Гренландський казус Трампа та його наслідки

Дональд Трамп підкреслює, що придбання Гренландії — не найголовніше питання порядку денного у США і про це треба ще домовитися з урядом Данії, яку американський президент планує відвідати на початку вересня.

Інформація про плани Трампа на острів викликала обурення в урядових колах Данії. Глава уряду Данії Метте Фредеріксен заявила, що острів Гренландія не підлягає продажу тому, що належить сам собі.

Із 2009 року острів має автономний статус і самостійно вирішує всі внутрішні питання.

Прем'єр Гренландії Кім Кільсен заявив, що острів відкритий для торгівлі і співпраці зі США, але не продається. У Білому Домі явно не очікували, що плани по придбання Гренландії, які Трамп хотів обговорити з Фредеріксен і Кільсен наодинці за закритими дверима, стануть надбанням громадськості.

Даний казус може негативно позначитися на відносинах США і Данії – давніх партнерів НАТО. У той же час, американці цікавляться можливістю придбання Гренландії вже третє століття поспіль і на це є підстави.

Гренландський казус Трампа: погляд у минуле

Штати нерідко розширювали свої межі за рахунок придбання колоніальних володінь в інших держав. У 1803 році екс-президент Томас Джефферсон купив у Франції колонію Луїзіану за 15 млн дол. У 1867 році колишній президент Ендрю Джонсон купив Аляску у Росії за 7,2 млн дол. Американці купували землі для економічної експансії. Американці також купували території і у данської корони.

У 1917 році екс-президент США Вудро Вільсон купив у Данії сучасні Віргінські острови за 25 млн дол. Напередодні вступу США в Першу Світову війну їм потрібен був форпост у Карибському морі. Фактично, острови купили для того, щоб запобігти їх захоплення німецьким флотом.

Тоді ж, у 1917 році, США і Данія узгодили свої позиції по Гренландії: Вільсон визнав Гренландію володінням данської корони. США безуспішно вели переговори з Данією про придбання острова у 1860-х.

Гренландія є територією американського континенту, але політично відноситься до Європи. Спочатку там селилися предки сучасних скандинавів – вікінги. Із 18 століття Данія разом з Норвегією проводила колонізацію острова. Гренландія повністю відійшла данській короні в 1814 році. До середини 20 століття найбільший в світі острів був колонією Данії.

Незважаючи на те, що в силу суворого арктичного клімату придатною для життя є тільки прибережна частина Гренландії (велика частина острова покрита льодовиками), з точки зору безпеки острів є природним кордоном з боку Європи. Це повною мірою проявилося в роки Другої Світової війни, коли острів став ареною протистояння місцевого ополчення з числа данців-колоністів, підрозділів Берегової Охорони, Військово-Повітряних Сил США та німецько-нацистських загарбників. Американці і гренландці вели бої з німецькими військовими, які намагалися укріпитися у прибережних районах острова. Поки Данія була окупована Німеччиною, США встановили повний контроль над островом. Американських військовослужбовців в Гренландії було більше, ніж місцевого населення. Американці налагодили логістику, створили інфраструктуру на острові. Гренландія переорієнтувалася в плані торгівлі на Канаду, США.

Після закінчення Другої Світової війни США повернули Гренландію під контроль Данії. Хоча, у 1946 році президент Гаррі Трумен запропонував Копенгагену продати острів за сотню мільйонів доларів. Данці знову відмовилися, але дозволили американцям залишити на території Гренландії базу ВПС у населеному пункті Тулі.

У роки "холодної війни" острів перетворився у щит США. Там були встановлені радари і датчики системи раннього оповіщення на випадок запуску Радянським Союзом балістичних ракет. Навіть була ідея створити систему бункерів в льодах Гренландії з майданчиками запуску балістичних ракет. Цьому перешкодила дорожнеча і складність реалізації проекту.

Гренландський казус: плани Трампа в Арктиці

У сучасних умовах Гренландія цікава адміністрації Трампа як форпост у боротьбі за розділ нафтогазових родовищ Арктики, який останнім часом робить кроки з посилення своєї присутності в регіоні. В умовах глобального потепління і танення льодів підвищується ймовірність успішної розробки підводних нафтогазових родовищ.

