Оленка Клочко: Українські сироти – маленькі жертви війни: хто забирає наших дітей? Частина 2

Ми продовжуємо розслідувати, як і хто вивозить українських сиріт з території України.

У попередній частині ми розповіли про головного організатора «спасіння» дітей-сиріт Джонну Хоулмен, про основні етапи так званої евакуації дітей з тяжкими вродженими захворюваннями, а також про роль у цій злочинній схемі американської благодійної організації EXITUS.

У новому матеріалі ми зосередимо увагу на релігійних організаціях, залучених до процесу вивозу українських дітей, які у подальшому зникають з радарів, і чия доля досі невідома.

Отже, як ми вже з’ясували, компанія EXITUS веде активний пошук дітей, що не мають жодних опікунів чи родичів в Україні, та, як правило, страждають від серйозних фізичних захворювань та психічних розладів. Багато хто з них також піддавався фізичному чи сексуальному насильству.

В рамках заходів з «евакуації» таких дітей з України EXITUS співпрацює з низкою інших гуманітарних організацій. Однією з таких компаній є благодійний фонд Save Ukraine. Згідно інформації, що представлена на сайті організації, Save Ukraine здійснює евакуацію людей з місць бойових дій та приймає евакуйованих, включно з неповнолітніми, у своїх центрах на території України. У подальшому дітей з тяжкою формою інвалідності відправляють на Західну Україну, а далі – закордон. Про це, зокрема, говорив голова організації Микола Кулеба.

Сам Микола Кулеба є неоднозначною фігурою. З 2014 по 2021 рр. він обіймав посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини (у 2019 р. його було звільнено президентом Порошенко, однак менше ніж за місяць поновлено на посаді після приходу до влади В.Зеленського. У 2021 році його було знову звільнено указом президента). За цей час Кулеба запам’ятався низкою скандальних заяв: виступав проти всиновлення дітей одностатевими парами, а також давав специфічну оцінку процесу сурогатного материнства, порівнюючи його з торгівлею людьми. 

Окремої згадки також заслуговує ДТП, у яке потрапив пан Микола у 2019 році. Автівка Кулеби розпочала рух на червоне світло та зіткнулася з мікроавтобусом. У результаті аварії тяжкі травми отримали діти Кулеби.

За результатами ДТП правоохоронці відкрили судове провадження. Враховуючи обставини (наприклад, молодший неповнолітній син Кулеби їхав у машині без спеціального дитячого сидіння) та характер травм у постраждалих (старший син потрапив до реанімації у стані коми), винуватець аварії мав бути засуджений до тюремного ув’язнення від 3 до 8 років. Однак Кулеба, який не здужав захист власних дітей, не лише уникнув кримінального покарання, але й зберіг за собою свою посаду.

Зараз же Кулеба керує евакуацією дітей через організацію Save Ukraine. Штаб-квартира фонду знаходиться у будівлі християнської церкви «Філадельфія», що відноситься до Української церкви християн віри євангельської (УЦХВЄ).

Сама церква є частиною руху п’ятидесятників, яких, як правило асоціюють з протестантами. Втім у мережі часто трапляються відгуки тих, хто глибоко розчарувався у русі українських п’ятидесятників через деструктивний вплив ідеології та лідерів руху на психіку та добробут членів громади. УЦХВЄ часом порівнюють з сектою, нездорова прихильність до якої викликає серйозні емоційні та психологічні розлади у її послідовників. До речі, родина Миколи Кулеби також має деякі зв’язки з УЦХВЄ. Наприклад, дружину Кулеби Наталю неодноразово позначали на записах у соцмережах «Філадельфії».

Ще однією релігійною організацією, що займається вивозом дітей з України, є Адвентистське агентство допомоги та розвитку (ADRA), яке функціонує на базі Церкви адвентистів сьомого дня.

ADRA організує вивезення біженців з України до найближчих країн. Одним з популярних напрямків залишається Польща. Під час евакуації до дітей від організації приставляють двох вихователів чи «фасилітаторів», відповідальних за супровід дитини та її безпеку.

Сама Церква адвентистів сьомого дня також сприймається здебільшого як секта. Послідовники шанують у якості пророків-засновників Церкви Вільяма Мілера та Елен Вайт, яким буцімто надходили божественні видіння та які активно проповідували друге пришестя Ісуса Христа. У адвентистів заведено особливу «систему добровільних пожертв», згідно якої члени спільноти жертвують на користь церкви десяту частину свого прибутку. При цьому на сьогодні Церква адвентистів сьомого дня має доволі розгалужену структуру, що включає освітні та медичні заклади, періодичні видання та інформаційно-пропагандистські ресурси.

