Юлія Ярмаркіна: Юля Барва: “Люблю перебувати з природою наодинці - тоді пишуться глибокі вірші. Також мене надихають життєві історії людей, тоді моя творчість наповнюється особливим сенсом”

Юля, вітаю! Розкажіть трохи про себе. Коли ви почали свою творчість? 

Писати вірші почала ще у шкільному віці. Коли саме - вже і сама  не згадаю точно. Мабуть, класу із п’ятого - шостого. Мій батько писав вірші і дуже гарно малював. Впевнена, це від нього я перейняла такий талант. Проте сталося так, що майже до 29 років я писала у шухляду та ніколи нікому не показувала своєї творчості. Мій проект #авсеіншевірші народився після розлучення, після глибокого  сплеску емоцій. Тоді я вирішила, що прийшов час розказати про свою творчість світу. 

Яким був ваш перший вірш, пам'ятаєте? До вас просто прийшла та сама муза чи ви сіли писати вірш цілеспрямовано?

У відповідь спала на думку історія, про яку мені нещодавно  нагадала колишня однокласниця. Я в школі написала вірш про осінь. І вчителька дорікнула мені, що не може бути “осінь золота”, так писати не можна. У відповідь я навела приклад, що Леся Українка писала “весна золота”. То чому ж у мене не може бути золота осінь? Відповідь вчительки вразила: Леся Українка - українська письменниця, а я - ні, тому їй можна так писати, а тобі так не можна. Думаю, саме цей вірш ось з такою історією був першим.

Чи зрозуміли ви в той момент, що поезія - це ваше покликання? Або тоді ще не задумувалися про це?

Звісно, що не думала. Я була надто малою і недосвідченою, щоб думати про майбутнє. Просто писала вірші. Та й вірші ті були такі смішні, дитячі. 

Зараз ви готуєте збірку власних віршів. Коли плануєте презентувати її читачам? Чи хотіли б зробити гучну презентацію?

Ніколи б у житті не могла подумати, що видати книгу - це такий довгий і важкий процес. Це реалії сьогодення. Проте ми на фінішній прямій. У цій збірці зібрано 150 моїх віршів, які найбільше рідні моєму серцю. Загалом віршів у мене біля п’яти сотен. Презентацію книги планую провести 13 грудня у Львові в одному із  найкращих клубів міста - “Малевич”. Незабаром зʼявляться всі анонси до презентації. Запрошую всіх!

У соцмережах у вас є декілька актуальних віршів про події війни. Ви пишете про те, що хвилює вас тут і зараз?

Так. момент “тут і зараз” особливий. Буває, що цей момент дуже болючий, коли він торкається найглибше мого серця і розбиває його на дрібні шматки. Я досить часто спілкуюсь з військовими, вони навіть відправляють мені фото чи відео з “нуля”, просять написати вірші. Наші захисники кажуть мені, що це їм допомагає. Вони часто слухають мої вірші, а я в той час відчуваю, що це все недаремно, що можу бути їм корисною.

Як ви познайомилися з Дашою Трегубовою і як виникла ваша колаборація?

Даша надзвичайно талановита жінка! Наші життєві історії тісно переплітаються. Даша надихнула мене не соромитися власної творчості й показати свої вірші світу. Сталося це 4 роки тому. Познайомились особисто ми нещодавно у рамках проекту “Web Star”.  А на минулому тижні відзняли відео на один з найкращих моїх віршів разом. Впевнена, що гарна вийде колаборація! Отож, очікуйте на результат нашої спільної роботи від талановитого режисера.

А які саме автори надихають вас на написання віршів? Які книги ви читаєте?

Дуже люблю Ліну Костенко. Її збірка поезій у мене, як молитовник, завжди зі мною. Також захоплююся творчістю Володимира Сосюри, Аттили Могильного, Лесі Українки. Із сучасних виділю Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Таню Власову.

У дівчат не прийнято питати про вік, але дуже цікаво дізнатись, як довго ви пишете вірші?

Я не соромлюсь свого віку. Мені 34 роки. Я пишу, як вже казала, ще зі шкільного віку. Та все ж глибокий творчий період у мене почався у 2019 році, коли я стала більше звертати увагу на саморозвиток, вдосконалювати свій талант. 

Чи є у вас власні ритуали перед написанням чи під час написання віршів?

Так. Мабуть, такий сакральний процес є у кожного митця. Я люблю природу, можу годинами сидіти та спостерігати за нею, люблю перебувати з природою наодинці. Тоді пишуться глибокі вірші. Люблю перебувати у своєму домі, мені тут затишно, тут народилось найбільше віршів. Також мене може надихнути чиясь життєва історія, та навіть перегляд фільму, заснованому на реальних подіях. Тоді моя творчість наповнюється особливим сенсом. 

Дуже цікаво дізнатись про ваші найближчі творчі плани і щоб ви хотіли побажати своїм шанувальникам?

О! Планів багато! Мати би час, аби втілювати це в реальність. В найближчих планах - видати другою книгою вірші війни, адже їх також багато у моїх нотатках. Маю ще незавершений роман, а також мрію написати казку.

А всім моїм читачам побажаю йти по власному шляху, яким би важким з початку він не здавався. Вчіться, перевтілюйте себе, працюйте над собою. Рухайтеся вперед без жодних роздумів чи вагань. І, найголовніше, вірте у себе, бо ніхто не повірить у вас краще, ніж ви самі. 

https://www.youtube.com/shorts/-09r43VhDYc