Атака на турецьких військових у Сирії: геополітичні наслідки конфлікту в Ідлібі

Пізно ввечері, 27 лютого колона турецьких військ піддалася авіаудару в Ідлібі. Загинули 33 турецьких військових. Близько 50 поранених.

До кінця неясно, хто стоїть за атакою. Одні джерела стверджують, що це справа рук сирійців, інші – росіян, яким турки попередньо передали інформацію про місця дислокації своїх військових щоб уникнути інцидентів. Росія заперечує свою відповідальність і стверджує, що атака на турецьку колону – це справа рук військ Асада.

Збройні сили Туреччини влаштували відповідну військову акцію: підняли авіацію, яку до цього не застосовували в Сирії, вдарили з усіх стволів і артилерії по 200 військових об'єктах сирійських військових. Загинули від 16 до понад 300 сирійських військових, за інформацією з різних джерел.

Радник президента Туреччини Месут Хакі пригрозив Росії військовими діями, пообіцяв розчленувати її зсередини за підтримки 25 млн мусульман, які там проживають. Підтримувані Туреччиною бойовики відбили у військ Асада місто Саракиб. Криза в Ідлібі може вийти за межі Сирії і загрожує серйозними геополітичними наслідками.

Криза у відносинах Росії і Туреччини

Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що події в Ідлібі це опосередкований збройний конфлікт Росії і Туреччини на території третьої країни, який перекреслює всі можливі аргументи щодо того, що між двома країнами можливий стратегічний альянс. Росія і Туреччина також знаходяться по різні боки окопів в Лівії, підтримуючи різні боки конфлікту. Розбіжності щодо Сирії виявилися сильнішими загальних енергетичних інтересів, включаючи постачання російського природного газу в Європу по газопроводу "Турецький потік", будівництво "Росатомом" атомної електростанції на території Туреччини, а також поставок російських протиракетних комплексів С-400 і непрості відносини з Заходом.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган, його російський колега Володимир Путін по-різному бачать майбутнє провінції Ідліб. Ердоган зацікавлений об'єднати прикордонну область з зоною безпеки на північному сході Сирії, яку раніше окупували турецькі військові і використовувати ці землі для розміщення сирійських біженців. Турки не бажають приходу військ Асада в Ідліб, оскільки це призведе до нових хвиль біженців в бік турецьких кордонів.

Ідліб є об'єктом політики пантюркізму і паносманизма Туреччини, яка полягає у зміцненні впливу республіки в регіонах, де проживають тюркомовні народи, або які раніше входили до складу Османської імперії. Сирійська провінція колись входила до складу османської вілайєта Алеппо. Там проживають туркоманы, опозиційно налаштовані до режиму Асада. Ердоган вирішив на тлі сирійського конфлікту взяти територію під свій контроль. Контроль над частиною території Сирії потрібен Туреччини для того, щоб надалі наполягати на наданні широкої автономії сирійським туркоманам в постконфліктного Сирії.

Спочатку Росія йшла на поступки Туреччини. На зустрічі в Астані (нинішній Нур-Султан) і Сочі в 2017-2018 роках Путін і Ердоган домовилися про розміщення турецьких військових в Ідлібі для роззброєння і роз'єднання загонів сирійської опозиції від радикальних ісламістів. Однак, турки озброїли до зубів супротивників Асада, передали їм військову техніку, підготували для опору сирійської армії. Президенти РФ і Туреччини неодноразово обговорювали проблему Ідліб, але ні до якого рішення прийти не змогли.

Росія знаходиться в Сирії під приводом боротьби з тероризмом і надає допомогу Асаду в збиранні сирійських земель, які контролювали опозиціонери. Тому, в Кремлі прийняли рішення видавити турецьких військових з Ідліб силовими методами, в надії на те, що Ердоган поступиться, щоб не псувати відносини з РФ в інших сферах. Однак, турецький президент виявився міцним горішком.

На думку Кухалейшвілі, поточна криза ще гірше, ніж похолодання у відносинах між Росією і Туреччиною в кінці 2015 року, коли турки збили російський бомбардувальник, який порушив повітряний простір країни. Тоді Росія ввела ембарго на постачання продукції з Туреччини і заборонила російським громадянам відвідувати турецькі курорти.

Зараз спостерігається дзеркальна ситуація, тільки кількість жертв значно більше. Турецькі власті можуть перекрити протоки Босфор і Дарданелли для військових кораблів Росії (до цього справа поки не дійшла, оскільки два російських фрегата перетнули протоки 28 лютого), заморозити поставки російського природного газу по Турецькому потоку, будівництво атомної електростанції, згорнути військово-технічне співробітництво.

