«Дільничний з ДВРЗ» В’ячеслав Довженко: Син підбурює мене «когось собі завести»

Актор В'ячеслав Довженко, фото - з особистого архіву актора

Він однаково гармонійний і в ролі дільничного, і в ролі захисника Донецького аеропорту з позивним "Серпень", бо над кожним своїм проєктом працює чесно й ретельно. Такими ж принципами В’ячеслав Довженко керується у вихованні синів і стосунках з жінками.

Кінець історії чи далі буде?

– В’ячеславе, нарешті гарна новина для прихильників "Дільничного з ДВРЗ" – з 14 березня в ефірі ICTV новий сезон серіалу. Ви теж чекаєте на нього?

– В першу чергу, я чекаю на перемогу. Але якщо наш серіал піднімає людям настрій, це дуже приємно.

– У цьому детективному серіалі глядачів приваблює, окрім усього іншого, і комедійна складова. Проте дехто вважає, що в такий складний для країни період жарти не зовсім доречні. А ви як вважаєте?

– Гумор – невід’ємна складова нашої нації. Не втомлююсь повторювати: щоб зрозуміти, у чому полягає різниця між нами і нашими сусідами, треба порівняти дві картини Іллі Рєпіна – "Бурлаки на Волзі" і "Козаки пишуть листа турецькому султану". Навіть у найскладніші часи українці знаходять час для жартів. Це підтримує наш дух і допомагає завжди залишатися в строю.

– Що чекає на Бондаря у нових серіях "Дільничного з ДВРЗ"?

– Родзинкою третього сезону стане новий персонаж – жінка, – яка нарешті допоможе зрозуміти, хто ж насправді Бондар – одинак чи людина, яка шукає кохання. А загалом буде в серіалі буде багато гумору, розслідувань, екшну – як же без нього. І неочікуваний фінал, що спантеличить глядачів – це кінець історії чи далі буде.  

– Що цей серіал додав у скарбничку ваших акторських навичок?

– З одного боку, мені легко грати в ньому, бо за три сезони образ Бондаря вже добре відпрацьований. Та й тандем з Віталієм Іванченком у нас гарний вийшов. З іншого – сцени екшну тримають тебе в тонусі, змушують бути в формі, не дивлячись на те, що ти стаєш трохи старшим і не таким гнучким. До того ж постійно потрібно вставляти в сценарій якісь смішні моменти: знайти їх, обговорити з режисером і знімальною групою, а потім реалізувати. Причому робити це треба швидко, бо в серіалі часу на роздуми немає.

– Які свої імпровізації вважаєте найбільш вдалими?

– Не люблю хвалити себе, тому скажу так: усі крилаті фразочки Бондаря я придумав сам – "та щоб мене!", "такоє", "стоямба" та інші. Це така фейсбучна мова, якою українці користуються у побуті, і вона виявилася дуже доречною в серіалі.

– Ваш серіальний напарник поза знімальним майданчиком не став близьким другом?

– Ми з Віталіком Іванченком і до цього товаришували. Але коли так багато часу проводиш з людиною разом, звісно, стосунки стають ще міцнішими. Тому періодично зідзвонюємося, спілкуємось, знаємо про проблеми один одного.

Місія – зіграти абсолютне зло

– З чого для вас почалася війна?

– Вона почалася для мене ще в 2014 році. А якщо ми говоримо про 24 лютого, то я прокинувся від звуків вибухів. Було дуже страшно. Не за себе – за дітей. І перше, що я зробив, – почав обдзвонювати своїх рідних, щоб дізнатися, як у них справи. І попросив дружину вивезти дітей у безпечне місце. Тільки коли вона поїхала з ним на Західну Україну, трохи заспокоївся.

– Нам усім довелося вчитися жити під час війни. Як живете ви?

– Мабуть, як усі: волонтерив, допомагав з евакуацією людей і тварин з окупованих територій, передавав разом з друзями якісь ліки, одяг. Але в якийсь момент сказав собі: стоп, ти ж творча людина, треба це використати в боротьбі з москалями! Потихеньку почав записувати різні мотивуючі відео і викладати в соцмережі. Якось хлопці з передової попросили записати "Гуцулку Ксеню" – я зробив це під гітару і відправив їм. Потім з товаришем зробили комедійні ролики про Чорнобаївку, острів Зміїний, Конотоп. Взагалі це задумувалось як масштабний інформаційний проєкт "Народ – військо", але в мене почалася робота в театрі, вільного часу  було обмаль. До того ж, якщо до справи підходити серйозно і знімати відео на високому рівні, треба створювати професійну студію. Але ми не поставили хрест на цій ідеї. Якщо буде нагода, повернемося до неї.

