: З кого потрібно починати?

Все людина може перетерпіти. Голод, холод. Одного тільки перетерпіти не може. НЕСПРАВЕДЛИВІСТІ. Скільки списів об це зламано.

Ну реформуємо ми судову гілку влади. І далі будемо реформувати. Собака лає, а караван йде. Колись прийде.

Але починати потрібно з другого боку. Несправедливість починається з законодавчого органу. З Верховної Ради України. Справа не тільки в прийнятті недосконалих законів, потрібних не громадянам, а маленькому колу осіб. Окрім депутатів є ще апарат. Який не змінювався не роками - десятиріччями. Це тільки на перший погляд мало що від них залежить. Наприклад, через апарат під час так званого “редакційного опрацювання”, можливо внести маленькі зміни у вже прийнятий закон, які будуть відрізняти його від оригіналу. Но сенс закону буде змінений. А ще можливо «закопати» численними зауваженнями будь який законопроект. Можливо дуже потрібний суспільству, але непотрібний тому ж малому колу осіб.

Є у структурі ВРУ таке собі «Науково-експертне управління». Керівники там сидять мабуть з радянських часів. Юристи підібрані по принципу «що бажаєте». Молоді там притоку немає та й бути не може. Сидять все життя. А керує апаратом, як правило, людина з Держуправління охорони. Гарні керівники.

Я знаю випадки коли пропонували написати, погодити та провести до прийняття законопроект. Вартість від 150 тис. €. Депутати про це можуть й не знати. Якийсь з них буде автором.

Ще я знаю випадки, коли апарат ВРУ проштовхував через суди рішення. Знаю як офіцера запасу, людину з інвалідністю II гр. позбавили належного йому службового житла. Хоча він може розповісти, як надавалось житло любим шоферам, охоронцям та іншим. Я відповідаю за кожне своє слово. Готовий відстоювати свою думку хоч у суді. Також готовий надати документи журналістам. Але це їм не дуже цікаво.

А ми ще маємо НАДІЮ. Що прийде час, коли несправедливість не тільки буде покарана, а вона буде неможлива в нашому суспільстві взагалі. Думати треба вже про майбутнє. Та з іншою Верховною Радою. Разом з іншим апаратом. А цьому - давно пора уже сказати «давай, до побачення».