За оцінками геологічної служби США, в Арктиці знаходиться 30% вуглеводневих ресурсів Землі. Радник президента США з економічних питань Ларрі Кудлоу вважає, що стратегічний інтерес представляють природні ресурси Гренландії. На шельфі Гренландії знаходяться родовища на 50 млрд барелів нафти. Також на території острова є родовища свинцю, цинку, та інших корисних копалин, що використовуються як сировина у високотехнологічних галузях США, у тому числі в оборонно-промисловому комплексі, ядерній енергетиці, аерокосмічній промисловості.

Видобуток нафти і газу в арктичних широтах справа ризикова через шторми і сильні морози. Наприклад, з 80-х США скоротили видобуток нафти на Алясці з 2 млн до 500 тис. барелів на добу. Однак, у американців набагато більше коштів на освоєння гренландських родовищ, ніж у данців. Якщо Данія витрачає на розвиток острова 700 млн дол. на рік (60% від ВВП Гренландії), то минулого року США виділили 750 млн дол. на виготовлення одного криголама. Трамп зробив освоєння Арктики одним із пріоритетів своєї політики.

Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що, володіючи Гренландією, США змогли б збільшити підконтрольні території в Арктиці. Особливу цінність представляє родовище біля підводного хребта Ломоносова у Північному Льодовитому океані. Родовище містить понад 70 млрд барелів нафти. Данці доводять, що хребет Ломоносова відноситься до гренландського шельфу. Росія вважає даний масив частиною свого шельфу.

За думку Кухалейшвілі, контроль над Гренландією цікавий США для стримування амбіцій Китаю посилити свою присутність в Північному Льодовитому океані. Криголами Китаю борознять арктичні води. Американці побоюються, що в недалекому майбутньому з'являться підводні човни Китаю в регіоні. Китай робить ставку на будівництві об'єктів подвійного призначення для того, щоб закріпитися в Арктиці.

В останні роки Піднебесна активізувала співпрацю з Норвегією і Ісландією, де відкрила свої наукові станції. Китайські інвестори планували відкрити два аеропорти в населених пунктах Гренландії в 2018 році США довелося докласти дипломатичних зусиль, щоб переконати відмовитися від данців привабливої пропозиції Китаю і самостійно профінансувати будівництво аеропортів.

Гренландський казус Трампа: інтереси Євросоюзу

Незважаючи на те, що Данія могла б зняти із себе тягар відповідальності і з вигодою продати Гренландію США, влада королівства не може зробити це в силу ряду обставин. Георгій Кухалейшвілі вважає, що продаж Гренландії створить негативний прецедент для територіальної цілісності данського королівства. Вихід Гренландії зі складу данського королівства створить підстави для активізації сепаратистів Фарерських островів. Із 1946 року вони шукають шляхи досягти незалежності від Данії.

Фарери мають обмежений суверенітет у складі Данії з 1948 року. Голова "Прогресивної партії" Пол Михельсен вважає, що у фарерців і датчан немає нічого спільного і необхідно домагатися незалежності. Сепаратистські настрої остров'ян підстьобує наявність шельфових родовищ нафти (10 млрд барелів).

У 2018 році фарерські сепаратисти планували провести референдум про вихід з складу Данії. Продаж Гренландії послабить позиції прихильників збереження Фарерських островів у складі королівства. Вони здобули перемогу на виборах до місцевого парламенту в 2019 році. Прихильники знаходження в складі Данії є і в Гренландії. Якщо данська влада продасть острів США, де також є родовища нафти і газу, тоді питання про референдум щодо незалежності Фарерських островів буде знову стояти на порядку денному.

Втрата Данією контролю над Гренландією не вигідна Євросоюзу. Брюссель розглядає острів як вікно в Арктику. Європейці претендують на нафтогазові та інші родовища Гренландії. Одним з пріоритетів ЄС є пошук альтернативних Росії напрямків поставок нафти і газу, а гренландські родовища грають в цьому плані стратегічне значення. ЄС сприймає потуги США придбати Гренландію як виклик і виступає за збереження острова у складі Данії.