Оленка Клочко: Українська писанка стала частиною світової культурної спадщини

Міжнародне визнання української писанки стало можливим завдяки зусиллям носіїв традиції та представників громадянського суспільства. Міністр культури Микола Точицький підкреслив, що це досягнення є символом незламності українського народу в умовах війни.

Робота над номінацією писанки розпочалася в 2017 році. Номінація об’єднала три основні елементи: «Українська писанка: традиція і мистецтво» та «Традиція гуцульської писанки» з Національного переліку України, а також «Українська писанка, традиція і мистецтво оздоблення Великодніх яєць» з Національного списку Естонії. Це підкреслює міжнародний характер української писанки як культурного феномена.

Українська писанка – це вираз народної творчості, що зберігає багатство традицій та культурних особливостей України. Вона є однією з найдавніших форм народного мистецтва, що бере початок ще в дохристиянські часи. Писанкарство стало важливим елементом культурної ідентичності, передаючи уявлення про навколишній світ і вірування через символи, нанесені на яйце.

В Україні кожен регіон має свої унікальні особливості в створенні писанок, що відображають різноманітність традицій та технік. Північ і Захід країни відзначаються стриманою кольоровою гамою — чорний, коричневий, бордовий, темно-зелений, де часто зустрічаються анімалістичні та геометричні символи. Центральна Україна характеризується писанками з чорним фоном і білими лініями, доповненими жовтими, червоними, синіми та іншими кольоровими елементами. Південь і Схід мають яскравіші кольори, але з лаконічними орнаментами, часто обмеженими кількома елементами. На Поділлі, Буковині та в Карпатах популярні складніші орнаменти з рослинними мотивами, геометричними фігурами та солярними знаками.

Особливо виразними є писанки Гуцульщини, Космача та інших західних регіонів, де переважають жовті й червоні барви, а також детальні розписи. На Закарпатті використовуються спіралі, хрести та символи сонця, що мають глибоке місцеве значення. У Львівській області популярні сокальські, бойківські та лемківські писанки, де часто зустрічаються квіткові орнаменти та символи з крапок і крапель, створювані за допомогою різних інструментів, таких як цвяхи чи сірники. Ці регіональні традиції не лише зберігають зв'язок між поколіннями, але й формують неповторні елементи української культури через мистецтво розпису яєць.

Визнання української писанки ЮНЕСКО став можливим завдяки зусиллям не лише державних органів, але й громадянського суспільства, яке активно популяризує українські традиції на міжнародній арені. Визнання писанки підкреслює, що навіть у найскладніші часи українці не лише зберігають свою культурну спадщину, але й передають її новим поколінням.

До цього досягнення Україна вже була представлена в Репрезентативному списку ЮНЕСКО з такими елементами, як «Петриківський декоративний живопис», «Традиція Косівської мальованої кераміки» та «Орьнек — кримськотатарський орнамент». Включення писанки в цей список є знаковим, адже вона є важливим елементом культурної єдності України та її місця в світовій культурі.

Українська культура, незважаючи на складні часи, продовжує залишатися живою і здатною до інтеграції в глобальний культурний контекст. Включення писанки до списку нематеріальної спадщини людства є яскравим підтвердженням її значення на світовій арені.