Сирійська авантюра Ердогана та її наслідки

За кілька днів військової операції "Сирійські демократичні сили" втратили 200-400 чоловік убитими, а турки захопили прикордонне місто Ра аль-Аїн. Турецькі військові планують просунутися на 32 км вглиб сирійської території і утворити зону безпеки протягом усього турецько-сирійського кордону. Турки обстрілюють позиції курдів з артилерії і з допомогою авіації. Нова військова операція Туреччини в Сирії може спричинити за собою неоднозначні наслідки для Близького Сходу і несе в собі ризики для міжнародної безпеки.

Військова операція в Сирії: інтереси Туреччини

Це вже третя за рахунком і наймасштабніша військова операція Туреччини у Сирії. Минулого року турки взяли під контроль населений курдами прикордонний район Афрін, а в 2016-2017 роках провели військову операцію у провінції Алеппо. Тоді цілі застосування військової сили були такими ж, як і зараз – протидія ІДІЛ і загонам курдів.

На думку Ердогана головне завдання нової операції полягає в тому, щоб розірвати коридори, які сирійські курди використовують для повідомлення з курдськими сепаратистами з терористичної організації "Робоча партія Курдистану". Курдські сепаратисти виступають за створення власної незалежної держави на територіях Туреччини, Сирії та Іраку. В цілому у цих країнах проживає 20-30 млн етнічних курдів. "Робоча партія Курдистану" систематично влаштовує теракти в турецьких населених пунктах. Близько 30 турецьких громадян загинули в результаті терактів курдських сепаратистів.

Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що Реджеп Ердоган бачить у сирійських курдах потенційну загрозу для територіальної цілісності Туреччини, якщо вони об'єднаються в єдиний фронт з "Робочою партією Курдистану". Поки вони задовольняються тим, що у них є. Вся територія Сирії на правому березі річки Євфрат знаходиться під управлінням самопроголошеної курдами автономії Рожава, більш відомої як Сирійський Курдистан. Там знаходяться основні нафтові родовища, сільгоспугіддя.

Керівництво Сирійського Курдистану вже давно веде переговори з режимом Башара Асада про те, щоб узаконити свою автономію. Однак, занепокоєння турецької влади викликає вогнева міць, якою володіють "Сирійські Демократичні Сили", які використовувалися в якості піхоти для розгрому ІДІЛ. Ісламська держава припинила своє існування як цілісне утворення.

Під рушницею "Сирійських Демократичних Сил" залишається 70-100 тис. курдів і арабів, яких навчали поводитися зі зброєю військові інструктори країн-членів НАТО. За час війни з ІДІЛ, США і ЄС закупили для курдів велику кількість стрілецької зброї, гранатометів, артилерійських установок в країнах колишнього соцтабору. На озброєнні "Сирійських Демократичних Сил" є танки і бронетехніка радянського виробництва.

На думку Кухалейшвілі, Ердоган у ході військової операції хоче створити пояс безпеки навколо кордонів Туреччини за рахунок анексії прикордонних районів Сирії, витіснити з даних територій етнічних курдів, як соціальну базу "Сирійських Демократичних Сил". З початку військової операції прикордонні землі залишили 60 тис. курдів. Ердоган намагається дезорганізувати та дезорієнтувати збройні формування курдів, яким не до снаги боротися з другої за своєю чисельністю армією у НАТО.

На захоплених сирійських землях турецький уряд планує розселити до двох мільйонів сирійських біженців. Туреччина переживає міграційну кризу. Зараз у таборах для біженців на турецькій території знаходиться 3,6 млн осіб. ЄС виділяє Туреччині мільярди євро на їх утримання. Потрібно враховувати і той факт, що маленька і переможна війна в Сирії як ніколи до речі для режиму Ердогана.

Після того, як економічна ситуація в Туреччині почала погіршуватися, ліра знецінилася на сорок відсотків, а заборгованість приватних фірм перевалила за чверть трильйона доларів, популярність турецького президента і його Партії справедливості і розвитку" почала знижуватися. Ставленики Ердогана програли місцеві вибори в Анкарі, Ізмірі, Стамбулі, а мерами цих мегаполісів стали представники кемалістської опозиції, противники помірного ісламізму і авторитарних тенденцій у політичному житті країни. Війна з курдами потрібна Ердогану для відволікання уваги турецького суспільства від внутрішніх проблем.

Військова операція Туреччини в Сирії: прорахунки Заходу

Не останню роль в ескалації нового збройного конфлікту на півночі Сирії зіграла пасивність Заходу, глибока криза, яку переживає НАТО. Односторонні військові дії наступального характеру турецької армії проти сирійських курдів– це той випадок, коли країна-член організації колективної безпеки відмовляється координувати свою політику з іншими учасниками.