– Восени виникли суперечки стосовно воєнної драми "Буча", в якій ви граєте фашиста. І це при тому, що на той момент був готовий тільки тизер! На якому етапі зараз проєкт?

– Суперечки спровокувала непродумана промо-акція: всі обурилися, що ми вже зняли фільм і почали його рекламувати. У квітні! Щойно місто вийшло з окупації! Насправді мова йшла всього на всього про рекламний тизер трейлеру – пробний, розрахований на заохочення інвесторів. Але зрештою всі пересварилися, й історія затихла. Добре, що не назавжди: зовсім скоро, вже в цьому місяці, починаються зйомки, які триватимуть до кінця квітня. 

– В одному інтерв’ю ви обмовились, що у вас з творцями фільму є певні домовленості, і до зйомок долучитесь тільки якщо вони їх дотримаються.

– Так, було багато зустрічей і з продюсером, і з режисером, і зі сценаристом. Справа в тому, що мій герой – ФСБшник, і я хотів зрозуміти, для чого мені, як артисту, потрібна ця роль. Тобто я маю не просто зіграти абсолютне зло, а виконати якусь конкретну місію. Коли все це обговорили і в сценарії підправили деякі моменти, я погодився зніматися у фільмі. До речі, всі мої знайомі і друзі – ті, хто служить в ЗСУ, актори – підтримали моє рішення долучитися до зйомок "Бучі".

– І яка ваша місія?

– Показати прогресивному суспільству, що фашизм – це ідеологія, не допустима в сьогоднішньому світі, бо вона руйнує будь-що людське в будь-кому і перетворює людину на тварину. Безумовно, це велика відповідальність. Адже проєкт більш розрахований не на наших співвітчизників, а на міжнародного глядача, бо за кордоном багато хто досі ще живе ілюзіями про братські народи, "хароших руських" і т.д. і т.п. Ми теж жили цими ілюзіями до 24 лютого, але в нас вони розвіялись, а у них – ні. А отже маємо доносити до них правду – показати цивілізованому суспільству нашу проблему, показати руських такими,  якими вони є насправді, а не в романтичних тонах. Яка романтика? Прийшли тварини і робили тваринні справи… 

Повний метр замість прибуткового серіалу

– У фільмі "Кіборги" ви грали героя, практично супермена. У "Бучі" – фашиста і мерзотника. Кого важче грати?

– І те, і те важко. Але абсолютно точно можу вам сказати, що це треба робити чесно і ретельно, щоб достукатися до людей і дати важливу інформацію.

– В основі картини – реальні події: як волонтер Костянтин Гудаускас, громадянин Казахстану, вивозив з окупованої Бучі людей. З ким будете спілкуватися, щоб зрозуміти свого героя, увійти в образ?

– З волонтерами, з самим Костянтином. Але хочу зазначити, що мій персонаж вигаданий, тому в мене є можливість пофантазувати.

– Ви вже в тому статусі, коли можете ставити умови продюсерам. В "Бучі" йшлося про нюанси сценарію. А щодо інших проєктів якісь вимоги були?

– Та ні! (Сміється) Це просто дуже особливий фільм, тут потрібно чітко розуміти, задля чого ти це робиш. Хоча я всі ролі останнім часом так обираю: або погоджуюсь, тому що мені є що сказати в цьому проєкті, або відмовляюся. Наприклад, колись паралельно запускалися зйомки серіалу і фільму "Обмін". Серіал – це більш прибуткова робота, але кіно – це все таки кіно, тому в пріоритеті був повний метр. Я ще на пенсію не збираюся, тому треба розвиватися, рости і чогось досягати.

– Розмір гонорару для вас має значення?

– Звісно, тут теж мають бути якісь рамки. Але питання насправді складне. Я давно про це кажу: потрібно створювати профспілку кіноспільноти, де буде класифікація медійності акторів, включено авторські права, бо виконання будь-якої ролі – це теж авторське право. У всьому світі це існує, і тільки на пострадянському просторі – ні. В актора може бути величезна фільмографія, а він від цього має тільки прихильність і любов глядачів і ніяких дивідендів. Це неправильно. 

Здійснив мрію сина

– Ваш старший син навчається в театральному. Вам дозволяється аналізувати його роботи?

