В епоху глобалізації Україні потрібен захист внутрішнього ринку – Дмитро Відсота, ЮФ Robinson Patman

Українська промисловість потребує протекціонізму. Фото: джерело

12 лютого однією з основних тем програми "Свобода слова Савіка Шустера" на каналі "Україна" була заявлена локалізація та питання підтримки українських виробників. Ідея протекціонізму для світу загалом не нова, адже захист внутрішнього ринку від імпорту та підтримка національних виробників – фундамент будь-якої економіки. Про це пише "Капітал" з посиланням на UBR та експертів ринку.

Україні потрібно створювати та підтримувати кращі конкурентні умови для українського виробника – цю тезу підтримав в ефірі "Свободи слова" голова Мінекономрозвитку Ігор Петрашко. Він звернув увагу на наявну тенденцію захисту країнами своїх виробників, збільшення кількості торговельних розслідувань у країнах G20. При цьому найбільшу шкоду українській промисловості завдає імпорт з тих країн, з якими Україна не має договорів про зону вільної торгівлі, та які мають більше можливостей для демпінгу завдяки торговій підтримці з боку власних урядів.

З Ігорем Петрашко погодився президент концерну "Електрон" Юрій Бубес, який в ефірі зазначив: країни ЄС зараз встановлюють захисні заходи на рівні 15-50% для обмеження доступу імпорту на власні ринки, в результаті Україна опинилася в нерівних з ними умовах.
Статистика української торгівлі протягом 2019-2020 років підтверджує ці висновки: частка імпорту превалює над експортом та постійно зростає майже в усіх галузях, навіть там, де Україна могла би мати переваги. Наприклад, на ринку молочної продукції частка імпорту досягає 30%, хімічної продукції – до 80%, продукції машинобудування – майже 47%. Частину цього імпорту вдало могла би замінити продукція українського виробництва.

В умовах, коли весь світ закриває свої ринки, а Україна залишається одним з небагатьох відкритих полігонів для збуту імпорту (якісного та не дуже), протекціонізм є логічним і навіть необхідним. Ідея витрачати бюджетні кошти на вітчизняні товари під час публічних закупівель (локалізація) має бути лише першим кроком на цьому шляху.

Утім, опоненти протекціонізму застерігають, що він може зашкодити інтересам споживачів (дефіцит, необхідність купувати погане своє замість якісного чи дешевшого імпортного), говорять про зрив міжнародних зобов’язань (наприклад, ЄС відверто занепокоєний ініціативами України щодо локалізації), прогнозують обмеження конкуренції (надмірне державне втручання тільки шкодить) та, як наслідок, поглиблення економічної кризи.

Чи дійсно це так? У чому проблеми українського протекціонізму та як можна їх вирішити?

Експерти наголошують, що протекціонізм та пов’язані з ним особливості не є унікальним чи суто українським явищем.

Кожна країна сама шукає баланс між вільною конкуренцією та заходами державної підтримки, універсального рішення тут немає. Імпортозаміщення дійсно не розвиває вільну конкуренцію та може вплинути на споживачів, для яких імпорт є комфортнішим. З іншого боку – необхідно з чогось починати.

Чим більше доданої вартості формується всередині країни, тим краще для її економіки. Гарний приклад – згаданий під час ефіру скандальний львівський тендер на закупівлю автобусів.

Звідси постає проблема – конкуренція між довгостроковими та короткостроковими цілями.

Адже на те, щоб побачити ефект від імпортозаміщення, можуть піти роки. Це занадто довга перспектива для бізнесу, який живе у надшвидкому темпі та змушений забезпечувати прибутковість "тут і зараз".

Другий момент – виваженість. У кожному випадку треба оцінювати, коли імпорт є незамінним, а коли необхідно приймати непопулярні рішення та запроваджувати обмеження, щоб підтримати українських виробників.

В епоху глобалізації жодна країна не зможе обійтись без захисту внутрішнього ринку, і Україна також має зробити цей крок.