Блог

Вадим Трюхан: Програш Лукашенка = цугцванг для Путіну

Понад десять тисяч доведених до відчаю шукачів притулку в Європі на білорусько-польському кордоні, - це елемент нової реальності, яка щодня формується Путіним. І той факт, що лукашенківська Білорусь їх завезла на свою територію, доправила на кордон, організовує і спрямовує їхні дії по прориву на територію ЄС, - нікого не введе в оману. Без Кремля цієї безпрецедентної провакації не було би і в помині.

0

comments1432

Вадим Трюхан

зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.  


Навіщо це все робиться? Відповідь на поверхні.

 

По-перше, - це спроба легітимізувати самопроголошеного Лукашенка. Не дарма ж Путін публічно “рекомендував” канцлерин Меркель напряму домовлятися з ним.

 

По-друге, - це інструмент дестабілізації Європейського Союза. Адже відносини між Варшавою і Брюсселем, а також між Варшавою і Берліном, і так останнім часом не безхмарні. Підлити масла у вогонь, у вигляді міграційного питання, це “геніальна” знахідка Москви. Хоча й банальна, після міграційної кризи, спричиненої масовим проникненням нелегальних мігрантів з Сирії декілька років тому, проте надто болюча, адже універсального рецепту реагування на такі гібридні провокації в Європі так поки що і не знайшли.

 

По-третє, - це спосіб ще вище підняти ставки у великій геополітичній грі. У своїх істеричних спробах примусити Байдена на ще одну зустріч з Путіним, росіяни не гребують навіть шантажом ні в чому не винними людьми, яких вони використовують як гібридну зброю проти Європи.

 

І що ж досягли в результаті?

 

Та аж нічого. Лукашенка на Заході як не визнавали в якості легітимного президента Білорусі, так і не визнають. І навіть дві телефонні розмови німецької лідерки з ним особисто не принесли бажаного Москві та Мінську ефекту.

 

Європа встояла. І мігрантів не пустили до себе, і на поступки Лукашенку, читай Путіну, який маячить у нього за спиною, не пішли.

 

Ну і найбільший конфуз - гробове мовчання у Вашингтоні щодо контактів по лінії Байден - Путін. І то незважаючи на те, що глашатаї Кремля регулярно анонсують то зустріч, то контакт, то порядок денний, то ще якісь хотєлки щодо американців. Ба більше. У конгресі вже з'явились ініціативи по запровадженню секторальних санкцій проти Росії у випадку, якщо вона насмілиться на чергове вторгнення на територію України.

 

Відтак, обидва диктатори нервують. Особливо Лукашенко. Який навіть пішов на відверте інтерв'ю BBC, яке нагадує публічну явку з повинною. Фактично він повністю розкрив свої карти, визнаючи у прямому ефірі причетність створеної ним держави, яка насправді вже нагадує  організоване злочинне угрупування, до створення міграційної кризи на кордонах з ЄС.

 

Неординарний крок. І свідчить він про одне. Білоруський диктатор відчуває себе у глухому куті. Адже його поразка дорівнює цугцвангу Путіну. А від цього його позиції в очах російського ментора значно слабшають. Тому він і беснується. Бо маски остаточно зняти. Повернення  до нормальності для нього вже не буде. Бо ж сам собі відрізав дорогу назад. І дарма, що з подачі кремлівського старця. Розплачуватися по рахунках доведеться. Кожному по своїм. Раніше, чи пізніше. І time is running.

comments

Новини партнерів

comments

Інші матеріали автора

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!