Фактор НАТО

Георгій Кухалейшвілі вважає, що навіть якщо турецькі військові влаштують повномасштабний наступ на позиції військ Асада, Росія не ризикне відкрито втрутитися в конфлікт. Перш за все, через спільний газопровід "Турецький потік". Росію стримує членство Туреччини в НАТО. Після авіаудару по турецьким військовим в Ідлібі, міністр оборони Туреччини Хулусі Акар зв'язався з главою Пентагону Марком Есперо. Генсек НАТО Йенс Столтенберг закликав РФ і Туреччину припинити атаки на турецьких військових, а посол США в Північноатлантичному альянсі Кей Хатчисон не виключає можливості застосування ст. 5 статуту НАТО, про те, що в разі атаки на учасника, інші країни-члени повинні надати йому колективну допомогу в її відбитті. Інше питання, що не було акту зовнішньої агресії на території Туреччини.

Тим не менш, до війні з країною-членом НАТО Росія не готова. Без військової допомоги з боку Росії, друга за чисельністю в НАТО турецька півмільйонна армія, що володіє всіма видами сучасних озброєнь крім ядерної зброї, перетворить в попіл територію Сирії. До втручання РФ у збройний конфлікт у Сирії, сирійські військові чотири роки без особливих успіхів протистояли повстанцям різношерстої опозиції і бойовикам ІДІЛ. Противники Асада контролювали навіть передмістя Дамаска. Навряд чи конфронтація з турецькою армією по зубах сирійським військовим.

Ердоган намагається використовувати атаку на турецьких військових в Ідлібі як привід для втягування НАТО у збройний конфлікт у Сирії. Для цього він дав команду не перешкоджати сирійським біженцям добиратися в європейські країни. До кордонів Греції вже прибули 300 сирійців. До недавнього часу Туреччина дотримувалася домовленості з ЄС у сфері подолання міграційної кризи і утримувала на своїй території близько 4 млн біженців. Турки дають зрозуміти європейським країнам-членам НАТО, що якщо вони не допоможуть вибити війська Асада з Ідлібу, то десятки тисяч біженців вирушать до них. Турецька влада просить американців створити безполітну зону над територією Ідліб, щоб запобігти авіаударів у майбутньому.

Вигоди США і України

Американський аналітик Тому Роган вважає, що США можуть використовувати кризу в Ідлібі для налагодження відносин з Туреччиною. Недарма, американський посол в НАТО Кей Хатчисон підкреслила, що після авіаудару турки зрозуміють, що сою представляє Росія, і хто надійний партнер. З приходом до влади Ердогана, відносини Туреччини і США поступово погіршувалися. Ердоган всіляко намагається витіснити американські інтереси з Близького Сходу, перетворити Туреччину в регіонального лідера. Турки блокують використання американцями авіабази Інджирлік, закупили в Росії протиракетні комплекси, які не відповідають стандартам НАТО, заграють з ісламськими екстремістами.

Тому Роган вважає, що США повинні розмістити протиракетні комплекси "Петріот" на кордоні Туреччини та Сирії, надати турецьким військовим підтримку розвідданими в Ідлібі, переконати Євросоюз ввести жорсткі санкції проти Сирії, щоб знищити економіку режиму Асада.

США могли б піти ще далі і забезпечити турецьким сухопутним військам прикриття з повітря, щоб знищити сирійські війська поблизу Асада, змусити Росію та Іран дотримуватися червоних ліній і не порушувати безпеку американських військових та їхніх союзників на Близькому Сході. Існують всі підстави для гуманітарної інтервенції НАТО в Ідлібі, оскільки під бомбардуваннями повітряно-космічних військ РФ гинуть сотні мирних жителів.

Натомість, за таку послугу США можуть вимагати від Туреччини передати їм для дослідження раніше відвантажені Росією компоненти комплексів С-400, не заважати використовувати свої військові аеродроми у військових цілях і повернутися до союзницьких зобов'язань щодо НАТО. Інше питання, чи вистачить сил адміністрації Трампа піти на такий ризиковий крок напередодні президентських виборів. Американський президент виступає проти втягування в нові збройні конфлікти, і скоротив військову присутність в Сирії, вважаючи, що загрози з боку ІДІЛ більше немає.

Конфлікт Туреччини і Росії вигідний Україні. Українська влада вже висловила підтримку Туреччини. Фактично, українські військові на Донбасі і турецькі військові в Ідлібі знаходяться у схожій ситуації і піддаються систематичним обстрілам з боку російських військ та їх союзників. Україні вигідно, щоб країни-члени НАТО та Туреччина ввели нові санкції проти Росії.