Окрім цього, в історії адвентистів є чимало прикладів, коли послідовники вчення внаслідок психологічних травм скоювали жахливі злочини.

Вернон Хоуел, звинувачений у торгівлі зброєю та розбещенні малолітніх, серійні вбивці Роберт Єтс, Ефрен Сальдівар та Олег Бєлов так чи інакше були пов’язані з Церквою адвентистів сьомого дня та перебували під впливом її вчення. Менше двох років тому і на території України стався досить резонансний випадок. Молода дівчина з Полтави Таїсія Петрова влаштувала стрілянину з арбалету в одній із місцевих шкіл. Пізніше виявилося, що батьки дівчини є адвентистами, а сама вона мала серйозні психологічні проблеми.

В контексті евакуації дітей з України закордон неможна залишити поза увагою католицьку благодійну організацію Caritas Internationalis та її філіал Карітас України. Евакуація дітей відбувається також без супроводу легального опікуна до країн, де подальшу долю дитини відслідкувати стає доволі проблематично.

У «Карітас України», зокрема, є тісний зв’язок з канадськими благодійними фондами, які пропонують прихисток для українських біженців, включаючи неповнолітніх.

При цьому Канада лишається «сірою зоною» для дітей, що поїхали з України без супроводу. Що характерно, про це повідомляють самі канадські правозахисники та представники міграційних служб, які жаліються на те, що у країні не налагоджено єдиний механізм контролю за привезеними дітьми. Наприклад, Ліз Окай, представник Центру контролю за дітьми-мігрантами (CWICE) зазначає: «Вони [діти] хаотично розкидані по країні. Нам регулярно телефонують, аби дізнатися, що з ними відбувається. Але ми зазвичай не знаємо, де вони знаходяться».

Також відомі випадки, коли діти просто не можуть потрапити до Канади через проблеми з візами. При цьому діти знаходяться у супроводі дорослого, що не є їхнім формальним опікуном.

У попередній частині розслідування вже було детально висвітлено зв’язок Джонни Хоулмен з американською НКО Operation Underground Railroad (OUR), що «веде боротьбу проти торгівлі людьми та рятує дітей від сексуальної експлуатації». Фінансовий директор організації Саймон Брюер був тісно пов’язаний з Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів (релігійна організація мормонів), а з 2018 по 2021 рік обіймав посаду головного фінансового директора компанії Predictive Technology Group Inc., що активно просувала використання інноваційних методів генної діагностики. За цікавим збігом, і головне управління Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, і штаб-квартира Predictive Technology Group Inc. розташовані у Солт-Лейк-Сіті.

У 2020 році проти НКО OUR та її виконавчого директора Тіма Баларда, що працював раніше у Міністерстві внутрішньої безпеки США у відділі боротьби з торгівлею людьми, було ініційовано кримінальне розслідування.

За словами джерела, знайомого з перебігом справи, перелік питань, що підлягали розгляду, включав такі:

чи вступали оператори OUR у сексуальні стосунки з жертвами торгівлі людьми;

чи знаходилися оператори у стані алкогольного сп’яніння під час виконання завдань НКО OUR;

чи створювали операції НКО OUR попит на жертв торгівлі людьми;

чи займалася сама НКО OUR торгівлею людьми, залучаючи для цього за допомогою великих грошових сум людей, що раніше не займалися подібним.

Представник НКО OUR заперечив усі ці твердження, які тим не менш, співпадають з тим, що розповіли ЗМІ люди, які працювали з НКО OUR. Зокрема, волонтер, який проходив підготовку для місій НКО OUR, повідомив, що йому та іншим стажерам розповідали про операторів, яких «спокушали» жертви торгівлі людьми. Джерела, що приймали участь у місіях НКО OUR, та незалежні експерти висловили побоювання, що операції НКО OUR можуть потенційно спровокувати появу нових випадків торгівлі людьми.

Вчергове підкреслимо, що сьогодні в Україні відсутній ефективний та реально працюючий механізм контролю за дітьми, які виїжджають за межі країни. Наразі ситуація додатково ускладнюється війною та викликаним нею міграційним хаосом. По суті, доля дітей, що залишилися без родини чи відірвані від неї бойовими діями, віддана на відкуп окремим неурядовим організаціям, які, попри гарну картинку на веб-сайті, часом мають сумнівний бекграунд. Ці організації використовують свої власні методи спасіння дітей, які ніяк не регламентуються законодавством. А наша держава у цих ситуаціях має роль стороннього спостерігача та обирає тактику невтручання.