Борис Кушнірук: Куди веде нас friendly fire між українськими компаніями?

Дуже неприємно спостерігати, як окремі ділки під «воєнний шумок» намагаються переділити сфери впливу та ринки. А ще більш гірко усвідомлювати, що заради зиску «тут і зараз» маніпуляціями та пересмикуваннями вони ведуть нас до стратегічної поразки. І віддаляють Перемогу, з мрією про яку ми прокидаємось, засинаємо, яка надихає нас та підтримує.

Останній із таких яскравих прецедентів — удар по китайських брендах Hikvision і Dahua. Це смарт-відео-камери, на яких побудовані системи контролю громадського порядку, розпізнавання обличь злочинців і розшукуваних осіб, навіть зчитування та фіксації автономерів. Але комусь дуже закортіло «відкусити» 60% їх ринку, хоча найближчі конкуренти відстають щонайменше удвічі.

Суспільство зараз гіперчутливе до інформації воєнно-безпекового характеру. А надто гіперчутливе до співпраці чи присутності (а для хайпу досить і підозри в ній) окремих брендів на ринку країни-агресорки.

Але війна — то такі часи, коли замість емоцій, хоч і дуже виправданих, потрібен холодний розрахунок. Хтось дуже впливовий примудрився проштовхнути бренди Hikvision і Dahua до списку міжнародних спонсорів війни НАЗК, не гребуючи відвертим підтасовуванням даних.

Чого вартий лише пасаж, що «ЄС та Австралія заборонили використання обладнання Hikvision та Dahua з міркувань безпеки та захисту даних». Якщо подивитись першоджерела, то немає жодної згадки про «безпеку та захист даних» у ЄС. По цих параметрах претензії відсутні, а обмеження щодо брендів з’явились в рамках торговельних воєн і дискусій про права людини. Австралія за традицією лише дзеркально відобразила рішення свого союзника США, та після галасу у медіа в результаті запущеного «для галочки» аудиту навіть австралійське Міноборони не змогло вказати точну кількість камер на своїх об’єктах, як і не було виявлено ФАКТІВ, які б вказували на виявлені, а не удавані небезпеки. «США заборонили використання обладнання Hikvision в урядовій інфраструктурі», — ще один пасаж із звинувачень, але звертаємось до американських першоджерел: США жодного разу не зафіксували фактів порушення безпеки, а своє рішення прийняли, спираючись на уявні потенційні ризики.

Далі — «камери Hikvision застосовуються в російських дронах». Так вони ж і в українських застосовуються — камери Hikvision слугують «очима» ударно-розвідувальних «пташок» ЗСУ! А, як розповідають військові, у російських ракет та БПЛА можна знайти і деталі від дитячих іграшок, і від пральних машин і компоненти обладнання серйозних американських брендів.

Але ж диванні експерти тішаться з чергового українського «пострілу собі в ногу», не завдаючи собі клопоту розібратися у справі ретельно. А якби завдали, то побачили б зовсім іншу картину. 

Hikvision та Dahua ніколи не мали відносин з російською «воєнкою» чи «оборонкою». Те, що є на російському ринку — це «паралельний імпорт», що по суті є схвалена путінським режимом офіційна контрабанда, або складські залишки побутових камер. Тобто, по факту, згадані бренди там не присутні.

І для повноти картини — «контрольні аргументи»: заводи Hikvision та Dahua на території Китаю є контрактними виробниками камер для японського бренду Panasonic, німецького Bosch та американського Honeywell. Значить — викидаємо весь японський та німецький якісний Panasonic і Bosch, і туди ж американський Honeywell?

Давайте замість підвищеної чутливості до провокацій все ж культивувати холодний розрахунок. Військові і волонтери розповідають, що камери Hikvision масово застосовуються в українських дронах для ЗСУ, тому що мають доступну ціну, технічно оптимальні і завжди є на складах всередині країни — на війні ж цінна кожна хвилина. Треба безперервно замінювати ті БПЛА, які виводять з ладу окупанти. Кожний, хто більш-менш занурювався в тему «армії дронів» знає: ці «пташки» разом зі своїми камерами — такий самий «витратний матеріал» сучасної війни, як набої, і вони потрібні нам тисячами. Якщо китайський «мавік» здатен виявити і бити ворога — нехай виявляє і б’є. Якщо китайська камера Hikvision допоможе навести «бойову птаху» ЗСУ на ворога — нехай наводить. Бо якщо виходити з міркувань кісейної гіперчутливості нам потрібно ще й повикидати радянську розробку автомат «Калашніков», та навіть підривати у полі захоплену у ворога техніку — вона ж російського походження! Битимем ворога камінням та вилами в очікуванні постачань від західних партнерів?

Тепер бачите як на обидві ноги кульгає логіка заборон та «чорних списків»? 

