Чи зможуть фахівці розмінувати Україну, чи людям доведеться жити «як на мінному полі»

Через бойові дії та окупацію в Україні прикордоння та східна частина нашої держави виявилася значно замінованою та забрудненою вибухонебезпечними предметами. І якщо в тилових областях вибухотехніки працюють одразу після обстрілів та вилучають ВНП, то на територіях, де ведуться чи були активні бойові дії, працювати розмінувальникам доведеться не один рік.

Чи реально очистити Україну від усього смертельного залізяччя, та у скільки це обійдеться – грошей, років та зусиль – в інтерв’ю порталу "Коментарі" розповів перший заступник Голови Української національної асоціації з гуманітарного розмінування (УНАГР) Олексій Ботнаренко.

Хто координує всі роботи з розмінування? Чи є ризик дублювання, хаосу або неефективного використання ресурсів?

Наразі головним в структурі суб'єктів протимінної діяльності є Національний орган протимінної діяльності - колегіально-дорадчий орган, до складу якого входять представники різних органів державної влади. Сьогодні очолює цей Національний орган Міністерство оборони України. Він же забезпечує роботу його секретаріату.

Відповідно до закону, функції головування в Нацоргані, на момент відновлення територіальної цілісності України в межах державного кордону, будуть передані іншому Міністерству, зокрема, Міністерству внутрішніх справ. Координувати роботу Національного органу і забезпечувати роботу секретаріату буде саме Міністерство внутрішніх справ.

Зараз же говорити про неефективне використання ресурсів ми не можемо, мені про нього невідомо.

Як Україна переконуватиме світ вкладати десятки мільярдів у розмінування, коли в черзі Африка, Близький Схід, Азія?

Тут потрібно враховувати ряд чинників, в яких Україна має об'єктивну перевагу. А таких переваг у нашої країни більше, ніж достатньо.

Це і географічне розташування (ми - центр Європи фактично), густота населення території, та економічна, в тому числі, доцільність розмінування саме території України. Адже Україна має родючі ґрунти, велику кількість корисних копалин. Тому тут потрібно мотивувати різними чинниками. Як класичними соціальними (безпека населення, безпека території), так і економічними - вигода, яка може бути отримана від цих територій.

Але насправді, на мою думку, потрібно розміновувати будь-які території, незалежно від будь-якої економічної вигоди. Адже держава бере на себе гарантії безпеки населення.

Що дорожче: не розміновувати і втрачати людей та землі, чи витратити мільярди вже зараз і відновити економіку?

Потрібно витрачати вже зараз і якомога швидше відновлювати економіку. Хоча б з тієї точки зору, що для того, щоб ми могли продовжувати боронити нашу країну, нам також потрібен ресурс. І виходячи хоча б цієї позиції, потрібно здійснювати це саме зараз. Не забуваємо про першочергове - безпеку населення.

Ми не можемо відкладати економічний розвиток держави на невідомо скільки років лише для того, щоб зекономити наразі якісь гроші. На мою думку, це неправильно.

Чи правда, що розмінування гальмується через корупцію, “своїх” підрядників і зловживання на міжнародній допомозі?

Ні, по-перше, потрібно розуміти, що у нас діє конституційний принцип презумпції невинуватості. По-друге, мені особисто невідомо жодного факту, який я міг би озвучити, що це зловживання чи корупція, і, відповідно, кримінальних справ таких я також не знаю, але я думаю, що це було б вже у засобах масової інформації висвітлено. Говорити, що на цьому хтось зараз зловживає, як на мене, є невиправданим, і такого не відбувається.

Скільки насправді потрібно грошей, щоб розмінувати Україну? Є шанс, що світ їх надасть чи ми приречені жити на мінах десятки років?

Насправді сказати, скільки грошей для розмінування України потенційно потрібно, можна буде лише після того, як буде проведено перший етап протимінної діяльності, а саме гуманітарне розмінування, нетехнічне обстеження. Лише після цього ми можемо визначити дійсний ступінь засмічення території, при чому тільки попередньо його визначити. Тому що в процесі розмінування можуть бути з'ясовані додаткові обставини щодо складності замінування тих чи інших територій. І лише після нетехнічного обстеження ми орієнтовно матимемо якісь більш-менш якісні показники щодо того, скільки це може коштувати.

Також потрібно враховувати розвиток технологій. Станом на сьогодні ця сума може може мати цифру більш масштабну, але якщо ми впровадимо (а зараз багато розробок в цьому напрямку є) нові технології та інновації, то розмінування може стати втричі або навіть учетверо дешевше та суттєво пришвидшитись.

Основна стаття видатків в оцінці вартості робіт з розмінування – це заробітна плата сапера. Якщо ми зможемо впровадити певні технічні засоби, дистанційну методику чи методологію, то зрозуміло, що навіть з позиції вартості робіт та оцінювання заробітної плати, це вже буде дешевше.

