Юрій Гудименко: "Ми прийшли надовго"

"Демократична Сокира" не є політичним проектом тривалістю в один день або тривалістю в одну виборчу кампанію

Один із засновників політичної партії “Демократична Сокира” та її лідер Юрій Гудименко в інтерв'ю для нашого видання розповів про своє ставлення до Володимира Зеленського, про те, чому у сучасній українській політиці немає нічого неможливого та розвінчав міф про консервативність вітчизняного електорату.

- Пане Юрію, політичній партії “Демократична Сокира” виповнилося три роки й вона дуже сильно вирізняється на загальноукраїнському політичному тлі. Чи є у партії ідеологія? А якщо є - то яка?

Нашу ідеологію дуже чітко прописано у партійній програмі. Це — правий лібералізм. Або ж, як прийнято казати на Заході — класичний лібералізм. Ми відрізняємось від лівих лібералів, які для нас є проміжною ланкою між соціалістами та, власне, лібералами й відрізняємось від правих консерваторів. Фактично, на сьогоднішні ми є єдиною політичною партією в Україні, яка сповідує цінності класичного лібералізму. Безумовно, деякі політичні сили та певні політичні діячі неодноразово заявляли про свою належність до правого лібералізму, але на практиці виявлялося, що ці сили та ці діячі не є ані правими, ані лібералами.

- Отже, можна сказати, що “Демократична Сокира” посідає ту нішу, що до її появи була фактично порожньою?

Цілком, ця ніша була порожньою до нашої появи й я підозрюю, що крім нас інших правих лібералів в Україні не буде ще досить довго.

- Чи є у вас союзники на українському політичному полі? Хто вони?

Ми не любимо спілкуватися з окремими людьми. Ми надаємо перевагу співпраці із організованими структурами. Ми співпрацюємо із усіма проукраїнськими політичними партіями, із проукраїнськими громадськими рухами та громадськими організаціями. Для нас не важливо, чи представлено структуру у парламенті чи ні. Здається, що в Україні немає жодної помітної політичної сили — правої або ж ліберальної — із якою ми б не проводили співпраці. Нам немає чого ділити. Ми разом були на барикадах. Більшість конфліктів, що виникають у політичному середовищі — це конфлікти між так званими олігархічними групами, але ми до них не належимо.

- Чи можна взагалі говорити про те, що у сучасній Україні є політичні партії у класичному сенсі цього слова. Приміром, чи є вони у Верховній Раді? Чи там існують, лише, так би мовити “клуби за інтересами”?

Я б сказав, що у Верховній Раді є люди, поєднані широкими інтересами. Я б назвав цих людей проукраїнськими консерваторами. Безумовно, там є й ліберали. Але українська політична кон”юнктура передбачає загравання із електоратом, що в свою чергу робить неможливим довге дотримання тієї чи іншої ідеології. Традиційно вважається, що основою українського електорату є люди пенсійного або ж передпенсійного віку, а цих людей прийнято розглядати — хоча як на мене це є міфом — як людей консервативних, релігійних, не ліберальних, не сучасних та таких, що не здатні сприймати будь-які сучасні тренди. Тому політичні партії починають підлаштовуватися під цей міфічний електорат. Хіба що десять відсотків політичних партій дотримуються своєї ідеології. Решта ж вдається до популізму. На жаль. Втім результати виборів та соціологічні опитування спростовують ту точку зору, яка стверджує, що пересічний український виборець є консервативним і за своїм світоглядом перебуває трохи що не у шістнадцятому столітті.

- Пане Юрію, наскільки можна судити, то стосунки Вашої політсили із теперішньою владою є непростими. Зокрема, “Демократична Сокира” намагається притягнути пана Зеленського до кримінальної відповідальності за 111 статтею через зрив операції із затримання російських найманців із приватної військової компанії “Вагнер”. Наскільки це реально, адже йдеться про чинного президента?

Я вважаю, що в Україні можливо все. Я багато разів переконувався у цьому. Старші та більш досвідчені люди свого часу доводили мені те, що неможливо скинути Януковича й що не можливо відбитися від російської агресії, але все це ставало реальністю. Я впевнений у тому, що український народ не дозволить Зеленському правити вічно й що як тільки скінчиться його термін перебування при владі та як тільки він втратить той імунітет, який передбачає президентська посада, його буде притягнуто до карної відповідальності. Ми подали до Державного бюро розслідувань (ДБР) відповідну заяву. ДБР дає нам відписку, ми звертаємось до суду, суд зобов”язує ДБР розпочати розслідування й бюро починає його — воно знайомиться із документами, опитує людей й всі матеріали, скажімо так, збираються у певну папочку. Коли матеріали зібрані, то бюро каже нам, що у президента імунітет, а отже його неможливо допитати. Так і є. Але я повторюся — Зеленський не керуватиме країною вічно. Як тільки Зеленський перестає бути президентом, папочка відразу виймається із шафи та йде у роботу. Більшість розслідування, фактично, вже завершено, але розслідування в Україні тривають довго й тому я не здивуюсь, якщо розслідування вийде на фінальну стадію саме тоді, коли президентський термін Зеленського вже завершиться.