Генсек НАТО Йенс Столтенберг виступив категорично проти дій турецької армії в Сирії, закликав Ердогана проявити стриманість. Дії Туреччині засудили уряди Великобританії, Франції, Німеччини. Євросоюз заморозив переговори про перспективи вступу Туреччини і планує розглянути можливість введення санкцій, аж до ембарго на постачання зброї у відповідь на військову операцію на півночі Сирії. Турецька армія в основному покладається на бронетехніку і стрілецьку зброю німецького виробництва.

Однак, якби не позиція президента США Дональда Трампа, то Ердоган не ризикнув би вводити війська на північ Сирії. За інформацією американського політичного оглядача Колбі Ітковітц, за кілька днів до початку військової операції, Трамп і Ердоган домовилися по телефону про те, що США не стануть на шляху турецької армії в Сирії. Перед початком настання, американські військові відійшли із зони ураження, залишивши курдів один на один з переважаючим противником. Вивід 2 тис. американських військових із Сирії, які перебувають там з 2015 року, є ідеєю фікс в Білому Домі. Американський президент упевнений, що немає доцільності у тривалому перебуванні збройних сил США в Сирії, в охороні кордону з Туреччиною.

Трамп вважає, що ІДІЛ повністю розгромлено, а займатися питаннями безпеки в Сирії повинна Туреччина та інші близькосхідні країни. Він прийняв рішення про виведення американських військ з Сирії в кінці минулого року. Американський президент виступає за скорочення військової присутності збройних сил за кордоном і скорочення витрат на міжнародні ініціативи.

Однак, більш підковані у сфері геополітики і міжнародних відносинах республіканці не поділяють точки зору Дональда Трампа. Колишній міністр оборони США Джеймс Меттіс вважає, що здача курдів турецької армії може стати передумовою для відродження впливу ІДІЛ в Сирії. Його думку поділяє конгресмен Ден Креншоу, який вважає, що військова операція Туреччини може спричинити за собою затяжну війну. За інформацією республіканця під обстріл турків потрапили американські військові (обійшлося без втрат), в'язниці, де утримувалися члени ІДІЛ. Курди тримали в ув'язненні дванадцять тисяч підозрюваних у зв'язках з ІДІЛ і тепер їх нема кому утримувати. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем переконаний, що Трамп зробив помилку, аналогічно тій, що допустив екс-президент Барак Обама, погодившись вивести американські війська з нестабільного Іраку в 2011 році, що стало передумовою для посилення впливу ІДІЛ. Грем вважає, ІДІЛ може влаштовувати теракти на території США і країн-членів ЄС.

Вісімнадцять тисяч залишилися терористів розсіялися по території Сирії та Іраку. Нещодавно ІДІЛ здійснила напад на військову базу в підконтрольному курдам місті Ракка. Навіть серед американських євангелістів, які у своїй масі підтримують Трампа, рішення про виведення військ з Сирії викликало сумніви, бо їх турбує доля сирійських християн, які опинилися в зоні ураження турецьких снарядів. На думку засновника Християнської мережі теле- і радіомовлення Пата Робертсона, зрадивши курдів, Трамп ризикує втратити довіру.

Військова операція Туреччини в Сирії: вигоди конкурентів Америки

Своїм непродуманим рішенням Трамп підриває позиції США на Близькому Сході. З часів Другої війни в Затоці, курди є однією з опор геополітичного впливу США на Близькому Сході. Вони виступили на боці США не тільки у війні проти ІДІЛ в Сирії, але і під час військової операції США в Іраку і повалення режиму Саддама Хусейна в 2003 році в Іраку. Фактор Курдського сепаратизму міг бути використаний США для корекції поведінки режиму Ердогана, який в останні роки вийшов з фарватеру зовнішньої політики США. Вакуум, який Штати залишають за собою в Сирії заповнять Росія й Іран. Вони виступають за скорочення впливу Америки на Близькому Сході.

Існують передумови перерозподілу впливу в Сирії між Росією, Іраном і Туреччиною, які беруть участь в альтернативному Женевським зустрічам переговорному процесі в Астані, метою якого є мирне врегулювання сирійського конфлікту. Президент РФ Володимир Путін закликав Реджепа Ердогана діяти в Сирії обережно не на шкоду територіальній цілісності країни. Однак, за даними курдського генерала Мазлума Кобани Абді, союзні Росії іранські війська почали атакувати позиції "Сирійських Демократичних Сил" в провінції Деїр-ез-Зор. Все це нагадує добре продуману в Москві, Тегерані, Дамаску військову кампанію проти сирійських курдів, які не підконтрольні режиму Асада.

Розрахунок на те, що курди капітулюють першими, погодяться скласти зброю і піти на мир з Дамаском на його умовах. Таким чином, Асад перемагає у громадянській війні в Сирії, а Росія й Іран не допускають приходу до влади політичних сил угодних США і Євросоюзу. Цього всього могло і не бути, якби Трамп добровільно не вийшов з гри і наполіг на наданні Сирійському Курдистану широкої автономії у складі Сирії і зберіг американські війська для стримування впливу Росії та Ірану. В якійсь мірі американський президент підіграв конкурентам США в боротьбі за вплив на Близькому Сході.