(Зарплата сапера в Україні значно варіюється в залежності від різних факторів, таких як досвід роботи, місце служби, а також участь у бойових діях. За даними різних джерел, зарплата може коливатися від 20 000 до 120 000 гривень або більше. Зарплати в державних установах (наприклад, ДСНС, Збройні Сили України) можуть відрізнятися від зарплат у приватних компаніях, що займаються гуманітарним розмінуванням. - Прим. ред.)

Нещодавно ми тестували, скажімо так, історично не новий метод, але нову, посилену, розробку для України. Мова йде про гідравлічний знищувач вибухонебезпечних предметів. Ми маємо технологію, за допомогою якої спрямованим гідроударом зможемо знищувати вибухонебезпечний предмет. Певні елементи цієї технології у нас вже були, але ми її розвинули, підсилили і в результаті маємо дешевий та ефективний метод знищення вибухонебезпечних предметів. Наразі ця технологія, цей пристрій, знаходиться на патентуванні і я думаю найближчим часом він буде в серійному виробництві.

Це саме те, що я маю на увазі, коли мова йде про строки, інновації та безпеку: даний пристрій планово буде встановлений на роботозаводній системі, тому саперу навіть непотрібно фізично підʼїжджати чи підходити до вибухонебезпечного предмету - гідро знищувач підноситься маніпулятором. Це вже реалізовано, проте не в серійному виробництві. Наразі налагоджуємо серійне виробництво та паралельно займаємося патентом.

Тобто, всі ці цифри, які ми наразі чуємо – 30 мільярдів, 50 мільярдів на розмінування – вони, так би мовити, нечіткі, це просто припущення, на які ми спиратися фактично не можемо?

Так, звичайно, це доволі нечіткі цифри. Потрібно спочатку оцінити, на об'єктивних показниках, території і складність розмінування, лише потім робити висновки, скільки це може коштувати. Тому вважаю недоцільним спекулювати на якихось величезних цифрах і на величезних строках, та що це економічно недоцільно чи довго.

Насправді, поки ми не матимемо базових показників, це все спекулювання і воно діє нам навпаки, не на руку.

Чому досі немає національної кампанії з навчання населення виживанню на замінованих територіях? Хто це мав би робити?

Насправді, говорити про те, що не існує національної кампанії з навчання населення, не зовсім правильно. Відповідно до Закону України “Про протимінну діяльність в Україні” і самих процесів гуманітарного розмінування у нас є механізми інформування населення ризикам, пов'язаним з мінами. Тому говорити, що така програма не існує, не є об'єктивним.

Чи доцільно збільшувати кількість людей, які є поінформованими, то так, я погоджуюсь, що це потрібно робити на принципах системності, повторюваності, запроваджувати нові методи. Не виключно класичні академічні заходи, а іншим чином це реалізовувати.

Професійна програма підготовки саперів, на основі якої зараз здійснюється підготовка саме саперів, також включає модулі щодо інформування населення про ризики, пов'язані з мінами. Тому, певним чином, ці просвітницькі і навчальні компоненти враховані. Чи потрібно збільшувати обсяги? Так, напевно, потрібно. Це заважати не буде. Людина має властивість забувати, тому це обовʼязково потрібно розширювати, масштабувати та системно нагадувати.

Скільки часу потрібно, щоб український фермер не боявся виїхати в поле? Не заради новини, а чесно. Скільки десятиліть може знадобитися на розмінування України?

Можна говорити про два сценарії - песимістичний та оптимістичний. Песимістичний: якщо ми не будемо нічого робити і будемо чекати, поки це все напряму з часом просто згниє в землі. Період напіврозпаду пластику, а зараз він масово використовується у вибухонебезпечних предметах, має строк 250+ років. Тому коли кажуть про строк 700 років - це чистої води спекуляція. Максимум до 250 і більше років, але тільки якщо нічого не робити і чекати.

А от оптимістичний прогноз точно в десятках років. Але це, на мою думку, не цифра з двома нулями. Мова йде про десятки років і, це, відповідно, цифра всього з одним нулем.

Чи є історія про розмінування, яку Ви постійно згадуєте та яка досі не дає Вам спокою? Про що вона?

Так несподівано, складно виділити. Минулого року я свій день народження провів на мінному полі, допомагаючи у проведенні службового розслідування з інцидентом, пов'язаним з вибухонебезпечним предметом. Так трапилося, що стався інцидент не з вини керівництва компанії, не з вини хлопців, які проводили розмінування, а от такий прикрий інцидент, коли ворожа армія підклала пастку і на цю пастку потрапили не військові, а саме фахівці компанії по розмінуванню і мене попросили, в межах моєї діяльності, проконсультувати. Тому, фактично, день до дня народження, в цей день та декілька днів після цього я займався саме цим - був на мінному полі.