Рубрики
МЕНЮ
Максим Иванов
Північна Македонія 27 березня офіційно стала 30-м членом НАТО. Це вже восьме розширення Північноатлантичного альянсу з моменту заснування організації в 1949 році. Міністр оборони Північної Македонії Радмила Шкерінська підкреслила, що членство в НАТО є безцінним подарунком для її держави. Що правда, то правда, шлях у лоно Альянсу для Північної Македонії був особливо тернистим, на відміну від інших країн Балканського півострова (Словенія, Хорватія, Албанія, Чорногорія), які стали членами організації в 2004-2017 рр. Євроатлантична інтеграція Північної Македонії є наочним прикладом того, що при певному збігу обставин членом НАТО може стати країна, яка не може похвалитися особливими успіхами в плані оборони та соціально-економічного розвитку. У той же час, восьме розширення НАТО може обернутися непередбачуваними геополітичними наслідками для регіону.
На відміну від інших республік колишньої Югославії, Північна Македонія (до 2019 р. Колишня Югославська Республіка Македонія (КЮРМ) порівняно безболісно здобула незалежність у вересні 1991 р. за підсумками референдуму. З перших років незалежності країна виявляла інтерес до інтеграції в євроатлантичні структури. У 1995 р. КЮРМ приєдналася до програми "Партнерство заради миру". З 1994 р. НАТО заснувала дану програму військового співпраці з постсоціалістичними країнами Центрально-Східної Європи, Балкан і колишнього СРСР для поширення своєї сфери впливу на схід поки Росія перебувала в стані кризи, а її вплив у регіоні було зведено до мінімуму. У 1999 р. Скоп'є стало учасником Плану дій щодо членства в НАТО.
Але процес затягнувся, вступ республіки не розглядався у 2004 р., коли з балканських країн в НАТО вступила Словенія. КЮРМ разом з Україною і Грузією відмовили у членстві в альянсі на Бухарестському саміті в 2008 р., незважаючи на те, що її витрати на оборону були понад 2% від ВВП, що відповідає стандартам НАТО. У розрахунок не взяли те, що Македонія направляла своїх військових для участі у військових операціях США і їх союзників в Іраку в 2003-08 рр. та Афганістані 2002-14 рр. На плечі керівництва молодої держави звалився цілий оберемок проблем. Євроатлантичну інтеграцію Македонії стримували неврегульовані спори з сусідами.
Вступ КЮРМ в НАТО з початку 90-х блокувала Греція. Грецький уряд вважав, що країні слід відмовитися від назви "Македонія", оскільки саме так називається прикордонна провінція на півночі Греції. На думку аналітика з питань безпеки Даніеля Дарлінга, Афіни довгий час побоювалися, що Скоп'є буде висловлювати претензії на цю територію, незважаючи на членство в НАТО. На сьогоднішній день, історико-географічна область Македонія поширюється на територію Північної Македонією і охоплює частину Греції і Болгарії. Дарлінг вважає, що грецька влада побоювалися втратити свою історичну спадщину. У перші роки після незалежності, Македонія хотіла використати Вергинську зірку на прапорі, яка також є символом сусідньої грецької провінції, і встановлювала пам'ятники царю Олександру Македонському. Греки ж вважають все, що пов'язано з особистістю Олександра Македонського своєю власністю. Хоча, до складу його держави входили території сучасної Греції, Македонії та ряду інших країн. Шлях до НАТО був відкритий після того, як в 2018 р. з Грецією була підписана угода на озері Преспа про перейменування республіки в Північну Македонію і врегулювання історичних суперечок.
Спори існують і у македонсько-болгарських відносинах, які багато в чому нагадують проблеми у відносинах України і Росії. Болгарія не вважає самодостатньою македонську мову і етнос. За інформацією аналітика Синисі Якова Марусича, болгарські власті відмовляються визнавати національною меншиною македонців, які проживають на території Болгарії, а македонську мову вважають діалектом болгарської. Як повідомляє Марусич, болгарська влада вимагала від македонських колег провести люстрацію чиновників, які займали посади в колишній Югославії, оскільки вважають їх відповідальними за дискримінацію болгар. Так уже повелося, що югослави прохолодно ставилися до болгар, вважали їх "фашистами" на побутовому рівні. Під час Другої Світової війни Болгарія була сателітом Нацистської Німеччини та Фашистської Італії. Софія вимагає від Скоп'є переписати підручники з історії та виключити з ужитку поняття "болгарсько-фашистський окупант", визнати болгарське походження "Внутрішньої македонської революційної організації", яка домагалася створення македонської держави в першій половині 20 століття. Відносини між країнами стали більш виваженими і передбачуваними після підписання в 2017 р. угоди про дружбу. Хоча, зазначені вище суперечки все ще затьмарюють двосторонні відносини. Болгарія вимагає від Македонії піти на поступки, інакше вона заблокує переговори про вступ у ЄС.
Побоювання на Заході викликав конфліктний потенціал у відносинах між слов'янами-македонцями і албанською меншиною, що проживає в районах з Косово. У 2001 р. там спалахнув збройний конфлікт. Місцеві албанські сепаратисти спробували вийти зі складу Македонії при підтримці бойовиків Армії визволення Косово. Збройні сили Македонії зуміли порівняно швидко придушити повстання. Україна поставила македонським військовим чотири військові вертольоти Мі-8, штурмовик Су-25 в якості військової допомоги. За запитом македонського уряду, НАТО провела операцію "Збирання врожаю" на території республіки і допомогла місцевим силовикам роззброєння албанських сепаратистів. Як відомо, в НАТО закрита дорога країнам, на території яких існують збройні конфлікти.
