Рубрики
МЕНЮ
Андрей Кривцун
Олег Немчінов - Міністр Кабінету міністрів України. Фото: прес-служба Кабміну
За плечима Олега Немчінова — 20 років держслужби. Починав інспектором, фахівцем 1-ї категорії у відділі роботи з молоддю департаменту гуманітарної та соціальної політики, потім трудився у відділі роботи з молоддю управління культури Львівської міськради. У різні роки працював у бізнес-структурах, викладав.
З серпня 2014-го по квітень 2017-го Немчінов служив у Державній прикордонній службі України (має звання майора). Брав участь в антитерористичній операції, керував Військово-цивільною адміністрацією (ВЦА) населених пунктів Комінтерново, Водяне та Заїченко в Донецькій області.
З 11 квітня 2017-го Немчінов обіймав посаду державного секретаря Міністерства молоді та спорту України. З 4-го березня 2020-го року він — міністр Кабінету міністрів в уряді Дениса Шмигаля, якому довелося встати біля керма вищої виконавчої влади в складний час коронакризи. Про це і не тільки - наша розмова з Олегом Немчіновим.
- Олег Миколайович, почнемо зі злободенної теми коронавірусу. Якими критеріями оперує Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС), яка визначає зонування України в залежності від зростання захворюваності?
— Є два основних критерії. Перший — кількість нових захворювань (без урахування спалахів в окремих закладах, зокрема, в гуртожитках, де можуть бути якісь раптові показники). Другий — кількість активних ліжок. Тобто, наскільки заповнений ліжкофонд, який призначений під COVID-19 на тій чи іншій території.
- Чим пояснюєте критику на адресу центру з боку місцевої влади, а іноді й локальні "бунти" на місцевому рівні? Які можуть бути наслідки невиконання рекомендацій Держкомісії та уряду?
— Насправді тут справа в політиці. Напередодні місцевих виборів більшість керівників населених пунктів, які потрапляють в "червону" або "помаранчеву" зону, намагаються домогтися дешевої популярності за допомогою такої критики. І, як правило, схвалення ними незаконних заходів призводить до складання адмінпротоколів на учасників таких голосувань. Що стосується локальних бунтів — мені про них невідомо. Є акції протесту, часом досить емоційні виступи. Але я б у жодному разі не назвав це локальними бунтами.
- Періодично підіймається хвиля чуток про те, що місцеві вибори можуть бути зірвані з юридичних, епідеміологічних та ще якихось причин. Як людина, що займається Міжвідомчою групою, що координує діяльність органів влади з підготовки до місцевих виборів, прокоментуйте причину цих побоювань. Чи існує ймовірність зриву (перенесення) виборів?
— Неодноразово говорилося (і не тільки мною), що жодних причин для зриву або перенесення виборів немає. Це можливо лише в разі введення надзвичайного стану на території всієї країни або на окремих територіях. Причин для цього я зараз не бачу. 14-го вересня уряд підтримав зміну в 641-ї Постанови, яка регулює карантинні обмеження. Було затверджено спеціальний Порядок дій під час місцевих виборів. Розширено перелік осіб, які можуть потрапити в Україну, попри заборону в'їзду іноземців. Йдеться про міжнародних спостерігачів на виборах. Отож український уряд робить все, щоб місцеві вибори відбулися вчасно, демократично, з дотриманням всіх цивільних прав українців, зокрема й тих, хто хворий на коронавірусну інфекцію.
- Вже очевидно, що до виборів ми підійдемо в непростій епідеміологічній ситуації. Як збираєтеся мінімізувати ризики?
— На позачерговому засіданні 14-го вересня Кабмін затвердив "Порядок здійснення протиепідемічних заходів під час організації та проведення виборів на тлі пандемії коронавірусу". Цей документ передбачає опитування людей про наявність симптомів респіраторних захворювань і температурний скринінг всіх, хто заходить у приміщення для голосування та виборчих комісій. Крім того, буде обов'язковим наявність антисептиків для рук на вході у приміщення виборчої комісії і в самому приміщенні. Будуть спеціально обладнані місця для централізованого збору та утилізації засобів індивідуального захисту; розмітка, яка вказує на дотримання дистанції не менше одного метра і маса інших нюансів. Виборці, які знаходяться на самоізоляції, зможуть голосувати за місцем перебування. Процедура також прописана. Якщо в одного з членів виборчкому виявлять COVID-19, інші члени комісії зможуть продовжувати виконувати свої функції за відсутності симптомів респіраторних захворювань.