– Він навчається на другому курсі, за цей час я відвідав вже два його іспити. Як батько я задоволений тим, що побачив. Та й як у актора в мене претензій теж немає. Іван дуже старається! І курс в нього гарний. Єдине, що можу порадити, – більше ходити по театрах, дивитися різні вистави і фільми різних режисерів, читати певну літературу. Син ходить і на мої спектаклі. Критики від нього поки що не чув, хоча в принципі я поставився б до цього нормально. До речі, від давно хотів, щоб ми з його мамою (актриса Ксенія Баша, з якою В’ячеслав розлучився в 2017 році. – Прим. авт.) зіграли разом, бо працюємо в різних театрах. І от нещодавно ми з Ксенією нарешті зійшлися на спільному майданчику – в Театрі на Подолі у виставі "Мрії оживають". Після цього Іван написав пост про те, що збулася його мрія – тато й мама на одній сцені. Це було дуже зворушливо.

– Разом з вами Іван не мріє зіграти?

– Та звісно, йому цього хочеться. З мамою він грав у Театрі ім. Івана Франка, коли був маленьким – у "Кайдашевій сім’ї". Сподіваюся, й зі мною колись буде нагода.

– Молодший син раніше танцями займався. А зараз?

– Танці в минулому. Тепер він ходить зі мною в тренажерний зал. І періодично закидає про те, що хоче бути актором. Йому в квітні буде 14 років, ще є час, щоб усе обміркувати – старший остаточно визначився з вибором у 17. Якщо вирішить обрати цей шлях, відмовляти не буду.

– Спортзал і раніше був у вашому графіку чи вирішили перед зйомками трохи рельєфу собі додати?

– Це молодший син запропонував. Він тиждень в мене живе, тиждень у мами. Якось прийшов і каже: "Тату, треба за себе взятися". І ми взялися. (Сміється) Ходимо тепер в тренажерку разом. Підтримуємо один одного, намагаємось не пропускати заняття. Це взагалі гарна ідея – я намагаюся якомога більше спілкуватися з дітьми і вибудовувати з ними довірливі стосунки.

Знайти другу половинку – це не меблі змінити

– Як у "татів" тиждень справляєтесь з безліччю побутових дрібниць, якими в сім’ї зазвичай займається мама: приготувати поїсти, прослідкувати, чи виконані уроки, зібрати до школи, випрати-попрасувати речі?

– Звичайно, мама Васі справляється з усім цим краще, ніж я. Але 13 – це вже досить дорослий вік, та й хлопчик у мене росте самостійний, тому в нас виходить така собі чоловіча тусовка. Ми обговорили з ним ключові організаційні моменти – і все добре: сам встав, зібрався, причепурився. Мені тільки треба сніданок приготувати. З цим ніяких проблем не виникає. Ви ж знаєте, що чоловіки готують не гірше жінок, тільки треба цього захотіти. Я свого часу пройшов школу життя в гуртожитках – майже вісім років. Тож навчився і готувати, і прасувати, і ще багато чого. Якщо ти розумієш, що ніхто за тебе цього не зробить, вибору немає. Коли одружився, теж багато готував сам. І це нормально – чоловік не повинен з маминих рук потрапляти до рук дружини і все життя бути в деяких питаннях залишатися телям, яке треба водити за мотузку. Тим більше, що коли ти частину домашньої роботи береш на себе, так можеш дати більше свободи своїй другій половинці, щоб вона могла займатися собою і самореалізацією.

– Жінки прочитають це і подумають: і як же такий скарб вже шість років залишається одинаком? Чи ви просто вмієте приховувати нові стосунки?

– Всі ми – такий скарб! (Сміється) Нові стосунки – не так просто, особливо в такому віці (В’ячеславу – 46. – Прим. авт.). Вибачте за порівняння – це ж не меблі змінити. Ти можем захоплюватися людиною, але захоплення швидко проходить. Це має бути абсолютно "твоя" людина, яку сприйматимеш з усіма її недоліками, в вона тебе – з твоїми, точно так само ви будете бачити і якісь позитивні сторони одне одного. В юному віці проходити подібні етапи легше, а от для сформованої особистості вони надто непрості. Тому не поспішаю стрибати в нові стосунки.

– Виходить, постійно поряд з вами тільки бульдог Джек?

– Так. Чесно кажучи, такі складні періоди одному переживати спокійніше, бо відповідаєш тільки за себе і свого домашнього улюбленця. Якщо поряд є кохана людина, ти хочеш її захистити, але як можна бути певним під час війни, що зможеш когось захистити? Однак з точки зору життєвих цінностей краще бути вдвох, звичайно. Це прекрасно, коли в тебе є друга половинка!

– Діти не кажуть: "Тату, годі вже жити одному"?

– Молодший періодично радить "когось собі завести". (Сміється) Він мене завжди на щось підбурює: то собаку завести – я завів, то в спортзал піти – я пішов. Тепер підбурює на нові стосунки. Подивимося…                                

Читайте Comments.ua в Google News