А тепер уявімо, що застосуємо такий дивний для цієї істеричної ситуації дорослий холодний розрахунок. Hikvision та Dahua — приблизно 60% українського ринку смарт-камер, значить дивимось, що у нас залишається поза умовним «списком ганьби» НАЗК. 

Приблизно 20-25% продажів — знов так китайські Uniview і Tiandy, а решту — максимум 15% — ділять інші світові бренди. Але й з ними біда: їх можна замовити з постачанням щонайшвидше через півроку — і це навіть нереальна швидкість. Та й виготовлені вони, з високою імовірністю, знов в Китаї. Але при цьому інтересанти тих залишкових 40% ринку, розмазаних тонким шаром між багатьма брендами, дуже хочуть зайти на поле лідерів, щоб розкрутити державу на повторну закупівлю відеокамер для потреб відеоспостереження за порядком на вулицях у відання Нацполіції чи для армії.

Та заміна одних камер іншими означає заміну всієї інфраструктури передачі, зберігання та обробки даних. Отже, той, хто затіяв переділ ринку систем відеоспостереження, готовий на невизначений час «осліпити» ЗСУ, сили правопорядку, прикордонників та поліцію, а з ними ще й комунальну інфраструктуру. А потім за невизначений час та невизначено шалені кошти будувати всі системи наново.

Запитайте у наших військових на «нулі», чи зможуть вони триматись півроку без дронів, поки пузаті дядьки у Києві ділять ринкові долі і граються в санкційну політику? Чи нам на кордонах замість камер приставити захисника до кожного дерева? Чи нам замість тисяч камер найняти тисячі поліцейських? Запитайте українських майстрів, які збирають пташок для ЗСУ, — а вони стануть на паузу на півроку? А Україна має півроку — поставимо війну на паузу?

Це не гра, а дуже серйозні речі. І це мають усвідомити ті, хто в такий спосіб підставляє Україну, кожного із наших бійців та волонтерів, які збирають останні крихти на оснащення нашого війська. Хтось хоче переділити долю Hikvision та Dahua ціною життів наших захисників чи ціною посування фронту на захід? Хтось готовий платити чужими життями і стражданнями за власний зиск? Час вже лихварям зі зв’язками у владі та їх «корисним ідіотам» усвідомити: якщо ми втратимо Україну — ми втратимо все. Все — це означає буквально все. А лихварі навіть не матимуть ринку тієї України, яку вони сьогодні продали за свою криваву копійку.

Мабуть, зараз такий час, що будь-які ринкові конфлікти і шкурні інтереси потрібно відкласти на «після Перемоги».

Тим більше, що Hikvision з Dahua — це вже не перший такий дикий прецедент. Вже була спроба так само переділити ринок з великою часткою військових рацій китайського бренду Hytera на користь Motorola. Знов хтось дуже розумний захотів забрати чужий бізнес. Ціну такого «чорного переділу» на ходу під час війни з активним фронтом ми вже обговорили вище — зайве повторюватись. Так само пригадали китайське походження Hytera, але «забули», що вона виготовлена за стандартом НАТО і служить в багатьох арміях світу, включаючи «західний блок демократій». І рацій, як і інших «витратних матеріалів війни», має бути доступно на ринку і в країні що більше — то краще.

Всі грошові справи потрібно поставити на паузу на час, поки ллється кров і під питанням саме існування нашої держави.

Лише Перемога України гарантує, що ми будемо мати власне майно і зможемо думати, що з ким і як ділити.

І наостанок. З хаосом із застосуванням санкцій потрібно завершувати. Вже наголошував, що ЄС та США дуже прискіпливо ставляться до їхнього запровадження, щоби від них не постраждали власні національні інтереси. Тому там проводиться дуже прискіпливе погодження різних урядових відомств перед тим, як їх вводити. Якби у нас це робилось, і хтось погоджував санкційні заходи з МЗС та Міноборони, іншими міністерствами та відомствами, то не виникали би ляпи на кшталт історії з ОТП банком, який теж був оголошений «спонсором війни». Внаслідок цього ми маємо на рівному місці головний біль у стосунках з Угорщиною, яка зараз вимагає скасувати санкції проти цього угорського банку, якщо хочемо, щоби та не блокувала необхідні нам рішення на рівні ЄС та НАТО. Якби погоджували санкції проти Hikvision і Dahua з Міноборони, МВС та МЗС, які створюють проблеми для військових і не потрібне нам зараз напруження з Китаєм, то може вистачило б аргументів, щоби цього не робити. Але замість цього ми бачимо хаотичне впровадження санкцій проти тих чи інших компаній та осіб, за якими часто-густо стоїть бажання рейдерського захоплення бізнесу чи переділу ринків на користь інших гравців. Про українські національні інтереси в цих випадках зовсім не йдеться.