- Де гарантія, що певні сили не будуть оскаржувати результати виборів через низку обмежувальних заходів?
— Якщо якийсь кандидат залишиться незадоволений результатами виборів, він знайде будь-яку причину, щоб оскаржити ті чи інші дії. Але не вважаю, що це стане вирішальним при визначенні результатів голосування.
- Ви брали участь в антитерористичній операції на території Донецької області, з червня 2016 по січень 2017 го керували Військово-цивільною адміністрацією сіл Комінтерново, Водяне та Заїченко Волноваського району Донеччини. Тобто, не з чуток знаєте про ситуацію в регіоні та настрої жителів. Що особливо вразило тоді?
— Безпосередню участь в операції я брав у січні і лютому 2016-го року, перебуваючи в районі населених пунктів Пищевик-Сартана. Керівництво військово-цивільною адміністрацією було пізніше і це було дещо інше завдання. У мене була специфічна ВЦА. Два з трьох населених пункти, що у неї входили, знаходилися в окупації. А н.п. Водяне, на момент, коли я реєстрував ВЦА (тоді її ще не створили, не дивлячись на указ президента ще від 2015 го року), — це повна відсутність усього, що пов'язувалося б з попереднім, мирним життям.
Водяне — велике за територією селище, в різних куточках якого жило до 13-ти осіб максимум. По суті, це старі садові кооперативи недалеко від Маріуполя. Водночас величезна кількість людей, які виїхали з окупованого Комінтерново, ставши біженцями в Маріуполі, постійно зі мною спілкувалися. І я основну частину часу займався саме їхніми проблемами.
Пам'ятаю, осіннього вечора 2016-го в результаті одного обстрілу ціла вулиця у Водяному перетворилася на руїни (залп ліг у центрі населеного пункту). А в грудні 2017-го року 120-мм міна прилетіла в будинок, де спав чоловік. В результаті його контузило і він залишився без нічого. У Водяному, де люди кожного день на передовій, ні у кого немає сумнівів, хто агресор і на чиєму боці правда. Їх надія — українські збройні сили, а ворог — по той бік лінії фронту.
- Які важливі кроки для поліпшення життя людей по обидві сторони лінії розмежування робляться зараз?
— Робиться дуже багато. Шкода, що коронавірусна інфекція створює багато складнощів. Причому в цей важкий час, коли ми всіляко допомагаємо людям, інша сторона робить все з точністю до навпаки. Представники ОРДЛО не пропускають громадян на КПВВ, хоча зі свого боку ми всі пункти пропуску відкрили. Більш-менш ритмічно працює лише пункт "Станиця Луганська". Все це, звичайно, обмежує доступ наших співвітчизників, які залишаються на окупованих територіях, до якісної системи охорони здоров'я. Попри перешкоди, які влаштували окупанти, вступна кампанія відбулася. У цьому році були зняті обмеження: всі випускники з ОРДЛО отримали можливість безкоштовно навчатися в українських вишах. Це був важливий крок в рамках реінтеграції. Те, що Україна робить в ряді прифронтових населених пунктах Донбасу, де працюють і окремі президентські програми, і такі масштабні, як "Велике будівництво", дає серйозний резонанс. І люди з окупованих територій, перебуваючи у своїх родичів, друзів на підконтрольній Україні території, бачать, наскільки Донеччина і Луганщина змінюються в кращу сторону під час мирного життя.
- Ви працюєте в держслужбі з 1999-го року. Які позитивні зміни відбулися за 20 з гаком років?
— З моєї точки зору, найбільшим досягненням стала відкритість держслужби, яка раніше вважалася закритою кастою. Оновлення кадрів зараз проходить постійно. Нас трохи пригальмував карантин. У зв'язку з коронавірусною інфекцією ми були змушені змінити порядок проходження відкритих конкурсів на процедуру добору. Вона передбачає відповідність кваліфікаційним умовам, а потім — співбесіда з керівником, який оголошує добір. І все ж та відкритість, яка, впевнений, рано чи пізно повернеться в повному обсязі, — це величезне досягнення.
