. Трансбалканський газопровід разом з поставками зрідженого природного газу зі США є альтернативою газу, що поставляється російською компанією "Газпром". Уряд Болгарії робить все, щоб не допустити використання Росією енергоносіїв в якості інструменту тиску.

Борисов і його консервативна партія ГЕРБ виступають за розширення Євросоюзом напрямків імпорту енергоносіїв. У цьому плані їх позиція збігається з думкою керівництва США, Польщі, країн Балтії. На думку аналітика Даніеля Урія, американці підтримують бажання болгар стати регіональним хабом у сфері поставок газу. В ході останньої зустрічі в листопаді, Бойко Борисов і американський президент Дональд Трамп домовилися про те, що Болгарія почне купувати ядерне паливо з Америки для потреб своєї енергетики. Також Болгарія купує американські винищувачі, дозволила кораблі військово-морського флоту США використовувати свої порти, продовжити переозброєння збройних сил стандартами Північноатлантичного альянсу.

Транс-балканський газопровід – це соломинка, за яку тримається правляча партія ГЕРБ, орієнтована на поглиблення європейської інтеграції Болгарії і зміцнення співробітництва з НАТО. У ході співробітництва із Заходом у сфері енергетики, Борисов підкріплює свої позиції в протистоянні з президентом Руменом Радевым, Болгарською соціалістичною партією, ультраправої політичної сили "Атака", які дотримуються євроскептицизму, негативно ставляться до членства Болгарії в альянсі і агітують за зближення з Росією. Російські спецслужби пустили коріння на болгарській землі і періодично у відносинах двох країн розпалюються шпигунські скандали. У листопаді болгарські правоохоронці затримали громадського активіста-русофіла Миколу Малінова за підозрою в шпигунстві на користь Москви.

Враховуючи обережну по відношенню до Росії позицію болгарського уряду, в Кремлі побоюються, що вони посприяють запуску поставок газу в Європу Азербайджану Транс-балканському газопроводу раніше, ніж російського блакитного палива по "Турецькому потоку". Трансбалканський газопровід забере у "Турецького потоку" половину експортних обсягів. Несприятливим фактором для росіян є збільшення європейцями закупівель скрапленого газу з Африки і Америки. Частка "Газпрому" на європейському ринку поступово знижується. Навіть Туреччина скоротила імпорт газу у російської фірми більш ніж на 30%. Турецький потік, який вилився в мільярди доларів, може не виправдати вкладених коштів. Тому Путін і заговорив про пошук альтернативних Болгарії маршрутів транзиту газу в Євросоюз, сподіваючись налякати Борисова і змусити прискоритися в плані будівництва газопроводу.

Однак, зміна розстановки сил на газовому ринку Європи не вигідно Україні. Зазначені вище газопроводи знизять значення ГТС України і "Північний потік-2", відберуть у нас "хліб" від транзиту російського блакитного палива.

Будівництво "Турецького потоку" в Болгарії: альтернативи Росії

До недавнього часу альтернативним маршрутом вважався проект трубопроводу Посейдон, потужністю вісім мільярдів кубічних метрів газу на рік, через Грецію, Албанію, по дну Іонічного моря з виходом на газовий ринок Італії. Росія і Туреччина досягли попередні домовленості про співпрацю в рамках "Турецького потоку" з Грецією наприкінці 2018 – початку 2019 років. Новий грецький прем'єр Кіріякос Мицотакіс допускав подібну перспективу.

Однак, всі карти Кремля сплутала ескалація напруженості в греко-турецьких відносинах і поява нових суперечок навколо морських кордонів. На недавньому саміті НАТО в Лондоні Мицотакіс висловив протест проти угоди з урядом Туреччини Лівії про делімітацію морських кордонів, закликав альянс посприяти. На думку грецького аналітика Спіроса Гуцаниса, згідно з угодою, турецька межа була проведена у протиріччі Конвенції міжнародного морського права, ігноруючи існування ексклюзивних економічних зон Греції і Кіпру в Середземному морі.

Його колега Деметріс Неллас вважає, що масла у вогонь підливає спонсорування Туреччиною сепаратистського утворення Турецька Республіка Північний Кіпр території визнаного міжнародним співтовариством Кіпру, проведення незаконних геолого-розвідувальної діяльності і бурильних робіт на нафтогазових родовищах на шельфі острова. Зараз невідповідний момент для того, щоб Ердоган і Мицотакіс домовлялися про співпрацю у сфері постачання газу. Тому, крім Болгарії в Росії немає інших маршрутів постачання природного газу в ЄС, щоб не говорив Путін.