Вступ Північної Македонії в НАТО дійсно є сюрпризом. На поточний момент, країна відповідає далеко не всім критеріям членства. В самому протоколі про вступ в альянс прописано, що Північна Македонія з 2008 по 2018 рр. скоротила витрати на оборону до 0,98% від ВВП і потрібно збільшити цей показник до 2% до 2024 р., а також укріпити в країні влада закону, посилити боротьбу з корупцією та непотизмом, провести реформу судової системи, служб розвідки і безпеки, підвищити прозорість системи держуправління, ліквідувати непотрібну військову інфраструктуру, надлишки озброєнь. В якості основного бойового танка Північна Македонія досі використовує Т-72, на державному озброєнні 94 бронетранспортера радянського виробництва. Більша частина артилерії та систем протиповітряної оборони, представлені зразками виробництва СРСР і Югославії. Ця зброя не відповідає стандартам НАТО. Фактично, Північну Македонію взяли в НАТО авансом з розрахунку на те, що країна підтягне хвости.
Президент США Дональд Трамп вважає, що європейським союзникам по НАТО слід брати на себе більше відповідальності за забезпечення регіональної безпеки і в цьому контексті вступ Північній Македонії в НАТО з її 8-тисячною армією, застарілими озброєннями та низькими витратами на оборону може здатися не логічним. Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що США і інші країни-члени НАТО підтримали вступ Північній Македонії з політичних міркувань, для стримування впливу Росії на Балканському півострові. На думку експерта, в останні роки Кремль втручається у внутрішньополітичні процеси країн регіону і хоче перешкодити розширенню НАТО.
У 2016 р. Росія намагалася організувати державний переворот в Чорногорії за участю праворадикальної організації "Сербські вовки" Олександра Синджелича, привести до влади опозиційну силу "Демократичний фронт Чорногорії", яка виступає проти вступу в НАТО. Однак, чорногорські спецслужби зуміли завчасно розкрити змову. У 2017 р. країна вступила в НАТО. Союзники Росії є у вищих ешелонах влади в Боснії і Герцеговині. Один з членів президії Мілорад Додік блокує процес євроатлантичної інтеграції Боснії і Герцеговини, ставлячи під сумнів її державність. У лютому 2020 р. він заявив, що один із суб'єктів федерації, Республіка Сербська, де компактно проживають боснійські серби, почала підготовку до виходу зі складу Боснії і Герцеговини.
Кухалейшвілі вважає, що Росія намагалася перешкодити вступу Македонії до НАТО, оскільки вона розглядала її як потенційний маршрут для прокладки газопроводу "Турецький потік". У 2013 р. опрацьовувалася можливість будівництва через територію країни іншого проекту – газопроводу "Південний потік", який згодом заблокувала Болгарія. Москва підтримувала популістську партію "Єдина Македонія", яка влаштовувала акції протесту проти вступу в НАТО. У Кремлі поділяли позицію опозиційної партії "Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія за македонську національну єдність", яка виступала категорично проти перейменування країни, хоч і підтримує інтеграцію в ЄС і НАТО. США і керівництво ЄС і НАТО зацікавлені в скороченні залежності Європи від російського природного газу. Штати бачать в Росії конкурента на європейському ринку нафти та природного газу. Після 2015 р. американські компанії збільшили експорт нафти і зрідженого природного газу.
Вступ Македонії і Чорногорії в НАТО свідчить про слабкість позиції Росії на Балканах і створює прецедент для інтеграції Боснії і Герцеговини та Косово, де є сербська меншина, скептично налаштована по відношенню до даної організації. Адвокат не відкидає провокацій у даних країнах за участю Росії і її регіонального союзника Сербії. Вступ в НАТО може бути використаний боснійськими і косовськими сербами як привід для проведення референдумів про самовизначення. У Республіці Сербській (Боснія і Герцеговина) і північний районах Косово популярна ідея повернутися до складу Сербії. До 1999 р. Косово була частиною Сербії, а Боснія та Герцеговина була частиною Югославії до її розпаду в 1991 р.
Вступ Македонії в НАТО може зміцнити позиції правлячої коаліції "Соціал-демократичного союзу Македонії" і партій албанської і циганської меншин в протистоянні з правоцентристською "Внутрішньої македонської революційної організацією – демократична партія за македонську національну єдність". Шоком для македонських соціал-демократів стало блокування Францією вступу Північної Македонії в ЄС на засіданні Європейської ради в жовтні 2019 р. Вступ до ЄС і НАТО був ключовим пріоритетом програми "Соціал-демократичного союзу Македонії".
Прем'єр-міністр Зоран Заев пішов у відставку в січні 2020 р. і якби не пандемія коронавіруса, то в цьому році в країні повинні були відбудуться дострокові парламентські вибори. На поточний момент, політична боротьба відійшла на другий план і ключовим завданням нового прем'єр-міністра Північної Македонії Олівера Спасівського є локалізація поширення COVID-19. На сьогоднішній день заразилися майже 500 македонців, а померло 17. У соціал-демократів ще є шанси реабілітуватися в очах виборців. На відміну від правоцентристів вони виконали хоча б частину своїх обіцянок.
Новини партнерів
Новини