Другий важливий момент — престижність держслужби. Я думаю, що багато посад зараз є не просто привабливими для фахівців різного віку, але і цікавими навіть для людей з бізнесу. Тому що фахівець з проведення реформ в центральних органах виконавчої влади — це досить високооплачувана посада. Крім того, важливий і престиж держслужби як своєрідного майданчика для подальшої кар'єри на виборних посадах, в тому числі роботи в бізнесі.
- Як в Україні не тільки виховати справжню еліту нації, а й дати їй можливість керувати державою, приносити користь? Що тут може допомогти, окрім відкритих і прозорих конкурсів на посади в держслужбі?
— Якщо ми говоримо про політичну еліту в широкому сенсі, то, звичайно, крім держслужби і тих конкурсів, які мають поновитися, потрібно намагатися спробувати себе у виборах до органів місцевого самоврядування. Бути депутатом місцевої ради — обласного, міського, селищного або сільського — значить здобувати величезний досвід. Це стосується як взаємодії з громадою, так і з органами місцевої та державної влади. Отримавши певний досвід, людина може сформуватися як молодий (або не дуже молодий за віком) політик. А вже потім можна спробувати свої сили на якомусь іншому рівні.
Так само і з держслужбою. Починаючи з конкурсів на посади категорії "В", можна рости до категорії "Б" ... І, звичайно, потрібно спробувати себе на пости категорії "А" — це рівень керівників центральних органів виконавчої влади, їх заступників, держсекретарів та інших посад вищої категорії.
- З боку спільноти експертів і деяких політиків звучить критика на адресу Кабміну з приводу відсутності програми дій (парламент її так і не затвердив), виразних стратегій, чіткої програми діяльності. Наскільки вона обгрунтована?
— Критика не обгрунтована. Попри те, що Верховна Рада не затвердила урядову програму, існує заснований на ній План дій, затверджений Кабміном. План виконується. Кожне міністерство, кожен центральний орган виконавчої влади працює за ним — йде планомірна і конструктивна робота.
- У програмі дій уряду позначено проведення всеукраїнського перепису населення. Коли і як це може статися?
— Терміни зрушили і тому є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Суб'єктивна — коронавірусна інфекція. Неможливо зараз залучити потрібну кількість учасників перепису. Об'єктивний момент — планування процесу. За даними Держстату, це може зайняти близько 15-18 місяців — від схвалення рішення до реалізації (в залежності від того, який сценарій повноцінного перепису буде затверджений).
Можливий перепис на паперових носіях або ж з використанням сучасних технологій, коли буде потрібно закупити електронні пристрої, планшети з відповідним програмним забезпеченням. Весь процес вимагає досить серйозного регламентного супроводу, тому що є стандарти ООН, яких потрібно дотримуватися. Гадаю, що якщо коронавірусна інфекція буде подолана найближчим часом, то з цього моменту можна буде почати точку відліку. Від неї і до самого перепису мине близько півтора року.
- Уряду доводиться працювати в екстремальних умовах, коли рішення часто доводиться приймати "з коліс", впроваджувати якісь ноу-хау. Які, на ваш погляд, були допущені помилки? Якими рішеннями (діями) Кабміну можете пишатися?
— Упевнений, що ми вчасно ввели досить жорсткий карантин. Це врятувало нашу систему охорони здоров'я, яка навесні не була в повній готовності. Не можна порівнювати стан системи охорони здоров'я в березні і зараз. І якщо взяти добові показники березня, квітня і вересня, ми бачимо, що наразі ми справляємося з коронавірусною інфекцією. Це при тому, що економіка працює, установи освіти працюють набагато краще, ніж навесні. Що стосується помилок, думаю, що не помиляється лише той, хто нічого не робить.
Нагадаємо, раніше міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов поділився з "Коментарями" думкою щодо загострення відносин по лінії "центр — місцева влада".
Новини партнерів
Новини