Цибулько Володимир: КУРСЬКА ОПЕРАЦІЯ – ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ, ЩО ПРИЗВЕЛО ДО ПРОВАЛУ

Ціною цього рішення стала втрата наших територій, що, в свою чергу, підвищило ризики для українських військ. Політичні амбіції, які не були підкріплені військовою доцільністю, призвели до втрат не лише українських земель, але й людських життів.

Цікаво, що заяву про завершення Курської операції зробив Володимир Зеленський, а не Генштаб. Військові дуже лаконічні в оцінці цієї операції, що обмежує політиків в надії всіх собак почепити на військове командування.

Політичні рішення, які мали на меті утримання ворожої території, виявилися провальними, призвівши до втрати п’яти міст і 102 сіл на Донбасі (з серпня 2024-го по лютий 2025 року). Це викликає серйозні сумніви в ефективності стратегії, обраної для реалізації операції. На початку Курської операції українська армія мала на меті захоплення ворожих територій, які розглядалися як важливий козир на переговорах. Однак втрата цих територій поставила під сумнів сенс самої операції. Чи дійсно варто було ризикувати ресурсами та життями бійців заради утримання території, яку в результаті було втрачено? Це питання залишається відкритим, але очевидно, що в даному випадку політичні амбіції переважили військову доцільність.

Однією з основних причин невдачі Курської операції стало рішення утримувати ворожу територію без належної інженерної підготовки. Це рішення, очевидно, було спонтанним і не враховувало серйозних логістичних викликів, які виникли під час реалізації операції. Втрата ж територій на Донбасі не лише послабила оборону України, але й розтягнула ресурси ЗСУ, створивши нові загрози на Сумському напрямку.

Крім того, рішення про завершення операції було прийнято занадто пізно. Це свідчить про відсутність чіткої стратегії та планування, які є критично важливими в умовах війни. Бойові дії не можуть базуватися лише на політичних рішеннях; необхідно враховувати реалії фронту, ресурси та можливості армії.

Висновки з Курської операції є важливими для майбутніх військових кампаній. Необхідно усвідомити, що політичні рішення повинні базуватися на реальних військових можливостях і потребах. Війна — це не лише політика, а й стратегія, тактика та логістика. Втрата територій та життя людей — це наслідки, які не можуть бути виправдані політичними амбіціями. Тому важливо, щоб у майбутньому військові та політичні рішення були більш узгодженими, а відповідальність за них – чітко розмежована. Ми ж прекрасно розуміємо, що доки на Банковій сидить нинішня політична команда, вона завжди шукатиме не раціоналізації прийняття рішень, а механізмів пошуку крайнього, перекладання провини за цілий ланцюг помилок.  Військові дії вимагають не лише сміливості, але й мудрості, стратегічного мислення та готовності до адаптації в умовах змінюваного фронту. Тільки так можна забезпечити ефективність дій та зберегти життя людей.