Борис Кушнірук: Непопулярний коментар

Напишу, мабуть, зовсім непопулярний коментар щодо загибелі в Єгипті молодого хлопця внаслідок нападу акули. Я не Арестович, тому не повчатиму нікого, не братиму на себе права виступати в ролі морального авторитета, який може оцінювати реакцію українців на цю подію. 

З 24 лютого 2022 року кожного дня бачу повідомлення про загибель наших військових та мирних жителів — від малого до старого. Після повномасштабного російського вторгнення число лише тих загиблих, кого знав особисто, вимірюється вже не одним десятком. 

Це не може не породжувати лють та ненависть по відношенню до росіян. Саме росіян, а не якихось фентезійних орків. Взагалі, мені здається, що використовуючи термін “орки”, підсвідомо ховається небажання визнати, що йдеться про злочини саме росіян. 

Росіян по громадянству, а не етнічному походженню та віросповіданню. Наприклад, найбільш жахливі злочини з катуванням людей в Україні (Бучі, Ізюмі та інших населених пунктах, де знаходили жертв масового катування) пов'язують з тувинцями та бурятами, які є теж росіянами. До речі, так це було і в 90-ті роки у Чечні. Саме вони тоді там були головними катами в таємних тюрмах росіян. 

Чому так — тема окремого дослідження. Хоча причинно-наслідковий зв'язок мені зрозумілий. 

Але всіх жителів Російської імперії ми вважаємо саме росіянами, винними у злочинній війні проти України. І важливо, щоби не тільки ми так вважали, а, взагалі, щоби так до них ставились в усіх країнах світу. Бо якщо протягом багатьох наступних десятиліть вони не відчуватимуть колективної відповідальності за скоєні злочини Російської імперії громадянами, якої є, і не тільки в Україні, а і в Грузії, Чечні, Сирії, не відчуватимуть осуд по всьому світу, то ніякої зміни їхньої ментальності не відбудеться. Без покаяння не буде спокутування вини за злочини, які ця імперія протягом століть здійснювала в багатьох країнах світу. 

А значить, неминуче звідти знову і знову будуть спроби нових загарбницьких війн, терор та насильство, яке вони будуть нести по світу. 

Можливо помиляюсь, бо це сфера знань соціальних психологів, а не економістів, але одна з причин популярності в Україні використання терміну “орки” полягає у тому, що у багатьох з нас в Росії є близькі чи дальні родичі, гарні знайомі та друзі. Ми цим терміном хочемо відокремити їх від всіх інших росіян. Бо саме з ними ми не готові розірвати стосунки назавжди. Хоча б тому, що далеко не всі вони підтримують цієї війни. 

В той же час наше загальне несприйняття росіян зрозуміле. Як і бажання страждань для них. Але варто розуміти, що ті 100 млн росіян, що мешкають на європейській частині Російської імперії, нікуди не подінуться і після завершення цієї війни. Не факт, що останньої, яка прийде до нас звідти. Тому з ними нам доведеться перетинатися, навіть коли не бажатимемо цього. 

При цьому, кажу саме про себе, у мене немає радості від гибелі якихось невідомих мені росіян. Тим більше тих, що поїхали з Росії подалі від війни. Не кажу про поле бою. Не вбивши ворогів, не отримаємо перемоги над ними. 

Загибель людей — це не те, що може викликати в мене особливу радість. Хоча, звісно, смерть однієї людини в усіх українців, у тому числі і в мене, викликало би неприховану радість. При цьому впевнений, що проблема не в цій людині, а в Російській імперії як такій. Поки існуватиме, загрожуватиме не тільки існуванню України і всім українцям, а і взагалі миру на європейському континенті. Незалежно від прізвища, хто її очолюватиме. 

У зв'язку з цим “гарні” росіяни в особі Шендеровича, Навального, Фейгіна чи, наприклад, Ілларіонов або Латиніної, які хочуть збереження Російської імперії, але без Путіна, є вкрай небезпечними ворогами не тільки України, а і всього цивілізованого світу. Принаймні, для мене, це цілком очевидно. Ці ідеологи збереження Російської імперії за цю загарбницьку війну проти України несуть ані трохи не меншу провину, ніж нинішні керманичі фашистського режиму Російської імперії. 

Безліч разів за ці півтора роки повторював, що люди не народжують поганими. Їх такими робить середовище. Саме паскудство всього життєустрою Російської імперії протягом декількох століть її існування, з абсолютизмом влади керманича, з повним презирством до життя та гідності людей, перетворюють абсолютно переважну частину росіян у тих, ким вони є. Тому без її повної ліквідації нічого гарного звідти не варто очікувати. 

У той же час ніякої радості від загибелі конкретного молодого хлопця, який з батьком виїхав на пмп в Єгипет, у мене немає.

Більш того, факт, що батько цього хлопця після його трагічної загибелі здійснив самогубство, говорить, що, мабуть, і батько, і син, були не найгіршими з росіян. Ті, що гірше, радіють мультиварці чи автівці, яку отримують від російської влади за своїх загиблих на війні дітей та чоловіків. 

Якось так.