- Що може завадити цьому?

На Банковій цілком реально розглядають сценарій проведення дострокових президентських виборів. Допоки рейтинг Зеленського все ще тримається, можна провести перевибори та отримати додаткові п'ять років. Далі переобратися на другий президентський термін у Зеленського вже не вийде.

- Але ж який привід для дострокових президентських виборів може знайти Банкова?

Повернуся до своєї тези про те, що в українській політиці немає нічого неможливого. Зеленський з'явиться на екранах й оголосить про те, що він єдиний президент, який є готовим провести дострокові вибори самого себе. Мовляв, хочу подивитися чи любить мене народ та чи правильним курсом ми йдемо. Зараз, щоправда, Банкова поставила цей сценарій на паузу, але він існує.

- Чи вірите Ви в те, що Зеленський може бути патріотом? Не так давно він казав про те “какая разница”, але наразі вдається до щиро патріотичної риторики...

Я хотів би вірити у те, що президент моєї країни — патріот. Не лише теперішній. Мені хотілося, аби кожен із президентів України був патріотом. Але стосовно Зеленського я маю певні застереження.

- Чому?

Хоча б через те, що він прийшов зі світу шоу-бізнесу й базові цінності українського патріотичного середовища йому просто не є зрозумілими, є дивними та майже екзотичними. Я впевнений у тому, що йому й справді важко зрозуміти те, чому люди ризикують власним життям за Вітчизну, йдуть під кулі, займаються волонтерством, з рештою, віддають власне життя за незрозумілі для нього речі, замість того аби виступати на сцені та заробляти добрі гроші. Дай Боже, щоб Зеленський прийшов до розуміння подібних речей, щоб обставини примусили його повірити в Україну та у щирість тих, хто проливає кров за неї. Але — знову ж таки повторюся — маю певні застереження щодо Зеленського.

- Наступне питання буде пов'язане із попереднім. Україна платить воістину страшну ціну за право належати до вільного світу. Курс на членство в ЄС та НАТО прописаний у Конституції нашої держави. Як Ви оцінюєте останні заяви певних представників президентської політичної сили щодо переорієнтації на Схід, зокрема на Китай?

Знаєте, як на мене, тут йдеться, передусім про неосвіченість тих людей, що роблять подібні заяви. Ви думаєте, що вони добре розуміються на геополітиці та на історії комуністичного Китаю? Не певен у цьому. Геть не певен. Для них Китай — це, передусім, потужна економіка, завдяки якій можна залучити інвестиції не без особистого зиску, звісно ж. От і все.

- А хіба подібні заяви не ускладнюють наші взаємини із західними партнерами?

Звісно. Ми як проукраїнська політична партія не можемо не реагувати на подібні речі. Разом із нашими партнерами та союзниками ми розпочинаємо найближчим часом інформаційну кампанію, скеровану проти згаданої Вами політичної заяви та її можливих наслідків. Ми маємо відкрити людям очі на те, що таке комуністичний Китай, на яких умовах він кредитує економіки інших держав та які наслідки мають ці кредити для суверенітету держав-позичальниць. Наше завдання неабияк полегшує те, що, згідно соціологічних опитувань українці не довіряють Китаю. Кількість наших співвітчизників, які довіряють цій країні не перевищує шість відсотків. Повірте, Росія має значно більший рівень довіри.

- Інформаційна кампанія відбуватиметься, виключно, у засобах масової інформації чи, також, включатиме акції прямої дії?

Й те, й інше. Невдовзі побачите.

- Чи планує “Демократична Сокира” похід до Верховної Ради?

Безумовно, власне парламентське представництво входить до наших планів. Ми не є політичним проектом тривалістю в один день чи то тривалістю в одну виборчу кампанію. Ми прийшли надовго. За нами, щоправда, не стоять олігархи, за нами не стоять міліардери. Це дає нам більше свободи й не зобов'язує нас корегувати та змінювати свій курс. Але ми маємо тверезо оцінювати власний потенціал та власні сили. Зазвичай — й ця схема вже є перевіреною нами впродовж місцевих виборів — ми укладаємо угоду з нашими політичними партнерами та союзниками й разом проводимо виборчу кампанію. Досвід підказує нам, що ця схема є ефективною.

Нагадаємо, що раніше український підприємець, меценат, засновник групи компаній "Автострада" Максим Шкіль в інтерв'ю для видання "Коментарі" прокоментував інцидент з підпалами техніки підприємства і розповів, як зараз розвивається ситуація.